Загальна характеристика. В Україні сформувався інститут атмосфероохоронного права, у якому значне місце посідає Закон України від 16.10.1992 р

ТЕМА 14. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

В Україні сформувався інститут атмосфероохоронного права, у якому значне місце посідає Закон України від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами і доповненнями. Чинне законодавство розглядає атмосферне повітря не тільки як об'єкт охорони, але і як природний ресурс, який використовується у господарській діяльності. Якщо розглядати атмосферне повітря та атмосферний простір як різні природні ресурси, то саме атмосферне повітря використовується в господарській діяльності як джерело кисню, азоту й інших газів, як постачальник кисню для подиху людини, для сільськогосподарських тварин і рослин, як спосіб підтримки польоту літальних апаратів, як природний захист від ультрафіолетового випромінювання (озоновий екран), як сировину для горіння, охолодження, прочищення, передачі звукових і інших сигналів, а також для технологічних ходів, як резервуар для викидів забруднюючих речовин. Атмосферне повітря може використовуватися для оздоровлення людей, відпочинку, а також для інших господарських потреб[26,С.335].

Атмосферохоронне законодавство трохи змінилося, однак воно поки є недосконалим. Про це свідчить практика – особливо стан повітря у великих містах, який постійно погіршується, що обумовлюється значною кількістю автотранспортних засобів і діяльністю промислових підприємств [75,С.101].

Варто розмежовувати поняття «атмосферне повітря», «повітряний простір» і «атмосфера», оскільки різне розуміння даних понять припускає різний правовий режим їхнього використання. Отже:

Атмосферне повітря – це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, що представляє собою природну суміш газів, що перебувають за межами житлових, виробничих і інших приміщень (ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Саме повітря є об'єктом правового регулювання за законодавством про охорону атмосферного повітря[76,С.9], що дає підставу деяким ученим (О.С. Колбасов, Н.Д. Казанцев, В.П. Балезин) називати сукупність норм у даній сфері галуззю повітряного права;

Повітряний простір України – це частина повітряної сфери, розташована над суходолом і водною територією України, у тому числі над її територіальними водами (територіальним морем), обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії державного кордону України (п. 81 ч.1 ст. 1 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 року).

Атмосфера – це глобальний геологічний об'єкт – одна з рухливих геосфер планети, що має поряд із гідросферою визначальне значення для клімату планети й існування біосфери [77,С.219].

Питання про правовий статус атмосфери як цілісного природного комплексу визначився у зв'язку з проблемою визначення правового режиму атмосферного повітря – спочатку у національному, а потім у міжнародному праві. При цьому в науці виявилося два різних підходи. Відповідно до першого – за державою визнається право власності на атмосферу або атмосферне повітря, що знаходиться над територією цієї держави.

Інша точка зору така, що на атмосферне повітря не може поширюватися ні право власності за національним законодавством, ні юрисдикція держави – за міжнародними нормами.

На думку більшості вчених, що займаються правовими проблемами навколишнього середовища, атмосферне повітря є міжнародним природним ресурсом. Однак існує погляд на повітря як подільний природний ресурс. Наприклад, такий підхід випливає з класифікації аргентинського вченого Х. Барбериса. Він підрозділяє всі природні ресурси на три категорії: приналежні одній державі; двом і більш державам; усьому міжнародному співтовариству. Серед приналежних двом і більш державам ресурсів він називає атмосферне повітря, міжнародні ріки й озера, популяції мігруючих тварин, прикордонні родовища нафти і газу.

На думку ЮНЕП, повітряна маса над територіями двох чи декількох держав є одним з найбільш очевидних прикладів поділюваних природних ресурсів. Аналогічні погляди висловлені деякими урядами і міжнародними організаціями, представленими під час обговорення проблеми поділюваних природних ресурсів у рамках ЮНЕП. Експерти Організації економічного співробітництва і розвитку до подільних природних ресурсів відносять «повітряний купол в умовах трансграничного забруднення».

Однак цілком правомірним залишається і погляд на атмосферу як універсальний природний ресурс, що знаходиться в загальному користуванні всіх держав і народів світу. Але така думка не всіма юристами поділяється [77,С.223].

Забруднення атмосферного повітря заподіює істотну шкоду здоров'ю людей, навколишньому середовищу, заподіює значний економічний збиток. Соціологічні дослідження вказують, що 90-95% захворювань верхніх дихальних шляхів і 30-40% захворювань загального характеру обумовлені тим, що громадяни України дихають повітрям, у якому концентрація шкідливих речовин у 5 і більш раз перевищує припустимі норми[78,С.106].

Озоновий шар, розташований у стратосфері, істотно впливає на температурний режим у верхній атмосфері. Явище серйозного ушкодження озонового захисту біосфери Землі – типовий приклад глобальної екологічної проблеми техногенного характеру. Історія «озонової діри» цікава не тільки сама по собі, але і як яскравий приклад оперативної і скоординованої діяльності урядів більшості країн світу.

У зв'язку з цим, охорона атмосфери й атмосферного повітря підлягає суворій охороні, а їхнє використання – детальному регулюванню і нормуванню.

Дата добавления: 2014-01-04