Поняття і макроекономічні індикатори рівня життя населення

W0

Е

W1

L0 L1 L2 L

Рисунок 8.3 – Рівновага на ринку праці в умовах безробіття

У кейнсіанській концепції рівновага на ринку праці встановлюється при наявності безробіття. При підвищенні заробітної плати до W2 внаслідок збільшення витрат на наймання розмір попиту на працю скоротиться з L0 до 0. Скорочення заробітної плати нижче рівня W0 не здатне збільшити попит підприємців на робочу силу навіть за рахунок скорочення витрат на неї. Це обумовлено неможливістю розширення виробництва в умовах незмінного ефективного попиту на блага, тому при зміні заробітної плати від 0 до W0 попит на працю буде абсолютно нееластичним стосовно неї. Кривою кейнсіанської функції попиту на працю, таким чином, є ламана L0AW2.

Сполучення кривих функції попиту на працю і її пропозиції показує, що при номінальній ставці заробітної плати W0 пропозиція праці в розмірі L2 перевищить обсяги попиту на робочу силу L0. Дана ситуація на ринку буде стійкою і довгостроковою, що відображає стан квазірівноваги, коли при розбіжності попиту і пропозиції на працю замість зміни ставок заробітної плати відбувається кількісне пристосування підприємців і найманих робітників до змінених умов. Домашні господарства скорочують споживання товарів і послуг, а підприємці відповідно до зміни ефективного попиту на товарному ринку знижують обсяги виробництва і зайнятості, тим самим поглиблюючи розрив між попитом і пропозицією праці.

Рівень життя – це ступінь забезпеченості населення необхідними для життя матеріальними, духовними і соціальними благами.

Його визначають також і як сукупність умов життєдіяльності людей, тобто праці, побуту, дозвілля. Рівень життя залежить, по-перше, від фактичного споживання матеріальних, духовних благ, по-друге, від розвитку потреб.

Розрізняють три рівні споживання:

- індивідуальний, на якому відбувається споживання кожної окремої людини;

- колективний, споживання на рівні колективу людей;

- суспільний, пов'язаний із споживчими інтересами всіх громадян країни.

Для оцінки рівня життя застосовують такі показники:

Індекс людського розвитку – цей показник запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку включає тривалість життя населення; рівень освіти; обсяг ВВП на душу населення.

Індекс якості життя – характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до політичного життя і т. ін.

Прожитковий мінімум – рівень грошового прибутку населення, що забезпечує придбання мінімального науково обґрунтованого набору матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють:

- фізіологічний мінімум – вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;

- соціальний мінімум – це мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб, тобто це вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для зберігання рівня життя.

Прожитковий мінімум визначається на основі кошика споживача.

Кошик споживача – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача у конкретній країні у певний час.

Індекс вартості життя – характеризує зміни цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно фіксованого набору товарів і послуг, що входять у споживчий набір окремих категорій населення.

Коефіцієнт життєздатності населення характеризує можливості зберігання генофонду, інтелектуального розвитку населення в умовах проведення конкретної соціально-економічної політики.

Індекс інтелектуального потенціалу суспільства відображає рівень освіти населення і стан науки у країні. При його розрахунку враховуються: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частина витрат на освіту у ВВП; частина зайнятих у науці і науковому обслуговуванні у загальній чисельності зайнятих; частина витрат на науку у ВВП.

Людський капітал на душу населення відображає рівень витрат держави, фірм і громадян на освіту, охорону здоров'я й інші галузі соціальної сфери на душу населення.

Дата добавления: 2014-01-04