Пожежне водопостачання

Пожежне водопостачання – це комплекс пристроїв, призначених для подачі до місця пожежі води в достатній кількості та із заданими параметрами напору.

Параметри елементів пожежної водопровідної мережі розраховують за умови потреби води одночасно на зовнішнє і внутрішнє пожежегасіння будівель і споруд з урахуванням роботи пристроїв (систем) зовнішнього і внутрішнього автоматичного пожежегасіння. Необхідна кількість води залежить від ступеня вогнестійкості будівель, його категорії за пожежною небезпекою, об’єму будівель. Розрахункова потреба води на зовнішнє пожежегасіння коливається в межах

5-30 л/с.

Джерелами пожежного водопостачання можуть бути природні (річки, озера, ставки) або штучні пожежні водойми. Пожежних водойм повинно бути не менше двох. Усі водойми повинні мати справні під’їзди, спеціальні майданчики для забору води. На зимовий період у водоймах влаштовують незамерзаючі отвори для забору води.

Об’єм водойм (W) розраховують із потреби витрати води на зовнішнє (Qз) і внутрішнє (Qв) пожежегасіння (л/с), розрахункової тривалості пожежі (t, год.) і кількості одночасних пожеж (n):

W = (Qз + Qв) t n.

Незалежно від результатів розрахунку об’єм водойми (найменший) повинен становити не менш як 50 куб.м.

На великих сільськогосподарських підприємствах будують пожежний водопровід, який може бути поєднаний з господарсько питним водопостачанням.

Мережу обладнують пожежними гідрантами в необхідній кількості. Всередині будівель, об’єктів на сходових площадках, біля входів, у коридорах та інших доступних місцях на висоті 1,35м від підлоги встановлюють пожежні крани.

Витрати води на зовнішнє і внутрішнє пожежегасіння розраховують за формулою:

Qn = 3,6 g Tn n,

де g – питома витрата води на зовнішнє і внутрішнє пожежегасіння, л/с (приймається за даними нормативних таблиць або шляхом відповідних розрахунків);

Tn – тривалість пожежі (приймається 3 години або розраховується за даними кількості спалимої речовини і швидкості вигоряння);

n – кількість одночасних пожеж (приймається 1-3 залежно від місцевості і площі забудови).

12. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ І ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ОБ’ЄКТАХ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.

Найвищим пожежним органом нашої країни є Управління пожежної охорони, яке через свої периферійні органи (Управління пожежної охорони в областях та районах) здійснює державний пожежний нагляд.

Основним завданням Держпожнагляду є удосконалення роботи щодо запобігання пожежам, забезпечення захисту від них міст, населених пунктів і об’єктів народного господарства, підвищення ефективної боротьби з пожежами,, здійснення контролю за виконанням профілактичних заходів і вимог, установлених пожежною безпекою.

Інспектори Держпожнагляду щорічно разом з адміністрацією господарств, інженерно-технічними працівниками, інженерами з охорони праці та керівниками сільської пожежної охорони обстежують стан будівель, технологічні процеси, машини і обладнання, а під час збирання врожаю-зернозбиральні агрегати, сільськогосподарську техніку і транспортні засоби, що застосовують на жнивах.

У разі виявлення недоліків інспектори видають керівникам господарств письмові розпорядження на їх усунення, а при невиконанні їх у зазначені терміни і порушенні правил пожежної безпеки винних притягують до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Закону України „Про пожежну безпеку” (1993 р.) основу пожежної охорони сільськогосподарських підприємств (господарств), населених пунктів становить сільська пожежна охорона (СПО). Вона складається із штатних працівників (начальник, водії пожежних автомобілів або мотористи) і добровільних членів (працівники постійних робочих місць виробничих підрозділів).

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району, в розмірі 0,1% від основних оборотних коштів і 3% коштів, що виділяються на нове будівництво, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, а також за рахунок пожертвувань юридичних і фізичних осіб.

Пожежна техніка розміщується в приміщенні пожежного депо і там за наказом керівника підприємства встановлюється цілодобове чергування водіїв пожежних автомобілів.

Основними обов’язками начальника СПО є: керівництво роботою членів СПО з питань пожежної безпеки і контроль за виконанням ними своїх обов’язків; навчання з питань пожежної безпеки та прийомів гасіння пожеж; постійний контроль за станом пожежної безпеки на об’єктах господарства, а при виявленні недоліків - вжиття заходів їх негайного усунення аж до припинення виконання певної роботи.

За пожежний стан господарств несуть персональну відповідальність керівники господарств (підприємств), які на всіх виробничих підрозділах призначають відповідальними за пожежну безпеку керівників цих підрозділів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1. Пожежі, як соціально-небезпечний фактор.

2. Основні вимоги до пожежної безпеки в Законі України „Про пожежну безпеку”.

3. Загальні відомості про пожежу, горіння, займання, самозаймання, самозагоряння.

4. Основні причини пожеж у сільському господарстві.

5. Небезпечні фактори, пов’язані з пожежами.

6. Вогнестійкість будівель і споруд.

7. Пожежовибухова небезпека будівель.

8. Вимоги пожежної безпеки до територій сільськогосподарських об’єктів.

9. Вимоги пожежної безпеки до тваринницьких приміщень.

10. Вимоги пожежної безпеки до складів нафтопродуктів.

11. Вимоги пожежної безпеки до складів мінеральних добрив.

12. Вимоги пожежної безпеки до території і приміщень розміщення сільськогосподарської техніки; ремонтних майстерень; пунктів технічного обслуговування техніки.

13. Запобігання пожежам при збиранні і зберіганні врожаю.

14. Основні заходи пожежної профілактики.

15. Вогнегасильні речовини, їх властивості.

16. Первинні засоби гасіння пожеж.

17. Особливості застосування вогнегасників.

18. Техніка для гасіння пожеж.

19. Автоматичне виявлення і гасіння пожеж.

20. Пожежне водопостачання.

21. Організація пожежної охорони і гасіння пожеж на об’єктах сільського господарства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про пожежну безпеку”, 1993 рік.

2. Гандзюк М.П. та інші. Основи охорони праці. –К: Каравела. 2004, с.327…352

3. Гряник Г.Н. Охрана труда и пожарная безопасность. – К.: Вища школа, 1981, с.188...210.

4. Лехман С.Д., Гряник Г.М. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994, с.230...268.

5. Присяжнюк Л.А., Білкун Д.І. та інші. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників. – К.: Основа, 1997, с.9...72.

Дата добавления: 2014-01-04