Тема № 4 Міжнародні інвестиції

Сутність і форми міжнародного руху капіталу. Етапи виникнення та розвитку міжнародного руху капіталу. Передумови міжнародного руху капіталу. Економічна доцільність експорту та імпорту. Державне регулювання діяльності іноземних інвесторів.

Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за кордоном, насамперед з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за кордоном, інвестор здійснює закордонні інвестиції

Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:

I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – до початку XVIII ст. до кінця XIX ст.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).

II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX ст. до середини XX ст.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвинутими країнами, так і між промислово розвинутими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.

III – етап міжнародної міграції капіталу (із середини 50-60-х років XXст. по теперішній час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвиті країни, але і багато хто що розвиваються і колишні соціалістичні. Країни одночасно стають і експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталів викликає значні за обсягами зворотні рухи капіталів у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях.

Передумови, що обумовлюють міжнародний рух капіталу:

1. Інтернаціоналізація господарського життя.

2. Поява можливості більш вигідного додатка капіталу за рубежем.

3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання.

4. Прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину; на матеріали; на енергію; на транспорт; на напівфабрикати і т.д.

5. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів і пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщається капітал.

6. Можливість стабільного постачання національних підприємств імпортною сировиною.

7. Прагнення забезпечити схоронність і чистоту навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу.

8. Існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу і його більш ефективного застосування за кордоном.

При здійсненні експорту капіталу суб'єкти керуються економічною доцільністю, що складається в наступному:

· одержанні додаткових прибутків;

· установленні контролю над іншими об'єктами;

· обході протекціоністських бар'єрів на шляху руху товарних потоків;

· наближенні виробництва до нових ринків збуту;

· одержанні доступу до новітніх технологій;

· збереженні виробничих секретів шляхом створення закордонних філій;

· економії на податкових платежах (наприклад при створенні підприємства в ВЕЗ);

· зниженні витрат на охорону навколишнього середовища.

Економічна доцільність імпорту капіталу складається в:

· можливості розвитку визначених нових і старих виробництв;

· залученні додаткових валютних ресурсів;

· розширенні науково-технічного потенціалу;

· створенні додаткових робочих місць.

Класифікація форм міжнародного руху капіталу відбиває різні сторони цього процесу. Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за рубежем у наступних формах:

1. У формі приватного і державного капіталу в залежності від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями.

2. У грошовій і товарній формах. Наприклад, вивозом капіталу можуть бути машини й устаткування, патенти і ноу-хау, якщо вони вкладаються в статутний капітал створюваної за рубежем фірми, або можуть бути товарні кредити.

3. У короткостроковій (звичайно на термін до 1 року – банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позики і кредити) і довгострокової формах (прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити).

4. У позичковій і підприємницькій формі. Позичковий капітал приносить його власникові доход в основному у вигляді відсотка по внесках, позикам і кредитам, а капітал у підприємницькій формі - переважно у вигляді прибутку.

Мал. 4.1. Схема основних форм вивозу капіталу

Рис 8.1. Схема основних форм вивозу капіталу

Міжнародні інвестиції — це спосіб розміщення фінансових ресурсів та інших економічних активів однієї країни в іншій країні для збереження та при­множення вартості цих активів.

Підприємницький капітал включає прямі і портфельні інвестиції. Характерна риса прямих інвестицій, по визначенню МВФ, особиста участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вкладенні засобів і управлінському контролі над об'єктом, у якому інвестований його капітал. Портфельні інвестиції такого контролю не дають, вони здійснюються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками, що розміщають засоби інвестора в найбільш ефективні на їхній погляд об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані доходи розподіляють потім серед своїх клієнтів. Портфельні інвестиції звичайно являють собою пакети акцій, на які приходиться менш 10-20% власного капіталу фірми, а також облігації й інших цінних паперів.

Однак реальної границі між прямими і портфельними інвестиціями ні, хоча в багатьох країнах вона формально визначена законодавчими актами (Прямі іноземні інвестиції будуть докладніше розглядатися в темі № 16 Прямі інвестиції та міжнародне співробітництво).

Дата добавления: 2014-01-04