Діагностування ходових якостей коліс

Коліс

Прокотивши автомобіль уперед, установлюють лінійку позад передньої осі в тих же місцях. Поворотом мікрометричного гвинта встановлюють головку в місці оцінки на шині. У результаті переміщення головки пересунеться стрілка 6, показуючи на шкалі сходження коліс. При перевірці сходження коліс автомобіль повинен бути не навантажений, а положення коліс повинне відповідати руху по прямій. На автомобілях з нерозрізною поперечною тягою сходження коліс регулюють зміною довжини поперечної тяги, а з розрізною віссю (при незалежній передній підвісці) – зміною довжини бічних кермових тяг.

Для перевірки ходової частини автомобілів широко застосовують діагностичні лінії перевірки. Застосування та характеристика лінії перевірки ходової частини автомобіля SDL 260 надано у додатку 6.2.

При русі автомобіля шина працює в дуже складних умовах. У процесі кочення на шину діють різні по величині й напрямку сили. До сил внутрішнього тиску повітря й маси автомобіля, що діє на шину в нерухомому стані, при коченні колеса додаються сили динамічні, а також сили, пов'язані з перерозподілом маси автомобіля між колісьми.

Сили, що діють на шину, змінюються по величині, а в ряді випадків і по напрямку залежно від швидкості руху, стану дорожнього покриття, температури навколишнього повітря, ухилу, характеру повороту дороги й т.д. При коченні колеса автомобільна шина в різних зонах безупинно змінює свою форму, причому деякі її частини згибаються, стискуються й розтягуються. При тривалому русі шина нагрівається, що приводить до підвищення внутрішнього тиску повітря в ній і зниженню міцності її елементів, особливо гумових. Під дією багаторазово діючих сил І підвищеної температури матеріал шини поступово «стомлюється», тобто втрачає свою міцність, протектор зношується. По даним НДІ шинної промисловості, біля половини покришок в АТП передчасно виходять із ладу внаслідок порушення правил експлуатації й ТО шин.

До основних причин несправностей шин ставляться: відхилення внутрішнього тиску повітря в шині від нормального, перевантаження шин, порушення правил водіння автомобіля, несправності автомобіля, неправильний підбор шин для конкретних умов експлуатації, порушення правил експлуатації шин.

На термін служби шин впливають: неправильні кути установки передніх коліс, підвищений люфт у рульовому керуванні, ушкодження кермових тяг, прогин або перекіс мостів, текти масла, що виступають деталі кабін, кузова. Негативний розвал передніх коліс, прогин балок мостів викликають східчасте зношування внутрішніх доріжок протектора шин.

Підвищене сходження керованих коліс приводить до зношування зовнішньої частини протектора. Крайки стертих доріжок у цьому випадку гострі. Таке ж зношування, але тільки внутрішніх доріжок, буде спостерігатися при негативному куті сходження коліс. Причиною хвилястого нерівномірного зношування протектора можуть стати зношені або ослаблені підшипники передніх коліс, ушкоджені поворотні кулаки, погнуті кермові тяги, невідрегульоване рульове керування. Перекіс мостів викликає інтенсивне стирання протектора. Причини місцевого плямистого зношування шин - дисбаланс коліс, несправні амортизатори (у легкових автомобілів), затяжне гальмування із заблокованими колісьми. На довговічності шин позначаються й механічні їхні ушкодження, що супроводжують найчастіше неакуратній їзді. До механічних ушкоджень ставляться потертості, порізи, пробої покришок об бордюрний камінь, що виступають гострі крайки гірських порід, битих каменів, цегли й навіть об виступаючі ушкоджені деталі Х0Д0В0[ частини й оперення кабіни.

Шини встановлюють на автомобілі в суворій відповідності з їхнім призначенням. Наприклад, шини з дорожнім малюнком протектора варто застосовувати тільки при експлуатації автомобілів на дорогах із твердим

покриттям і т.д. Періодично перевіряють зазор між здвоєними шинами. Візуально оглядають і визначають зношування протектора й інші несправності. Тиск повітря в шинах вимірюють шинними манометрами. При необхідності підкачують шини стисненим повітрям на повітряроздавальних колонках, постачених регулятором тиску.

Регламентується мінімально припустиме значення залишкової висоти малюнка протектора шин: 1 мм - для вантажних, 1,6 мм - для легкових автомобілів, 2 мм - для автобусів. Висота малюнка протектора перевіряється не по центрі бігової доріжки, а по зонах граничного зношування. Вона має наступні розміри: ширина - не більше половини ширини бігової доріжки, довжина - не більше 1/6 довжини окружності. Для спрощення виміру відзначимо, що 1/6 довжини окружності шини чисельно дорівнює її радіусу. Здійснюють його вимірювальним інструментом, що забезпечує погрішність не більше ±0,1 мм.

у цей час шини легкових автомобілів випускають із індикаторами граничного зношування протектора. Залишкову висоту малюнка протектора визначають: при рівномірному зношуванні бігової доріжки - по появі одного індикатора, при нерівномірному - по появі індикаторів у двох місцях (по двох індикатора в кожному).

Стандарт обмовляє, що шини не повинні мати порізів: розривів, які оголюють корд. Причому навіть при невеликих розмірах ці ушкодження в процесі експлуатації можуть привести до небезпечних наслідків. Не допускаються також розшарування каркаса, відшарування протектора, наявність сторонніх предметів (скла каменів і т.п.) у протекторі й між здвоєними колісьми.

в останні роки для діагностування повітря в шинах приміняють вібраційний метод. Сутність його полягає в тому, що якщо до шини прикласти зовнішню періодично обурену силу те її коливання будуть залежати від внутрішнього тиску. Зі зміною внутрішнього тиску змінюються власна частота коливань, а отже, і всі параметри коливань: переміщення, швидкість, прискорення, різкість, кут зрушення фаз і ін.

При огляді шин видаляють застряглі гострі предмети. Зношені шини варто періодично переставляти в міру їхнього зношування. Шини зі зношеним протектором здають у ремонт для накладення нового протектора. Операції, пов'язані із заміною шин перестановкою їх на автомобілі, а також демонтаж і монтаж покришок ставляться до трудомістких робіт, що займають значний обсяг у ТО. Тому механізації цих робіт в умовах АТП варто приділяти велику увагу.

Місця стоянки автомобілів очищають від бруду, нафтопродуктів, масел, хімікатів і інших

Колеса можуть мати наступні основні несправності:розробка отворів у дисках під шпильки кріплення коліс до маточини;

- деформування дисків; т

- тріщини біля отворів у дисках коліс;

- механічні ушкодження й корозія ободів, бортових замкових

кілець;

- зрив різьблення на шпильках і гайках і ін.

При сучасних високих швидкостях руху автомобілів великого значення набуває зрівноважування коліс. Це можна пояснити тим, що велика питома вага матеріалу, значне видалення мас від осі й нерівномірний розподіл маси шин при більших швидкостях можуть привести до виникнення більших неврівноважених сил і моментів. Дія цього явища особливо несприятливо для керованих коліс, тому що виникаючі навантаження не тільки викликають зношування деталей ходової частини, але й можуть порушити стійкість руху. Неврівноваженість коліс виникає як при їхньому виготовленні, так і при нерівномірному зношуванні. Це говорить про те, що врівноваженість коліс варто перевіряти систематично. При незалежній підвісці неврівноваженість обертових мас може викликати вертикальні коливання коліс або горизонтальні коливання навколо шворнів.

Проблема балансування коліс виникла з часу появи автомобілів. Проте поки швидкість руху була мала, а покриття дорогий - недосконалі, навіть значні дисбаланс і биття коліс мало хвилювали. Але із зростанням швидкостей і поліпшенням покриттів дорогий ситуація в корені змінилася.

Дисбаланс - наявність неврівноважених мас, що обертаються: маточин, гальмівних барабанів, обіддя і особливо шин утрудняє управління автомобілем, знижує термін служби амортизаторів, підвіски, рульового управління, шин, збільшує витрати на технічне обслуговування. Колесо будь-якого транспортного засобу є об'єктом обертання. Воно повинне мати симетричну форму, а це означає, що всі точки поверхні колеса в перетинах повинні бути рівновіддалені від осі його обертання, а центр тяжіння - лежати на цій осі. Колесо вважається урівноваженим (відбалансовано), коли вісь його обертання є і головною центральною віссю інерції. Але. як само колесо, його складові частини, так і гумову шину виготовляють з певними відхиленнями, що допускаються, від номінальних значень параметрів, тому воно практично завжди несиметрично, а, означає, і неврівноважено.

Различают два основных вида неврівноважності - статичну і динамічну. Статична це така неуравноважність колеса, коли головна центральна вісь інерції (О1 - О1), на котрій знаходиться центр тяжіння колеса (ЦТ), що параллельний вісі обертання (О - О), але не співпадає з нею.

В цьому випадку сила тяжіння неврівноваженої маси (тн) такого колеса створить момент, що обертає: вільно встановлене на вісі колесо почне обертатися (коливатися подібно до маятника) і зупиниться тільки тоді, коли неврівноважена маса (mн) займе крайнє нижнє положення. Значить, щоб зрівноважити дане колесо статично треба з діаметрально протилежного боку колеса встановити масу -врівноважену, що зкоректує груз (my). Такс врівноваження називається статичним балансуванням.

Рис. 4.5 Дисбаланс колеса: а) - статичний, б) - динамічний

Динамічний дисбаланс обумовлений неврівноваженістю по ширині колеса і може бути виявлений тільки при обертанні його. У такого колеса вісь обертання хоча і проходить через центр тяжіння, але з головною центральною віссю інерції утворює деякий кут. Неврівноважені маси колеса в цьому випадку приводяться до двох мас (тн), лежачих в діаметральній площині. При обертанні колеса в місцях розташування центрів тяжіння неврівноважених мас виникнуть відцентрові сили (Рц), які, діючи в протилежних напрямах, створять пару сил з моментом обертання М=р б. Він то і характеризує величину динамічного дисбалансу. Тепер для врівноваження колеса треба на закраїнах обода в площині дії вказаної пари сил з внутрішньою і із зовнішнього боку колеса укріпити відповідні врівноважуючі важки (ту), тим самим усунути динамічний дисбаланс.

Дисбаланс колеса є слідством або його конструкції - наявністю вентильного отвору в диску, змінного кроку малюнка протектора шини, люком для регулювання гальм в гальмівному барабані, або технологічності виготовлення - неточності геометричної форми, відхилення розмірів, неоднорідності матеріалів і так далі.

Точність виготовлення деталей колеса оцінюється радіальним і бічним биттям, овальністю, місцевими відхиленнями форми. На дисбаланс роблять впливи биття, овальність - практично не впливає. Радіальне биття характеризується різницею відстаней від будь-яких точок бігової доріжки протектора шини до осі обертання колеса. Бічне биття - різницею відстаней бічної поверхні за один оборот колеса від площини, перпендикулярної до осі обертання колеса. Отже, проблема дисбалансу і биття пов'язана з якістю виготовлення неврівноважених мас автомобіля, що обертаються. Створити ідеальне колесо без дисбалансу і биття практично неможливо. Тому на практиці при виробництві кожної деталі колісного вузла і шини вводяться певні обмеження, допуски, виходячи з умов їх роботи і можливостей

виготовлення. Найбільший «внесок» до дисбалансу колеса вносить шина. Вона найбільш віддалена від центру обертання, має велику вагу, складну багатокомпонентну структуру, виготовлена з різних матеріалів: гуми, тканин, статевого дроту і тому подібне Чим далі від центру зайва маса матеріалу покришки, тим більший вплив на дисбаланс вона робить. Якщо шина камерна, то загальний дисбаланс її складається з дисбалансів покришки і їздової камери, який також залежить від їх взаємного розташування. У камері різна товщина стінки, її стик, особливо якщо він укріплений стикувальною стрічкою, вентиль надають вплив на дисбаланс. Тому щоб його зменшити, при виготовленні камери вентиль встановлюють на сторону, протилежну стикую, камеру вставляють в покришку так, щоб вентиль камери співпав з легким местомом покришки, проте дисбаланс камери набагато менше дисбалансу покришки. Основні чинники, що впливають на дисбаланс і биття покришок:

· стик протектора, нерівномірність його товщини по довжині кола, змінний крок малюнка протектора, в зимових ошипованных шинах - шпильки (у новій покришці і у міру їх випадання);

· стики в шарі корду, стики шарів корду в каркасі і брекері;

· стик герметизуючого шару в бескамерной шині;

· неконцентричність бортових кілець, велике нахльостування дроту в бортовому кільці;

· непостійність кутів нахилу ниток корду в шарах каркаса і брекера;

· розбіжність ниток корду в шарах;

· точність виготовлення прес-форми;

· різна товщина бічних стінок і боковин;

· згруповані в одному місці маркіровка позначень на боковині покришки і ін.

Динамічне зрівноважування коліс повністю врівноважує всі вільні сили й моменти. Існує два способи динамічного зрівноважування коліс: при знятому колесі з автомобіля й безпосередньо на автомобілі. Кожний метод має свої недоліки й переваги, тому при виборі способу зрівноважування коліс необхідно брати до уваги конкретні умови.

Основними перевагами зрівноважування коліс поза автомобілем є: висока точність вимірів, мала потреба в площах, незалежність операцій від положення автомобіля. До недоліків варто віднести неможливість усунення неврівноваженості ходової частини автомобіля, а також та обставина, що неправильне центрування коліс на автомобілі (а його дуже важко витримати, тому що гайки коліс не дозволяють одержати точне центрування) може порушити їх врівноваженість. Крім того, на цю роботу затрачається багато часу. Устаткування, застосовуване для зрівноважування коліс поза автомобілем, має більшу вартість у порівнянні з тим, що застосовується для зрівноважування на автомобілі (приклад стенду у додатку 6.З.).

Урівноважуючи колеса на автомобілі, можна врівноважувати й інші обертові деталі (гальмовий барабан, диск і т.д.), що дозволяє усунути дефекти, які не можуть бути виявлені іншими методами. Для виконання цієї роботи затрачається значно менше часу й праці, тому що немає необхідності знімати колеса. Недоліком зрівноважування коліс на автомобілі є неможливість точного визначення маси необхідного тягаря. Приклад надано у додатку 6.4.

Дата добавления: 2014-01-04