Питання 3. Будівельні розчини

Питання 2. Мінерально – в’яжучі речовини.

Мінерально в’яжучими речовинами називаються тонко дрібні порошкообразні матеріали, які при змішуванні з водою пластичне тісто з часом твердіє до кам’яного стану. Ця властивість в’яжучих речовин використовується для приготування на їх основі розчинів бетону, безобжигових неприродних км’яних матеріалів та виробів.

Мінерально в’яжучі речовини отримують внаслідок обжигу в печах природних кам’яних матеріалів (вапно, гіпсу, ангідриту, доломіту, магнезиту). Шматки, які отримані після обжигу, внаслідок помелу обертають в тонкий порошок.

Чим менше розмір зерен після помелу, тим вище активність в’яжучего. Час твердіння в’яжучего називається зхватуванням. Час зхватуванням починають лічити від моменту повного насичення водою. Речовина повинна зхвачуватися після того, як воно буде покладено в форму.

Найбільшою швидкістю твердіння володіють гіпсові в’яжучі (вони повністю твердіють через декілька годин), найменшою – повітряне вапно: час її твердінні може продовжуватися роками.

Прийнято поділяти дві стадії твердіння: зхватуванням та безпосередньо твердіння. Міцність в’яжучих речовин вимірюється часом, тому оцінюють в’яжучі за міцністю набраною за деякий час твердіння в умовах, встановлених стандартом.

Мінерально в’яжучі речовини поділяють на повітряні та гідравлічні.

Повітряні в’яжучі речовини твердіють довго зберігають та підвищують свою міцність тільки на повітрі (гіпсові та магнезійні в’яжучі, повітряне вапно, кіслотоупорний цемент).

Гідравлічні в’яжучі речовини можуть твердіти та довго зберігати власну міцність не тільки на повітрі, але і в воді (портландцемент та його різновиди, шлакові в’яжучі, глиноземистий та розширяючий цемент).

Будівельним розчином називаються матеріали які отримують в наслідок раціонально підібраної суміші в’яжучої речовини (цементу чи вапна), мілкого заповнення (піску) та води, в необхідних випадках і спеціальних добавок.

За призначенням будівельні розчини бувають:

- кладочці (для кладки з цегли, штучного каменя та блоків);

- обробні (штукатурні для оштукатурювання зовнішніх та внутрішніх поверхнею конструкцій;

- спеціальні (для омонолічування збірних залізобетонних конструкцій для устрою гідроізоляції та інших спеціальних цілей.

За середньою щільністю розрізняють розчини:

- звичайні важкі (щільністю більш 1500 кг/м³), їх отримують на важких заповнювачах таких як природний пісок;

- важкі (щільністю менш 1500 кг/м³), їх виготовляють на пористих заповнювачах таких як керамзитових пісок, вспучений перліт і т.д.

Розцинна суміш повинна володіти слідуючими властивостями:

- гарна удобоукладиваємость;

- висока водоутримуюча властивість;

- легко розподілятися по пористой основі;

- не давати йому впитувати в себе воду, необхідну для твердіння;

- затверділий розчин повинен мати необхідну міцність та морозостійкість.

Питання 4. Бетон та залізобетон. (СІ)

Бетон це неприродний кам’яний матеріал, який отримують в наслідок затвердіння раціонально підібраної, гарно перемішаної та ущільненої суміші, складеній з в’яжучей речовини (цементу), води, заповнювача та спеціальних добавок.

До затвердіння ущільнену суміш називають бетонною суміщу. Класифікують бетони за видом в’яжучого на: цементні, гіпсові, вапняні, полімерні; за середньою щільністю: особливо тяжкі (щільність більш 2500 кг/м³), важкі звичайні (1800-2500 кг/м3), легкі (500-1800 кг/м³), особливо легкі (щільність менш ніж 500 кг/м³); за призначенням в будівництві: конструктивні, теплоізоляційні, гідротехнічні, жаростійкі, кислотоупорні, дорожні.

До основних властивостей бетону відносять: міцність – характеризується його класом, зручноукладкість та рухомість, водонепроникнення, середня щільність, вогнестійкість, самонапруга, морозостійкість.

Залізобетон – це будівельний матеріал, в якому з’єднані в одне ціле затвердівший бетон та сталева арматура, вони разом працюють в конструкції.

Основа роботи разом бетону та залізобетону є вірний підбір властивостей цих матеріалів. Бетон гарно опірається сжиманню, а арматура володіє значною міцністю на розтяжіння. Бетон при твердінні прочно з’єднується з сталевою арматурою та обидва матеріали деформуються разом. Щільний бетон захищає арматуру від корозії та оберегіє її від безпосередньої дії вогню.

Основну мету армирування можливо пояснити на елементах, які працюють на вигін (балка). В таких елементах частина поперечного перетину елементу піддається стисканню, а інша – роз тяжінню. Як що балку виготовити з неармованого бетону, то внаслідок низької його міцності на роз тяжіння (1 – 4 МПа) вже під невеликим навантаженням бетон в розтягнутій зоні потріскається, та балка розрушиться. Як що в зону розтягування ввести сталеву арматуру, то вона прийме на себе розтяжне навантаження (міцність сталі при розтягуванні 200 МПа) та балка, але на ній можуть з’явитися тріщини, розрушаться майже при великих навантаженнях. В ряду випадків армують елементи, які працюють на стиснення (колони та палі (сваи)), так як і на стискання сталь в 5 – 10 разів міцніше бетону.

Дата добавления: 2014-01-04