Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Діяльності

Тема 12. Правове регулювання зовнішньоекономічної

Контрольні запитання

1. Поняття, ознаки та види фінансових послуг.

2. Поняття фінансової установи й умови її створення та діяльності.

3. Державне регулювання ринку фінансових послуг.

4. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг.

5. Штрафні санкції та порядок їх застосування за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

6. Відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг.

Останнім часом зовнішньоекономічна політика України спрямована на досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку, в тому числі і через приєднання до Світової організації торгівлі (далі – СОТ) та захист внутрішнього ринку від конкуренції на світовому ринку.

У сучасних умовах розвитку світового господарства зовнішньоекономічна діяльність (далі – ЗЕД) для України як незалежної держави, як і для більшості країн світу, має важливе значення. Так, протягом останнього десятиріччя зовнішній товарообіг України значно зріс, що позитивно впливає на економіку країни.

Для подальшого збільшення зовнішнього товарообігу між Україною та іноземними державами, враховуючи ринкові принципи господарювання держава повинна не тільки якісно змінювати національні інтереси та державну зовнішньоекономічну політику на зовнішньому ринку, й продовжувати формування стабільної правової бази, направленої на стимулювання підприємців щодо зайняття ЗЕД.

Ураховуючи вступ України до Світової організації торгівлі, що приведе в подальшому до поглиблення лібералізації ЗЕД, Україна повинна забезпечити захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, визначити засоби забезпечення оптимального рівня національної економічної безпеки.

Зовнішньоекономічна діяльність становить комплекс системо- утворюючих факторів, закладених в основу єдиного технологічного процесу виробництва та реалізації експортної продукції відповідно до обраної організацією зовнішньоекономічної стратегії, а також форм і методів роботи на іноземних ринках. Відповідно до ст. 377 ГК України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу, або робочою силою.

Суттєво інше визначення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) дає базовий закон, який регулює зовнішньоекономічну діяльність. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, яка трапляється як на території України, так і за її межами. У свою чергу, господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Під товаром розуміється будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Таким чином, ЗЕД відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не виходить за межі товарного обороту, носить оплатний характер, не пов'язаний обов'язково з перетинанням майном або робочою силою митного кордону України, не обмежується підприємницькою діяльністю, іншими словами, може мати неприбутковий характер і не відповідати іншим ознакам підприємництва. Озна­кою ЗЕД є територіальна ознака, тобто можливість здійснення господарської діяльності за межами України. З іншого боку, ЗЕД може здійснюватися на території України.

Аналізуючи легальне визначення зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньоекономічну діяльність можливо віднести до ринкової сфери відносин, яка базується на критеріях господарської (підприємницької) діяльності, що тісно пов’язана з виробничими процесами, торгівлею та відрізняється правовою й економічною автономністю.

В основу ЗЕД суб’єктів покладена повна незалежність та самостійність розробки експортно-імпортної стратегії, тобто суб’єкт сам визначається з видом товару й порядком здійснення експортно-імпортних операцій, видом зовнішньоекономічної діяльності, яким він має бажання займатися, сам формує та вибирає коло іноземних партнерів, обирає базисні умови здійснення постачання й базисні умови укладання зовнішньоекономічних контрактів.

Правовідносини, які виникають у зовнішньоекономічній сфері, поділяються на правовідносини публічного характеру та правовідносини приватного характеру. До першої групи правовідносин відносяться правовідносини, пов’язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, тобто такі, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічній діяльності та державою в процесі здійснення державою господарсько-правового регулювання порядку здійснення підприємницької діяльності у зовнішньоекономічної сфері. Такі відносини за своєю суттю будуються між нерівними за своїм правовим статусом суб’єктами і мають назву «вертикальні», оскільки одна сторона виконує в односторонньому порядку волю іншої. Наприклад, до публічно – правових відносин можливо віднести відносини, які виникають з приводу реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, ліцензування та квотування експортно-імпортних операції. Публічну природу мають і відносини з приводу встановлення обов’язкових імперативів щодо державної монополії на деякі види підприємницької діяльності, державного регулювання цін та ціноутворення, порядку ввозу на територію країни деяких товарів та ін.

До другої групи правовідносин належать відносини, які виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю та громадянами, які також можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності, з приводу передачі особистих майнових і немайнових прав при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Ці правовідносини регулюються на приватноправовій основі, тобто на основі принципів рівності сторін, свободи договору, судового розгляду спорів та ін. Ці відносини мають назву «горизонтальні». Прикладом таких правовідносин можуть бути відносини, що виникли на підставі укладеного зовнішньоекономічного контракту з приводу постачання певного товару з іноземної країни.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновки, що предметом зовнішньоекономічної діяльності є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема відносини, що регулюють принципи організації та діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності.

Визначення методу правового регулювання зовнішньоекономічних правовідносин, тобто способу впливу на юридично значущу поведінку суб’єктів цих правовідносин, викликає певні труднощі.

Метод правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є неоднорідним та має комплексний характер, що поєднує метод публічного права (імперативний) і метод приватного права (диспозитивний). Здійснення зовнішньоекономічної діяльності пов’язане з великою кількістю державних заходів контролю, у зв’язку з цим метод публічного права (імперативний) у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовується більш ширше, ніж метод приватного права (диспозитивний).

У зовнішньоекономічній діяльності, з одного боку, використовується метод влади та підпорядкування, що властивий адміністративному праву. До методів адміністративного права відносяться: приписи – вказівки щодо здійснення певних дій; заборони – обов’язки не здійснювати певні дії; дозвіл – дозвіл на здійснення певних дій на власний розсуд. Інтереси держави при регулюванні та контролі за зовнішньоекономічною діяльністю здійснюють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, митні органи, податкові органи та ін.).

З іншого боку, відносини при здійсненні експортно-імпортних операцій виникають між самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, особливо при укладанні зовнішньоекономічного контракту та в процесі узгодження умов зовнішньоекономічного договору вони регулюються методами цивільного права. Ці відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого властиві оперативна самостійність та автономність. Ні одна зі сторін приватних правовідносин не може імперативно визначати поведінку іншої сторони. Таким чином, правове регулювання суспільних відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відбувається за допомогою методів, які властиві адміністративному та цивільному праву, що дає можливість при здійсненні експортно-імпортних операцій захистити, з одного боку, інтереси держави, а з іншого – інтереси власника майна.

Ураховуючи те, що зовнішньоекономічна діяльність відповідно до ГК України є підприємницькою діяльністю, їй притаманні принципи підприємницької діяльності, які закріплені у ст. 44 ГК України але більш легально принципи ЗЕД сформульовані у ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, відповідно до цієї статті суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються наступними принципами.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, і в обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Таким чином, гарантується невтручання іноземних держав у правове регулювання ЗЕД в Україні. Здійснення цього принципу в зовнішньо-економічній політиці України не перешкоджає суб'єктам та іншим учасникам ЗЕД вибирати застосовне право (ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність») та формулювати арбітражне застереження, у тому числі визначати арбітраж (третейський суд), включаючи міжнародний, на випадок виникнення спору (ст. 2, 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р.).

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

обов'язку додержуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Принцип верховенства закону, що полягає у:

регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Так, незаконною є, наприклад, практика органів регіонального управління з обмеження вивезення тих чи інших товарів (зернових та ін.) за межі регіону, у тому числі за кордон.

Принцип верховенства права пов'язаний з переліченими вище принципами і, насамперед, з принципом верховенства закону, але він має особливий зміст. Принцип верховенства права закріпле­ний у ст. 8 Конституції України і визначає не тільки ієрархію нормативно-правових актів, верховенство закону та Конституції як Основного закону України. Цей принцип несумісний з монополією дер­жави на правотворчість і припускає недержавну емісію правових норм і недержавне правове регулювання. Це є особливо важли­вим для правового регулювання ЗЕД, де широко застосовуються договори, звичаєве право, незалежний арбітраж, арбітражний прецедент та інші форми недержавного правового регулювання.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна як держава:

забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Це означає, що інші суб'єкти можуть захищати свої інтереси з використанням більш широкого кола інструментів, у тому числі відповідно до інших джерел права, наприклад, судовими прецедентами, якщо сторони зовнішньоекономічного контракту як застосовне право обрали право держави, де судовий прецедент визнається джерелом права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності неможливо без митного регулювання, через те що митна діяльність направлена, насамперед, на забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, тому принципи, за якими діють митні органи, теж мають важливе значення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньо-економічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.

Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України.

Митний контроль і митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також до тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені ст. 29, 31 та 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно із ст. 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Дата добавления: 2014-01-04