Поняття принципу публічного адміністрування

Види принципів публічного адміністрування

Систематизація принципів публічного адміністрування

Поняття принципу публічного адміністрування

Лекція 4. ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Термін «принцип» походить від латинського слова «principium», що означає основні, найзагальніші, вихідні положення, засоби, правила, що визначають природу і соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості.

Принципи публічного адміністрування - це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми по­ведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді певного наукового положення, закріплено­го переважно у правовій формі, на основі якого будується і функці­онує апарат публічного адміністрування.

Одним із перших дослідників, хто спробував систематизувати принци­пи управління, був французький інженер і науковець Анрі Файоль (1841-1925). В основі запровадженої ним системи управління лежала адміністра­тивна доктрина. Вона передбачала, що в будь-якій організації адміністративні функції є визначальними. Виходячи з цієї доктрини, у 1920-х роках Анрі Файоль визначив чотирнад­цять принципів управління:

1) Поділ праці - дозволяє скорочувати число об'єктів, на які повинна бути спрямована увага і дія. Це сприяє підвищенню кількості і якості виробництва при витраті тих же зусиль.

2) Повноваження і відповідальність - повноваження немислимі без відповідальності, тобто без санкції, кари.

3) Дисципліна - покора, ретельність, діяльність, манера тримати себе, зовнішні знаки поваги, що виявляються відповідно до встановленої між підприємством і його службовцями угоди.

4) Єдиноначальність - службовцю може давати два накази щодо якої-небудь дії тільки один начальник.

5) Єдність керівництва - один керівник і одна програма для сукупності операцій, що переслідують ту ж саму ціль.

6) Підпорядкування особистих інтересів загальному - в організації інтереси службовця або групи службовців не повинні ставитися вище інтересів підприємства; інтереси держави повинні бути вище інтересів громадянина або групи громадян.

7) Винагорода персоналу - повинна бути справедливою і по можливості задовольняти персонал і підприємство, наймача і службовця; заохочувати ретельність, компенсуючи корисне зусилля.

8) Цент­ралізація - повинна бути прийнята чи відкинута в залежності від тенденцій керівництва і від обставин; зводиться до знайдення міри централізації, найбільш сприятливої для підприємства.

9) Ієрархія - ряд керівних посад, починаючи з вищих і кінчаючи нижчими, той шлях, по якому, проходячи всі ступені, слідують документи, що йдуть від вищої влади або адресуються їй.

10) Порядок - певне місце для кожної особи і кожна особа на своєму місці.

11) Справедли­вість - щоб заохочувати персонал до виконання своїх обов'язків з повною відданістю, треба відноситися до нього доброзичливо; справедливість є результат поєднання доброзичливості з правосуддям.

12) Стабільність штату – плинність кадрів є одночасно причиною і наслідком поганого стану справ.

13) Ініціатива – свобода пропозиції та здійснення планів.

14) Корпоративний дух - сила організації в тому, щоб використовувати здатності усіх, винагороджувати заслуги кожного, не порушуючи гармонії відносин.

Сучасна система організації виконавчої влади і, відповідно, публічне адміністрування ґрунтуються на порівняно нових принципах.

Принципи публічного адміністрування повинні:

- ґрунтуватися на законах розвитку суспільства, його соціальних та економічних законах і законах публічного адміністрування;

- відповідати цілям управління, відображати основні якості, зв'язки і відносини управління;

- враховувати часові та просторові аспекти процесів публічного адміністрування;

- мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах, оскільки кожен принцип управління є цілеспрямованим - його застосовують для вирішення конкретних організаційно-політичних і соціа­льно-економічних завдань.

Дата добавления: 2014-01-04