Види принципів публічного адміністрування

Систематизація принципів публічного адміністрування

За універсальністю принципи управління розподіляються на:

загальні - принципи системності, об'єктивності, саморегулювання, зворотного зв'язку, оптимальності, інформаційної достатності, демократиз­му, гласності, змагальності, стимулювання;

часткові - принципи, що застосовуються у різних підсистемах чи су­спільних сферах (економічній, соціально-політичній, духовній), і принципи, що застосовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інсти­тутів.

За спеціалізацією визначають такі групи принципів публічного адміністрування: організаційно-політичні, організаційно-технічні принципи побудови апара­ту управління, організаційно-технічні принципи діяльності апарату управ­ління.

За функціональним призначенням принципи публічного адміністрування поділяють на: 1) суспільно-політичні принципи; 2) структурні принципи; 3) принципи державно-управлінської діяльності.

Визначають такі види принципів публічного адміністрування: загальносистемні, структурні, спеціалізовані.

Структурні принципи, що впорядковують структуру групи елементів можна поділити на такі види: структурно-цільові, що відображають закономірності раціональної побу­дови дерева цілей публічного адміністрування; принципи побудови організа­ційних структур, які визначають закономірності та взаємозв'язки побудови організаційної структури публічного адміністрування; структурно-функціональ­ні, що пов'язані із організацією функціональної структури публічного адміністрування; структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (ви­значальні) закономірності та взаємозв'язки раціонального та ефективного здійснення управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Спеціалізовані принципи поділяються на принципи форму­вання організаційних структур, принципи керування установою, принципи прийняття управлінських рішень, принципи контрольної діяль­ності, принципи використання методів публічного адміністрування, принципи державної служби, принципи управління персоналом, принципи діяльно­сті органу виконавчої влади, принципи діяльності Кабінету Міністрів України, принципи діяльності місцевих державних адміністрацій тощо.

Серед загальних принципів публічного адміністрування можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначальність і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, ефективність.

Законність - всі органи виконавчої влади та їх посадові і службові особи повинні чітко дотримувати норм права. Громадяни повинні мати гарантоване право, згідно з яким ніхто не може бути примушений робити те, що не пе­редбачено законом.

Демократизм - передбачає формування такої системи управління, яка б базувалася на демократичних засадах її здійснення в інтересах усіх або переважної більшості громадян, можливості їх максимального залу­чення до обговорення важливих державно-управлінських рішень, відкри­тості інформації, рівного доступу громадян до державної служби.

Публічність - відкритість виконавчої влади, прозорість діяльності апарату публічного адміністрування для грома­дян через право впливу останніх на діяльність органів влади та їх посадо­вих осіб; урахування думки громадськості при прийнятті державно-управлінських рішень; громадський контроль за діяльністю управлінського апарату та інші види контролю за дотриманням конституційне закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Єдиноначальність і колегіальність - розумне поєднання в управлінській діяльності методів одноособового керівництва призначеним або обраним керівником, який наділяється значною службовою компетен­цією і несе персональну відповідальність за результати роботи державно­го органу, та широкої колегії - групи осіб, які мають рівні права і обов'язки або дорадчі права з питань, що належать до компетенції органу виконав­чої влади.

Централізація і децентралізація - апарат публічного адміністрування по­винен бути побудованим на засадах розумного співвідношення централізації та децентралізації влади, оскільки порушення даного балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків.

Плановість - полягає в обов'язковому плануванні діяльності будь-якого органу та його структурного підрозділу, у створенні планів соціаль­но-економічного і культурного розвитку окремих населених пунктів, тери­торій, регіонів, галузей народного господарства, проектуванні та реаліза­ції програм вирішення тих чи інших проблем.

Ефективність - вибір найбільш дієво­го в конкретних умовах управлінського рішення.

Структурно-цільо­ві принципи пов'язані з цілями публічного адміністрування і включають у себе такі принципи:

1) принцип єдності цілей управління означає чітке визначення цілей і функцій органу виконавчої влади, уникнення їх дублювання та супереч­ностей;

2) принцип обмеження цілей передбачає звуження кола проблем, які є гранично необхідними для досягнення найкращого результату в конкретній сфері управління;

3) принцип вибірковості цілей передбачає підпорядкованість часткових, локальних цілей стратегічним;

4) принцип послідовності у реалізації цілей передбачає перетворення результатів втілення в життя одних цілей в основу інших;

5) принцип розподілу цілей відповідно до потреб об'єктів управління означає перетворення цілей публічного адміністрування у завдання, які є основою для встановлення управлінських функцій окремим органам вико­навчої влади.

Принципи побудови організаційних структур спрямовані на побудову раціональної організаційної структури апарату публічного адміністрування, яка забезпечує ефективне функціонування всієї системи. Серед них можна виділити такі:

1) єдність мети;

2) первинність функцій і вторинність структури;

3) функціональна замкнутість підрозділів апарату управління;

4) простота організаційної структури;

5) єдність керівництва;

6) оптимальність норми керованості;

7) оптимальність централізованих і децентралізованих форм управ­ління;

8) принцип зворотного зв'язку.

До структурно-функціонального виду принципів публічного адміністрування, пов'язаного з організацією функціональної структури публічного адміністрування можна віднести такі:

1) диференціації та фіксування функцій у формі правових норм шляхом закріплення управлінських функцій у компетенції органів виконавчої влади;

2) сумісності, що передбачає сумісність однорідних управлінських функцій у межах компетенції одного органу, а також сумісності функцій даного органу з функціями інших органів у межах підсистеми або органі­заційної структури публічного адміністрування в цілому;

3) концентрації, тобто надання певному органу таких функцій та від­повідних ресурсів, які б забезпечили здійснення цим органом організацій­но-регулюючих дій відносно об'єктів управління;

4) комбінування, спрямований на виключення дублювання і паралелі­зму управлінських функцій, що виходять із різних управлінських суб'єктів організації;

5) відповідності управлінських дій реальним потребам і запитам об'єктів управління.

До структурно-процесуальних принципів, що регулюють здійснення управлінської діяльності, належать такі принципи:

1) відповідності елементів управлінської діяльності (методів, форм і стадій) функціям органів виконавчої влади;

2) конкретизації управлінської діяльності і особистої відповідальності за її результати;

3) стимулювання раціональної й ефективної управлінської діяльності.

Вказані принципи виражають вимоги до всіх елементів системи виконавчої влади, а тому їх комплексне дотримання гарантує впорядкування управлінської системи, її цілеспрямоване ефективне функціонування і розвиток.

Дата добавления: 2014-01-04