Класифікація функцій управління

Поняття та сутність функцій публічного адміністрування

Види функцій публічного адміністрування

Класифікація функцій управління

Поняття та сутність функцій публічного адміністрування

Лекція 5. ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Зміст публічного адміністрування найбільш виразно проявляється в його функціях.

В управлінні під функцією слід розуміти основні базові види діяльності, які повинні здійснюватися управлінцями.

Специфіка функцій публічного адміністрування полягає в тому, що вони:

· обумовлені цілями (завданнями) управління;

· мають об'єктивний характер;

· є складовими змісту державно-управлінської діяльності;

· є відносно самостійними та однорідними;

· безпосередньо виражають владно-організуючу сутність виконавчої влади;

· реалізуються в процесі державно-управлінських відносин (взаємо­дія суб'єкта та об'єкта);

· мають бути спрямовані на забезпечення життєво необхідних потреб об'єкта управління.

Функції публічного адміністрування - це складові змісту управ­лінської діяльності, що характеризуються певною самостійністю, однорідністю, складністю та стабільністю владно-організуючого впливу суб'єкта управління, спрямованого на забезпечення життєво значущих потреб об'єкта управління.

До функцій управлінської діяльності відносяться:

1) планування - функція управління, сутність якої полягає у визначен­ні цілей функціонування системи і шляхів їх здійснення.

2) організація - форма виявлення цілеспрямованого впливу на колек­тиви людей що передбачає створення формальної структури підлеглості, формування об'єкта та суб'єкта управління, їх підрозділів і зв'язку між ними.

3) укомплектування штату (робота з кадрами) - полягає у залученні та підготовці кадрів і підтримці сприятливих умов праці.

4) керівництво (директивність) - полягає у завданні прийняття рішень та їх відповідного оформлення, а також у здійсненні керівних дій.

5) координація - забезпечує необхідну узгодженість усіх дій органів управління і посадових осіб, а також між системою в цілому та зовнішнім середовищем.

6) звітність - інформування щодо стану справ, необхідність наявної інформації для успішної управлінської діяльності.

7) складання бюджету - включає все, що пов'язане з бюджетним про­цесом у вигляді фінансових планів і фінансового контролю.

Визнання ролі людського чинника в організаціях зрештою привело до відмови від суто адміністративних підходів: доктрина «людських відносин», засновниками якої є Мері Паркер Фоллет (1868-1933) та Елтон Мейо (1880-1949), базувалася на розумінні того, що навіть чітко відпрацьовані виробничі операції та висока заробітна плата не завжди приводять до адекватного зростання продуктивності праці. Професор школи менеджменту Мічиганського університету Дуглас Мак Грегор (1906-1964), створив управлінську концепцію на основі поєднання психології з процесом управління. У результаті виокрем­люється ще одна функція управління - мотивація. Особливе місце в розробці проблеми мотивації належить американсь­кому дослідникові Честеру Барнарду (1886-1961) - представникові «школи соціальних систем» в управлінні.

Сьогодні ви­окремлюють п'ять функцій управління:

1. Планування: визначення цілей організації та заходів щодо їх досяг­нення.

2. Організація: класифікація видів діяльності, доведення завдань і на­дання повноважень для їх виконання.

3. Комплектація кадрами: визначення потреб людських ресурсів, до­бір, підготовка та розвиток кадрів.

4. Мотивація: спрямування поведінки персоналу до певної мети.

5. Контроль: порівняння кінцевих результатів з поставленими цілями, визначення причин відхилень і в разі необхідності - вжиття заходів для виправлення ситуації.

Існує три групи управлінських завдань:

а) загальні завдання, вирішення яких спрямовані на реалізацію загальнозначущих або публічних потреб відповідної соціаль­но-політичної системи.

б) спеціальні завдання, вирішення яких веде до утворення управлінської сис­теми, її стабільності, надійності, розвитку.

в) допоміжні завдання, що випливають із внутрішньої технології управлінської праці. Вони відо­бражають спрямованість зусиль адміністративного апарату на забезпе­чення життєво важливих потреб об'єктів управління.

Звідси – такі функції публічного адміністрування:

а) загальні - це функції, що породжуються загальними завданнями публічного адміністрування і спрямовані на зміцнення конституційне встановлених суспільних відносин, державного устрою, забезпечують захист прав і свобод громадян та стабільність міжнародного стано­вища держави.

б) спеціальні функції покликані забезпечити ефективне функціонування апарату публічного адміністрування.

в) допоміжні, або забезпечуючі функції не впливають безпосередньо на діяльність об'єкта управління, однак покликані забезпечувати реалізацію основних і загальних функцій публічного адміністрування, а також життєздатність самого органу виконавчої влади та його структурних підрозділів.

Загальні функції публічного адміністрування розподіляються на: політико-адміністративні, що забезпечують функціонування дер­жавного механізму та стабільність конституційно встановлених суспільних відносин; економічні, котрі уособлюють господарсько-організаційну діяль­ність держави; соціальні, які покликані реалізовувати державну соціальну політику; гуманітарні - спрямовані на функціонування та розвиток освіти, науки і культури.

До спеціальних функцій публічного адміністрування відносяться: стратегічне планування, функція прийняття управлінських рі­шень, функція організації діяльності, функція мотивації, контрольна функція.

До допоміжних (забезпечуючих) функцій публічного адміністрування відносяться: управління людськими ресурсами, бюджетна функція, юридич­но-судова функція, діловодство і документування, зв'язки з гро­мадськістю.

Дата добавления: 2014-01-04