Індуїзм

В сучасній Індії найбільше розповсюджена релігія індуїзм, який виник у VІ – ІV ст. до нашої ери як реформований брахманізм. Ця релігія не однорідна, має різну догматику, обрядовість, не має єдиних керівних органів.

Спільним в індуїзмі є визнання давніх літературних пам’ятників “Вед” (“веда” - знання), а також наслідування ученню про сансаре – неприпинення життя душі, постійні її страждання і перевтілення після смерті в різні живі істоти у відповідності з кармою і в залежності від дотримання кастового роз порядку життя, від виконання призначеного обов’язку – драхми.

Індуїзм пропагує положення про ахімсе – не заподіяння зла – і про аватаре – можливість періодичних втілень головного бога в інше божество, людину чи тварину. Головними богами є Брахма, Шіва і Вішну, вони відповідно втілюють творчу, руйнівну і охоронну силу. Брахма – творець Всесвіту, але його культ не досить розповсюджений. Більше індуси поклоняються Шиві, він вважається втіленням грізних і руйнівних сил природи, є носієм її вічного народження і смерті. Він сам і його дружина Калі (богиня життя і смерті) зображаються як багатоликі і багаторукі людські фігури чорного кольору, обвиті зміями і гірляндами черепів.

Вішну вважається втіленням вічно живої благотворної природи. Він миролюбний, але схильний до витівок. При виняткових обставинах – втрата добро порядочності людьми чи виникнення загрози релігії і Богам – Вішну втілюється в якийсь тілесний образ і спасає ситуацію. Таких перетворень (аватар) багато, але частіше згадується десять: перші чотири - це тварини (риба, черепаха, кабан, лев), п’яте – карлик-велетень, шосте – воїн, сьоме – Раши, син царя Айодх’ї, восьме – Крішна –, дев’яте - в якості Будди, а десяте – це майбутнє народження у вигляді месії. Вчення про аватари свідчить про єдність індуїзму з буддизмом, вченням Крішни.

Жреці індуїзму не тільки відправляють культ, а й слідкують за віруючими, щоб вони дотримувались морально-побутових і ритуальних настанов.

Кожному із головних богів присвячуються храми, куди під час релігійних свят стікаються віруючі із жертвоприношенням для богів.

Релігійні вчення давнього Китаю відрізняються великою своєрідністю. Китайці фактично не мали своєї міфології (її місце зайняли історичні легенди про мудрих правителів). Жреців як намісників персоніфікованих богів, храмів на їх честь не було. Вищими божествами були померлі предки, духи природи. Релігійні ідеї мають високий ступінь абстракції. Вони вважали, що є Вищий Початок і Господь, як верхня все загальність холодна і сувора, яку не можна любить і не можна з нею з’єднатись..

Дата добавления: 2014-01-04