Даосизм

Велике Небо карає недостойних і винагороджує добродійних, є вищим розумом, справедливістю і доброчинністю. Імператор – “син Неба” і править піднебесною допоки не втратив доброчинність.

Засновником даосизму був філософ Лао-цзи, що жив у кінці VІ століття до нашої ери. Китайські історики пишуть, що протягом багатьох років Лао-цзи виконував обов’язки головного хранителя архіву царського двору, але, розчарований занепадом моралі, подав у відставку і пішов на захід. Більше його не бачили.

На кордоні Лао-цзи залишив служителям свій твір – Дао-де-цзін. У центрі доктрини мислителя – вчення про велике Дао. Поняття це настільки багатогранне, що неможливо дати йому визначення. Дао – це джерело всього і стоїть над усім. Воно безтілесне, туманне і не визначене, його не можливо пізнать ні зором, ні слухом, ні дотиком. Усе видиме буття безмежно нижче нього. Воно не існує так, як існують гори, дерева, люди. Його реальність стоїть над реальністю земного і чуттєвого.

Дао – це віддалена від світу заборонена сутність. Воно пронизує увесь всесвіт своїми незримими тонами, проявляється як незрима енергія. Піднімаючись над Всесвітом, Дао творить його, регулює вічну гру двох полярних начал космосу: Янь та Інь. Всі істоти наповнені Ці – це життєва сила, першосубстанція, яка робить живим все живе і сущим все суще.

Дао управляє усіма істотами і веде їх до досконалості, яка полягає у досягненні кінцевої мети – Спокою. Пізнання Дао повинне стати головним сенсом людського життя. Осягнути його не можна ні шляхом дослідження, ні зовнішнім спостереженням. Мудрець посягає Дао не виходячи з дому, а через очищення і самозаглиблення.

Люди терзаються жадібністю, заздрощами, честолюбством. Правителі гноблять народ, затівають війни, щоб захопити чужі землі. Вони створюють штучні рамки для людини і тільки ще більше її відводять від святої природності.

Вся людська діяльність, за даосизмом, - безплідна суєта. Люди метушаться, поспішають, а Дао знаходиться в божественній безтурботності. Необхідно утверджувати на землі царство Дао. Все, що ми називаємо прогресом, тільки відвертає увагу від посягнення Дао. Даосизм заперечує знання, науку, соціальні норми цивілізації. Люди повинні віддаватись природному ходу речей, необхідно відійти від пристрастей, від життєвих проблем і радостей. Треба з’єднатися з Дао і знайти спокій ця теза є реакційною, бо заперечує прогрес. Хоча є у мислителя ідеї, до яких варто дослухатися і сьогодні: “Той, хто знає людей – розважливий. Той, хто знає себе – освічений. Той, хто перемагає людей – сильний. Той, що перемагає себе – могутній. Хто діє наполегливо, має волю. Хто не втрачає свою природу – довговічний. Хто помер, але не забутий - безсмертний”. “Благополуччя створюється повагою, а нещастя утворюється від насилля”.

В перших віках Лао-цзи був обожнений і почав сприйматись як втілення самого Дао. Він пережив 9 внутрішніх перетворень і являвся на землю і в зовнішніх перевтіленнях (наприклад, у Будді). Сьогодні ця релігія зберігає своїх прихильників у Китаї, Монголії.

Дата добавления: 2014-01-04