Тема 2. Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного роз­витку економіки

Розвиток малого інноваційного бізнесу надасть змогу зберегти кваліфіковані науково-технічні кадри й прискорити доведення нау­ково-технічної розробки до промислового зразка і його впроваджен­ня. Проте малі інноваційні підприємства дуже нестійкі, у них надто короткий життєвий цикл, тому в усьому світі вони користуються державною підтримкою, включаючи цільове фінансування з бюдже­ту, стимулювання приватного капіталу до фінансування їхньої діяль­ності, податкові й амортизаційні пільги.

Одна з найважливіших функцій держави у розвинених країнах – створення сприятливих умов для інноваційної діяльності підприєм­ницького сектора. Задля реалізації цієї функції вживають таких заходів:

• включають витрати на дослідницькі роботи приватного сектора в собівартість продукції;

• списують значну частину наукового устаткування за нормами прискореної амортизації;

• застосовують систему адресних податкових пільг;

• залучають малий і середній бізнес до інноваційної діяльності у сфері нових технологій;

• надають пільгове кредитування для науково-технічних розробок;

• безоплатно передають чи надають на пільгових умовах держав­не майно або землю для створення інноваційних підприємств, а також наукової інфраструктури в регіонах.

Досвід розвинених країн показує, що необхідною умовою прог­ресу науки і техніки є розвиток і максимальне розкриття творчого потенціалу науковців. Активізація людського фактора і прискорення науково-технічного прогресу – це взаємозалежні проблеми збалан­сованості та динамічного розвитку факторів виробництва. Науково-технічний потенціал – це узагальнена характеристика рівня розвитку науки, інженерної справи, техніки в країні, можливос­тей і ресурсів, якими оперує суспільство для вирішення науково-тех­нічних проблем. Основою складової науково-технічного потенціалу є наукові кадри.

Науковій праці, як жодній іншій, притаманні риси колектив­ної й індивідуальної праці одночасно. Це – праця творча, пов'я­зана з постійним пошуком, з необхідністю виконання неповторю­ваних дій, вона вимагає максимального прояву індивідуальних здібностей і якостей дослідника. Вільна і свідома робота, переко­наність у необхідності творчого пошуку, захопленість вирішен­ням свого завдання є основою підвищення результативності праці. Проте розбіжності в рівні кваліфікації, стажі роботи за спеціальні­стю та безпосередньо за даним науковим напрямом, психолого-фізіологічні особливості не можуть не впливати на продукти­вність праці науковців. На все це необхідно зважати в процесі мотивації.

Основою для мотивованої трудової діяльності є покликання до того чи іншого роду занять, тобто наявність відповідних здібностей.

Загалом можна виділити сім груп, із властивим кожній з них домінуючим внутрішнім спонуканням до праці:

• інтерес до роботи й бажання творчої самореалізації за відсутнос­ті інтересу до заробітку;

• орієнтація на цікаву роботу, сполучена з інтересом до високого заробітку;

• інтерес до високого заробітку, сполучений з усвідомленням ко­рисності власної праці для суспільства;

• орієнтація на високий заробіток, сполучений з інтересами про­сування по роботі;

• ставлення до роботи як до вимушеної, неприємної необхідності;

• мотивація змішаного типу.

Оцінка й стимулювання праці дослідників і розробників мають сприяти:

• удосконаленню й підвищенню ефективності організаційної діяль­ності в керуванні створенням і освоєнням науково-технічної продукції, поліпшенню загальних результатів діяльності під­приємства;

• скороченню термінів та підвищенню ефективності розробки й впровадження проектів, які мають науково-практичне значення, відзначаються конкурентоздатністю, комерційною цінністю, можливістю реалізації на внутрішньому й зовнішньому ринку;

• здійсненню диференційованої оцінки результатів творчої праці, включаючи патентну й ліцензійну діяльність;

• організацію цілеспрямованої оцінки і стимулювання об'єктів досліджень і розробок у взаємозв'язку з творчою науково-техніч­ною й економічною діяльністю осіб, що займаються розробкою, створенням і впровадженням нових виробів у виробництво;

• спонуканню дослідників і розробників підвищувати профе­сійний рівень знань, розвивати уміння й удосконалювати дос­від самостійного пошуку нових дослідницьких, конструкторсь­ко-технологічних, економічних, екологічних і маркетингових рішень;

• більш об'єктивному й повному дотриманню принципу розподі­лу матеріальних і моральних стимулів до праці;

• скороченню розриву між потенційними й реальними, творчими можливостями дослідників і розробників проектів.

Дата добавления: 2014-01-04