Поняття про комерційну таємницю

Лекція 7. Захист конфіденційності інформації про підприємницьку діяльність

План:

1 Поняття про комерційну таємницю.

2. Способи і засоби захисту конфіденційності інформації на підприємств

У нових ринково-конкурентних умовах виникає маса проблем, зв'язаних із забезпеченням безпеки не тільки фізичних і юридичних осіб, їх майнової власності, але і підприємницької (комерційної) інформації, як виду інтелектуальної власності. Для захисту підприємницьких інформаційних потоків від різного роду посягань використовуються як правові, так і спеціальні заходи, а в необхідних випадках комплексне їх застосування.

Сьогодні від вміння підприємця захистити свою технічну, економічну, юридичну та іншу ділову інформацію від несанкціонованого її використання, крадіжки та знищення у великій мірі залежить рівень конкурентоспроможності підприємства та ефективності підприємницької діяльності.

Захист підприємницької діяльності забезпечується системою юридичних норм цивільного та карного законодавства. Більша частина інформації, яка правомірно використовується в підприємницькій діяльності, охороняється за допомогою норм патентного та авторського права. Разом з цим охорона значної частини цінної інформації (зрозуміло, якщо вона має комерційний інтерес) може бути здійснено законодавчим способом, в тому числі за допомогою забезпечення її конфіденційності, тобто шляхом нерозголошення комерційної таємниці.

Забезпечення конфіденційності інформації – це спосіб недопущення несанкціонованого її використання, зміни або знищення задля дотримання прав та інтересів її законних володарів.

Сукупність відомостей, що циркулюють у підприємницькій діяльності можна умовно згрупувати по напрямках:

1. Підприємницька (комерційна) інформаційна система (відомості про стан економічної системи, про фактори, що позитивно або негативно впливають на ту сферу господарювання і комерції, у якій діє підприємець);

2. Правова інформаційна система (зведення про чинне законодавство, що регулює й охороняє діяльність підприємницьких (комерційних) структур);

3. Спеціально-оперативна інформаційна система (відомості про способи, сили і засоби забезпечення безпеки підприємницької інформації від доступу третіх осіб).

Підприємницька діяльність тісно пов’язана з пошуком, накопиченням, зберіганням та використанням різноманітних інформаційних потоків. Треба з’ясувати – чи вся інформація потребує захисту чи окремі її групи, а також за якими критеріям ці групи виділяти? Цінність інформації в тому, що вона надає підприємцю вигідні умови для прийняття оперативних рішень та одержання ефективного результату. Захищати треба тільки ту інформацію яка має для підприємця якусь цінність. При визначенні цінності підприємницької інформації необхідно керуватися такими критеріями, як корисність, своєчасність та достовірність відомостей, які надходять.

Корисність інформації полягає в тому, що вона створює суб'єкту вигідні умови для прийняття оперативного рішення й одержання ефективного результату. У свою чергу, корисність інформації залежить від своєчасного її доведення (одержання) до суб'єкта підприємництва. Наприклад, через несвоєчасне надходження корисних по своєму змісту відомостей втрачається можливість укласти вигідну торгову чи іншу угоду.

Критерії корисності і своєчасності тісно взаємозв’язані і взаємозалежні із критерієм достовірності інформації, яку оцінюють. Недостовірні відомості зводять до нульового ефекту своєчасність і здавану їх корисність для суб'єкта підприємництва. При цьому сам факт (наприклад, бажання конкретної особи укласти договір купівлі-продажу) може існувати реально, тоді, як відомості про нього мають викривлену уяву. Причини виникнення недостовірних відомостей різні: неправильне сприйняття (у силу омани, недостатнього досвіду чи професійних знань) джерела факту чи навмисне, з певною метою, викривлення про нього відомостей. Як правило, відомості, що мають інтерес для підприємця, а також джерело їх надходження повинні підлягати перевірці.

В результаті, власник підприємницької інформації на підставі сукупності перерахованих критеріїв, визначає цінність відомостей, що надійшли, для своєї господарської діяльності і приймає відносно них оперативне рішення.

До речі, у закордонній економічній літературі підприємницька інформація розглядається не як засіб досягнення позитивного результату (прибутку), а, насамперед умови, що сприяє чи перешкоджає його досягненню. Особливо підкреслюється наявність вартісного фактора підприємницької інформації, тобто можливості виступати як предмет купівлі-продажу. Наприклад, окремі відомства командно-адміністративної системи досить професійно враховували і використовували фактор вартості інформації у своїх інтересах.

Важливе значення в умовах розвитку різноманітних форм власності має питання визначення належності інформації на правах інтелектуальної власності конкретному суб'єкту підприємництва, а як слідство, наявності в нього правомочності на її захист. Комерційна таємниця відноситься до об’єктів прав інтелектуальної власності [18]. Закон регламентуючий підприємницьку діяльність[18] передбачає, що власником (власниками) підприємницької інформації, як інтелектуальної власності, можуть бути громадяни України, громадяни іноземних держав, особи без громадянства, а також об'єднання громадян.

Підприємницька інформація, що циркулює в ринково-конкурентній сфері діяльності, підрозділяється на технічну, організаційну, комерційну, фінансову, рекламну, про попит-пропозицію, конкурентів, кримінальну обстановку й ін. Перш ніж уживати заходів до захисту визначеної інформації, необхідно уточнити наступні питання:

1. Які відомості не можна ховати, захищати від доступу до них (від кого?);

2. Які відомості невигідно ховати (чому?);

3. Які відомості підлягають охороні (ким і від кого?).

Відповідно до законодавства не можна приховувати такі відомості:

- організаційні відомості (Статут і установчі документи підприємства, реєстраційні посвідчення, ліцензії, патенти);

- фінансові відомості (документи про розрахунок і сплату податків, інших платежів, передбачених законом, документи про стан платоспроможності);

- відомості про штат і умови діяльності (число і склад працюючих, їх заробітна плата, наявність вільних місць, вплив виробництва на природне середовище, реалізація продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення, участь посадових осіб у підприємницькій діяльності, порушення антимонопольного законодавства);

- відомості про власність (розміри майна, грошові кошти, вкладення платежів у цінні папери, облігації, позики, у статутні фонди спільних підприємств).

Претендувати на ознайомлення з цими відомостями можуть у межах своєї компетенції: прокурор у порядку нагляду й в інших випадках, наданих йому законом; правоохоронні органи по збудженій кримінальній справі; податкові служби; аудиторські фірми (на прохання самого власника);профспілки; державні установи; санепідемстанції; екологічні організації; підприємницькі підприємства і приватні особи, що вступають з ним в угоду. Даний перелік не є вичерпним.

Друга група відомостей характеризується тим, що її невигідно ховати від оточення самому підприємцю. Це стосується, насамперед, рекламної інформації. Без реклами в господарській діяльності важко домогтися ефективного результату, особливо в умовах жорсткої конкуренції. Практично реклама широко починає входити в наше життя. Однак пропаганда і поширення реклами мають не тільки позитивну, але і негативну сторону для підприємця. Суть у тім, що рекламна інформація стає надбанням не тільки законослухняних громадян (на яких вона і розрахована), але і злочинних елементів. Підприємницька інформація, рекламована в газетах, у журналах, по телебаченню, радіо допомагає злочинцям вийти на об'єкт майбутнього зазіхання, вивчити його слабкі (уразливі, наприклад, для закону окремі види діяльності, різного роду махінації) сторони, а потім прийняти рішення, яким способом одержати для себе від нього вигоду.

До третьої, групи відомостей відносяться ті, які мають господарську цінність для підприємця, і на них не поширюється законний доступ третіх осіб. З поняттям цінності інформації ми уже визначилися. Проблема полягає в тому, хто і як повинний забезпечити конфіденційність інформації.

Відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею [18].

Відповідно до вимог господарського кодексу України ст. 36 держава забезпечує захист комерційної таємниці суб’єктів господарювання. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці відноситься до недобросовісної конкуренції та тягне за собою юридичну відповідальність чи кримінальну відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом.

Надалі ми будемо вживати тільки термін "комерційна таємниця", тому що чинне законодавство оперує саме їм і не згадує терміна "підприємницька таємниця".

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону [18]. Першим питанням, яке необхідно вирішити при організації охорони комерційної таємниці, є визначення кола відомостей, що входять до комерційної таємниці, а також можливий розподіл їх по категоріях важливості в залежності від їх цінності для підприємства, характеру і розміру збитку, що може бути нанесений підприємству при розголошенні цих відомостей. До рішення цієї проблеми варто підходити особливо ретельно. Якщо які-небудь дані, прямі чи непрямі, будуть упущені з уваги, то всі прийняті міри можуть виявитися неефективними. З іншого боку, зайві заходи для обмеження доступу до інформації ускладнять роботу і приведуть до невиправданих економічних витрат. Правильна організація виділення і захисту комерційної таємниці повинна не тільки не заважати роботі підприємства, але навіть сприяти його прибуткової діяльності.

При цьому відомості, що складають комерційну таємницю підприємства, відбиваються в "Переліку відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства" (далі Перелік), затверджуваному керівником підприємства.

Для підготовки переліку відомостей, що відносяться до комерційної таємниці підприємства, доцільно залучити найбільш компетентних фахівців, знайомих як з діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів. Створюється група в складі не більш 4-5 чоловік, у яку бажано включити:

- фахівця, що володіє фінансовими питаннями, кон'юнктурою ринку і даними у відношенні конкуруючих фірм;

-фахівця, що цілком представляє систему організації роботи підприємства, її особливості;

-фахівця, по зв'язках з іншими підприємствами, а також з питань укладання контрактів, договорів;

- фахівця, що володіє всіма відомостями про продукцію, що випускається, технологічному циклі її виробництва, про проходження усіх видів інформації (усної, документальний, у виді зразків, вузлів, блоків, готової продукції).

Якщо підприємство достатньо велике чи вироблена продукція має різнорідний характер, можна створити кілька таких груп: одну - головну, з метою координації й узагальнення результатів роботи, інші в залежності від необхідності по кожній окремій ділянці.

Далі, перед групою експертів необхідно поставити комплекс питань у наступній послідовності:

а) виділити усі види діяльності підприємства, що приносять прибуток на даний момент;

б) виходячи з наявних даних про ринок збуту, оцінити, чи перевищує рівень прибутку для даного виду діяльності аналогічні показники в інших підприємств;

в) визначити ймовірну перспективу рентабельності цієї діяльності.

Якщо з економічної точки зору вид діяльності влаштовує підприємство в даний момент і в перспективі, а прибуток вище, ніж у конкуруючих фірм, то підприємство володіє визначеною комерційною таємницею і необхідно продовжити аналіз.

У цьому випадку експерти повинні визначити, що саме в даному виді діяльності дозволяє отримувати прибуток.

Результатом роботи експертів повинний стати перелік відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства.

Цілком природно, що в міру необхідності цей перелік повинний переглядатися, змінюватися і доповнюватися. У Переліку, якщо можливо, бажано вказати конкретний термін, на який ті чи інші відомості віднесені до комерційної таємниці.

Перелік доводиться до структурних підрозділів і співвиконавців у частині що їх стосується в роботі з грифом "комерційна таємниця". Виконавець і керівник, що підписує документ, оцінюють при його підготовці, відомості що містяться в ньому, що складають комерційну таємницю підприємства.

Виключення відомостей з категорії “комерційна таємниця” підприємства проводиться по закінченні контрольного терміну, на який вона встановлювалася для певних відомостей, у зв'язку з настанням визначених обставин (поява нового зразка, витік інформації до конкурента і т.п.).

В основі цієї системи повинна лежати зацікавленість виконавців робіт як у виявленні нових об'єктів захисту, так і у визначенні оптимального моменту зняття обмежень на розповсюдження інформації, що раніше захищалася.

Інформація, яка входить до комерційної таємниці, повинна відповідати таким вимогам:

1. Відкрите використання інформації пов’язано із збитками для підприємства

2. Інформація не є загальновідомою або загальнодоступною на законній підставі

3. Підприємець може здійснювати необхідні заходи по дотриманню конфіденційності з метою одержання економічної чи іншої вигоди

4. Інформація потребує захисту, так як вона не відноситься до державного секрету та не захищена авторським та патентним правом

5. Приховування цих відомостей не приносить втрати для суспільства

Як правило, до комерційної таємниці відносять три види відомостей інформаційного характеру:

o комерційна інформація

o секрети виробництва (“ноу-хау”)

o організаційно-управлінська діяльність підприємства

Комерційна інформація допомагає підприємцю планувати свою діяльність та діяльність свого підприємства. До комерційної інформації, яку необхідно підприємцю тримати в режимі конфіденційності в першу чергу необхідно віднести такі відомості:

- калькуляція витрат виробництва підприємства, структури цін, рівень прибутку;

- плани розвитку підприємства і його інвестицій;

- знання та досвід в сфері реалізації продукції та послуг;

- відомості про кон’юнктуру ринку, маркетингові дослідження, аналіз конкурентоспроможності продукції;

- інформація про споживачів та посередників;

- банківські відношення, форми та види оплати, кредити, борги;

- бухгалтерські та фінансові звіти, відомості про найбільш вигідні форми використання грошових коштів, інвестиціях, цінних паперах;

- відомості про укладені договори (угоди), пропозиції та умови по їх укладанню; інформація про конфіденційні переговори;

Додержувати в таємниці цю інформацію від всіх, крім податкових та фінансових служб, - обов’язкова умова для підтримки досягнутих у конкурентній боротьбі позицій. Оскільки діяльність підприємців в основному будується на договірній основі, то, якщо мати інформацію про заключені договори, можливо з’ясувати достатньо повну картину про виробниче та фінансове становище та про зв’язки підприємства, а також з’ясувати структуру розвитку бізнесу. Тому більшість цієї інформації повинна відноситись до комерційної таємниці. Поінформованість про найбільш вигідних клієнтів конкурента та особиста інформація про них, дають можливість перемогти в конкурентній боротьбі, бо можна переманити партнера кращими умовами або чимось іншим.

Секрети виробництва “ноу-хау” - це технічні рішення, методи, способи, використання технологічних процесів та пристроїв, які не можуть бути забезпечені патентним захистом по законодавству країни чи наміру власника, а також патентний захист яких недоцільний.

Термін “ноу-хау” вперше був використаний у договірній практиці Великобританії та США для позначення інформації, спеціально пропущеній при описі нововведень, та в перекладі означає “знати як”, що є скороченням вислова “знаю, як це зробити”. Наприклад, це може бути спосіб, який складається з відомих банальних істин, які розташовані в певній послідовності, використання яких надає фірмі економічну чи іншу вигоду. В одних випадках “ноу-хау” це винахід, який спеціально не патентується та зберігається в таємниці, або елементом винаходу, який не включено до патенту, тому що останній не охороняє саму інформацію, а тільки забороняє її несанкціоноване використання. Часто використання винаходів неможливо проконтролювати, і тоді єдино можливим способом захисту своїх технічних відомостей від несанкціонованого використання є збереження їх у таємниці, але з обов’язковим дотриманням законодавства про авторське право. Слід пам’ятати про специфічну особливість комерційної таємниці, яка може зберігатися безстроково та без обмежень території, чим не володіє патент. Так, наприклад, найбільші у світі виробники прохолодних напоїв фірми "Кока-Кола" і "Пепсі-Кола" виділяють як головні секрети спеціальні добавки в концентрат, з якого виготовляються напої. Американські машинобудівні і приладобудівні фірми, широко рекламуючи високі якісні характеристики своєї продукції, тримають у глибокому секреті технологічні особливості виготовлення основних вузлів, що визначають дані характеристики.

Варто врахувати й інші фактори. Наприклад, підприємство може застосовувати широко відомі методи організації виробництва, технологічні прийоми, устаткування і т.п. і при цьому досягати високого прибутку. Незважаючи на загальнодоступність таких даних, сам факт їх застосування може бути комерційною таємницею.

Сфера використання таких секретів виробництва дуже велика. Це може бути: інформація про ідеї, винаходи, відкриття, технічні проекти на стадії їх розробки та оформлення, програмне забезпечення та бази даних для ЕОМ, рецепти приготування харчових виробів, технологія виготовлення продукції, методи, способи, навички, нові методи організації праці і виробництва; результати наукових досліджень, а також конструкторська документація, формули, креслення, схеми, записи; описи технологічних іспитів. Або це можуть бути технічні характеристики: точні знання конструкційних характеристик створюваних виробів і оптимальні параметри розроблювальних технологічних процесів (розміри, обсяги, конфігурація, процентний уміст компонентів, температура, тиск, час і ін.); відомості про матеріали, з яких виготовлені окремі деталі, умовах експериментів і устаткуванні, на якому вони проводилися і т.д.; використовувані підприємством окремі нові, або унікальні вимірювальні комплекси і прилади, верстати, устаткування.

Організаційно-управлінська інформація, яка оберігається, як конфіденційна – це:

- структури та методи управління;

- склад кадрів, його підбирання та формування;

- взаємодії структурних підрозділів та зовнішні зв’язки;

- розподіл обов’язків та їх зміст і т.д.

Організація управління підприємством це складна система, орієнтована на одержання прибутку. Вона охоплює всі його сфери: управлінський апарат і процедуру прийняття повсякчасних рішень, проходження інформації від зовнішніх контактів до внутрішніх, розгалуження сфер відповідальності і т.д. Невірні управлінські рішення можуть привести підприємство до банкрутства. Тому організаційно-управлінська діяльність, знання та досвід підприємця є найціннішою інформацією, яку необхідно оберігати від сторонніх осіб.

Дата добавления: 2014-01-04