І технічним пристроєм

Пов’язані з процесом спілкування між людиною

ЛЕКЦІЯ 8.

Діалогова система

Людина створює різні машини і механізми, для того щоб вони допомагали їй виконувати певну роботу - вирішувати поставлені задачі. При їх використанні зв’язок між людиною і машиною односторонній - від людини до машини, зворотній - від машини до людини - або відсутній або вельми незначний.

В людино-машинних системах ситуація інша. В таких системах і людина, і машина партнери, які сумісно вирішують спільну задачу. Для організації подібного процесу, потрібно вирішити дві головні задачі: організувати спілкування між людиною і машиною і спланувати сумісну діяльність, коректуючи її продовження в залежності від отриманих результатів. Організація процесу спілкування людини і машини стала актуальною з появою систем, здатних реалізувати багато видів діяльності, які традиційно вважалися творчими, інтелектуальними.

Основні проблеми,

1. Для ефективного спілкування необхідна мова спілкування, яку розуміють обидва партнери.

2. Потрібні механізми перекладу мовних повідомлень на мову внутрішніх уявлень про навколишній світ, тобто на мову представлення знань.

3. Необхідно вміти по тексту на мові представлення знань знаходити в пам’яті ті відомості, які відповідають ситуаціям і об’єктам, згаданим в тексті. Така інформація називається релевантною до тексту.

4. Треба вміти узгоджувати рух очей з мовними і текстовими повідомленнями («Подивись направо», «оглянься» і т.п.). Результати отримані від зорової системи, повинні служити джерелом нових текстів.

5. Повинні бути спеціальні механізми для побудови умозаключень, які дозволять оцінити правильність чи неправильність тверджень співбесідника. Іншими словами повинна існувати можливість з допомогою суджень отримувати нові знання на основі наявних.

6. Накінець, потрібні спеціальні засоби для організації самого діалогу між людиною і машиною, які забезпечать його протікання і досягнення цілей, ради яких спілкування реалізується.

Крім названих є й інші проблеми, які виникають при дослідженні процесу спілкування: наприклад, проблема виявлення цілей і намірів співбесідника з його реплік в розмові, проблема оцінки степені правдоподібності того, про що говорить співбесідник з його реплік в розмові, проблема етикету спілкування та інші проблеми.

Комплекс засобів, які людина використовує для спілкування з технічним пристроєм, називається інтерфейсом. В штучному інтелекті використовуються інтелектуальні інтерфейси. Назва підкреслює, що ці інтерфейси повинні володіти такими можливостями, які зможуть забезпечити спілкування людини з штучною системою на рівні комфортного, звичного для людини діалогу. В ідеалі діалог повинен бути таким, щоб людина не відчувала ніякої різниці між спілкуванням з технічною системою та спілкуванням з іншою людиною.

Коли йде розмова про інтелектуальний інтерфейс, то зрозуміло, що в повному об’ємі такий інтерфейс появиться ще не в найближчому часі. Правда, в найближчі десятиріччя повинні з’явитися інтелектуальні роботи (часом їх називають інтегральними роботами, оскільки вони будуть збирати та узагальнювати інформацію про зовнішній світ, що надходить від різних органів чуття робота), які зможуть сприймати зорову інформацію та співвідносити її з текстом. Але поки їх немає.

Обговоримо ті кроки, з яких складається робота в області створення інтелектуальних інтерфейсів. Але перш за все дамо визначення терміну “розуміння”, який відіграє в системах спілкування важливу роль. Спеціалісти по системах спілкування визначили цей термін наступним чином: “Система розуміє текст Т, введений в неї, якщо з точки зору експерта-людини, система правильно відповідає на всі питання, що пов’язані з текстом”.

Після уточнення терміну “розуміння” можна приступати до опису кроків спілкування, або рівнів розуміння в процесі спілкування.

На початку 70-х років спеціалісти в області штучного інтелекту дивували далеких від науки людей системами спілкування на природній мові, демонструючи на перший погляд майже безмежні можливості створеного ними інтелектуального інтерфейсу спілкування. Будь-яка людина могла спілкуватися з системою на будь-яку тему, використовуючи все багатство доступної їй мови. При цьому система підтримувала розмову, в якій в якості інтелектуального інтерфейсу використовувалася реалізована на ЕОМ програма, що отримала назву “ЕЛІЗА”.

Приведемо приклад діалогу:

Співбесідник: Сьогодні прекрасна погода, чи не так?

“Еліза ”: Ви любите прекрасну погоду?

С.: Звичайно. Хто ж її не любить?

“Е.”: Так, прекрасна погода - це добре.

С.: Цікаво, які види в цьому році на урожай?

“Е.”: Вас це цікавить?

С.: Ну, більш-менш. А вас?

“Е.”: Більш - менш.

С.: Але все-таки, хотілося б, щоб урожай був хороший.

“Е.”: Я цілком згодна з Вами.

Зовнішньо діалог нагадує світську бесіду двох не дуже знайомих людей. Це, скоріше, гра в спілкування, аніж спілкування по-суті. Але й така гра займає в житті людей немале місце. “Еліза“ в подібних розмовах знаходиться цілком “на рівні“. Багато хто навіть вважає, що їх просто розігрують і з ними спілкується не програма, реалізована на комп’ютері, а живий співрозмовник.

Рівень спілкування, який демонструє “Еліза“ та інші подібні до неї програми, по-суті, самий низький із усіх можливих. Це рівень так би мовити фатичного діалогу. В такому діалозі партнери (або один з них) практично не слухають один одного. Це лише видимість розмови, а для підтримання її використовуються стандартні “домашні заготовки“.

Проаналізуємо роботу “Елізи“ на прикладі приведеного діалогу.

Після першої репліки співрозмовника “Еліза“ скористалася однією із стандартних відповідей, що зберігаються в пам’яті. Ця стандартна відповідь має вигляд: “А Ви любите Х?“, в якій замість Х підставляється відповідна частина репліки співбесідника.

В своїй другій репліці “Еліза“ також використала стандартну відповідь типу: “Так. Х - це Y“. Тут Y береться з репліки співрозмовника. Якщо співрозмовник відповідає ствердно (як в нашому прикладі) на питання: “А ви любите Х?”, то замість Y ставляться слова типу: прекрасно, добре і т.п., якщо ж відповідь співрозмовника негативна, то замість Y ставляться слова із множини: погано, не дуже добре і т.п. Неважко зрозуміти, як побудовані решта відповідей і реплік “Елізи“ в приведеній розмові.

Таким чином, фатичний діалог не вимагає від системи розуміння змісту тексту. Щоб підтримати таке спілкування, треба мати засоби синтаксичного і лексичного аналізу реплік співрозмовника і спеціальні процедури для вибору і заповнення стандартних реплік.

Дещо подібне відбувається і тоді, коли ви ведете телефонну розмову, яка зовсім вас не цікавить. Тільки ввічливість не дозволяє вам її перервати. І тоді ви переходите в режим фатичного діалогу. Майже не слухаючи співрозмовника, ви періодично вставляєте в розмову маркери типу: не може бути, цікаво, що ти говориш і т.п. І це дозволяє вам підтримувати розмову практично не вникаючи в те, про що хоче сказати вам співрозмовник.

Дата добавления: 2014-01-04