Особливості комунікації в організації

МОДУЛЬ 2. Комунікативний вимір корпоративної етики

Комунікативний процес є необхідною передумовою становлення, розвитку та функціонування всіх соціальних систем, тому що саме він забезпечує зв'язок між людьми, робить можливим зв'язок між різними поколіннями, та соціально-культурними системами, накопичення і передачу соціального досвіду, організацію спільної діяльності, трансляцію культури.

В соціальному аспекті комунікацію можливо трактувати як процеси соціальної взаємодії, взяті в їх знаковому аспекті. Загалом, можливо виділити наступне соціально-філософське визначення феномена комунікації: комунікація – це соціально зумовлений тип між суб’єктної взаємодії, суть якого зводиться до обміну інформацією з метою досягнення взаєморозуміння комунікантів.

Для оцінювання рівня формування у індивіда необхідних для ефективної комунікації умінь і навичок, використовують поняття комунікативної компетентності, яка складається з таких елементів: здатності людини прогнозувати комунікативну ситуацію, у якій здійснюється процес спілкування; комунікативної виконавської майстерності, тобто, уміння знайти адекватну темі спілкування комунікативну структуру і реалізувати комунікативний задум; здатності розбиратися у власному комунікативному потенціалі та потенціалі партнера; навичок саморегуляції у спілкуванні.

Розвиток комунікативної компетентності з неминучістю передбачає двозначний процес: з одного боку, це — набуття певних знань, умінь та досвіду, а з другого боку, це — корекція, зміна тих форм спілкування, які склалися; це використання всього набору засобів, орієнтованих як на розвиток суб'єкт-суб'єктних продуктивних особистісних сторін спілкування, так і його суб'єкт-об'єктних репродуктивних, операціональних складових (компонентів).

Для формування комунікативної компетентності необхідно розвивати наступні характеристики:

1. Досвід. Для того, щоб добре розбиратися в людях, насамперед необхідна зрілість. Треба враховувати не тільки вік людини, а й багатий досвід взаємодії з людьми.

2. Схожість. Намагання зробити висновок про людей за своєю природою, щоб зрозуміти їх.

3. Інтелект. Експериментально доведено, що існує певний зв'язок між високим інтелектом і здатністю робити висновок про інших людей.

4. Глибоке розуміння себе. Сліпота і помилковість у розумінні власної природи буде автоматично перенесена на наші судження про інших.

5. Складність. Як правило, люди не можуть глибоко розуміти тих, хто є складнішим і тоншим, ніж вони самі.

6. Відсторонення. Експерименти свідчать, що люди, які добре розбираються в інших, є менш комунікабельними (наша точка зору – протилежна, хоча, можливо, саморефлексія на фоні замкнутості призводить до такого позитивного результату).

7. Естетичні нахили. Часто з меншою комунікабельністю пов'язані естетичні нахили. Ця властивість найвища… За умови високого розвитку, «глибокого розуміння себе», «схожості», «складності».

8. Соціальний інтелект. Він пов'язаний зі здатністю висловлювати швидкі, майже автоматичні судження про людей. Водночас соціальний інтелект стосується більше поведінки, ніж оперування поняттями.

Дата добавления: 2014-01-04