Етичні вимоги до поведінки керівника організації

Керівник у своїй професійній діяльності повинен володіти такими якостями:

По-перше, професійно-діловими: високий професіоналізм, здатність генерувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них, прагнення до професійного зростання, підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику, уміння здійснювати антикризове управління тощо.

По-друге, адміністративно-організаційними якостями: оперативність, уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль, уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності, уміння розробляти дострокові програми й організовувати їх реалізацію, здатність стимулювати ініціативу, дотримуватися послідовності у своїх діях; уміння доводити справу до кінця, внутрішній контроль, уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих, усвідомлення меж своєї влади, здатність делегувати повноваження, уміння організувати час тощо.

По-третє, соціально-психологічними якостями: психологічна компетент-ність, управлінська культура ділового спілкування, прагнення до лідерства та влади, уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан, колегіальність; толерантність; оптимізм, уміння керувати конфліктами, чітко висловлювати свої думки та публічно виступати, інтелектуальність, здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт, емоційна стійкість, почуття гумору, уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.

По-четверте, моральними якостями: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов’язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.

Загалом, можливо охарактеризувати наступні складові морально-етичного портрету керівника:

Управлінець повинен мати високі прагнення, бути цілеспрямованим. Він повинен дуже хотіти отримати свою роботу, бути в захваті від можливості працювати та мати потребу в виконанні доручень. Працелюбними є ті люди, які готові робити більше, ніж потрібно. Найкращі керівники є виключно амбіційні, прагнуть до успіху та свою роботу вважають трампліном для майбутніх досягнень.

Керівник повинен бути оптимістом. Оптиміст завжди охоче вислуховує інших і їх ідеї, тому що він завжди чекає гарних новин. Песиміст слухає якнайменше, тому що очікує поганих новин.

Управлінець любить людей. Якщо робота управлінця полягає в керуванні людьми, як він може виконувати її добре, якщо не любитиме людей? Хороший керівник не ховається за дверима кабінету.

Керівник повинен бути сміливим. Він завжди спробує знайти новий спосіб виконання завдання тільки тому, що цей спосіб краще. Але він ніколи не робить це необґрунтовано.

Управлінець повинен першим братися за справу, навіть якщо, на перший погляд, вона здається не повністю виконуваною але, таким чином, він покаже співробітникам свою готовність до виконання нової справи і дасть поштовх до кращого виконання поставленої роботи.

Керівник повинен бути рішучим. Він завжди готовий ухвалювати рішення. Потрібна справжня сміливість, щоб прийняти рішення і усвідом-лювати при цьому, що воно може бути помилковим.

Керівник завжди чесний. Бути чесним стосовно вищого керівництва - це говорити їм те, що, можливо, не завжди приязно чути. Бути чесним стосовно підлеглих - це говорити коли вони праві, і коли вони неправі. Бути чесним - це вміння визнавати свої помилки. Чесність в інтересах загального добра - фірми і її співробітників - завжди повинна бути вище всього.

Управлінець послідовний і скромний. Він не має потреби в лестощах оточуючих, до того ж йому не треба приховувати свої помилки. Керівник повинен бути наставником. Він допомагає своїм підлеглим розбудовувати в собі впевненість, любов до людей, честолюбство, ентузіазм, чесність, урівноваженість і рішучість.

До методів морального впливу керівника на працівників організації належать:

- моральне переконання, що зумовлює свідоме засвоєння етичних знань, формування мотивів опанування конкретних моральних навичок;

- моральний приклад, який характеризується вмінням керівника застосо-вувати моральні норми і правила поведінки, ділитися власним досвідом; наслідування при цьому є важливим соціально-психологічним засобом поширення норм моралі та їх переростання у традиції й звички;

- етична консультація (надання порад з етичних питань);

- етична експертиза, яка широко застосовується при розв’язанні конфлік-тів, що виникають в організації (розгляд етичних питань спеціалістом);

- рольова гра – активний метод, що сприяє набуттю моральних знань, формуванню морального досвіду. Гра розвиває моральну уяву в умовах оперативного прийняття конкретного морального вибору;

- іміджування, яке полягає в умілому моральному звеличуванні добро-порядних учинків людей, в моральному захисті тих, хто діє чесно і принципово.

Дата добавления: 2014-01-04