Оцінка основних фондів

Показники забезпеченості та ефективності використання ОВФ.

Ступінь використання основних фондів є важливим фактором, який визначає розміри виробництва продукції. Для оцінки ефективності фондів на автомобільному транспорті використовують показники: - фондовіддача, фондоємність, рентабельність фондів а також різні коефіцієнти.

Фондовіддача ФВ - сума доходів ∑Д на 1 грн. основних виробничих фондів Фосн.

∑Д

ФВ = ––––––

Ф осн.

де Дв – сума валових доходів; грн..

Фосн. – вартість основних фондів; грн..

Фондоємність ФЄ - величина основних виробничих фондів, з допомогою яких отриманий кожний грн. доходу ∑Д

Фосн.

ФЄ = ––––––

∑Д

де Дв – сума валових доходів; грн..

Фосн. – вартість основних фондів; грн..

Рентабельність основних фондів Rоф - це відношення балансового прибутку Пбал АТП до суми основних виробничих фондів

Пбал

Rоф = ––––––––– * 100 %

Фосн.

де Пбал. – балансовий прибуток; грн..

Коефіцієнти екстенсивного використання Кекст. інтенсивного Кінт. інтегрального навантаження Кінтегр.

Коефіцієнт екстенсивного використання рухомого складу Кекст. - це відношення фактично відробленого часу до можливого, календарного, планового.

Кек = Тф / Тм

Коефіцієнт інтенсивного використання рухомого складу Кінт. - це відношення фактично виконаної роботи за одну годину Wф до планової Wпл. або максимально можливого виробітку Wм.

Кінт. = Wф / Wпл К інт. = Wпл / W ф

Коефіцієнт інтегрального навантаження рухомого складу Кінтегр. враховує використання основних фондів по часу з рахунком продуктивності і розраховується добутком коефіцієнта Кексп. і Кінтегр.

К інтегр. = Кекс.* Кінт.

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення за­гального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує де­кілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних фондів.

Первісна вартість об'єкта основних фондів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних фондів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ос­новних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із за­планованою метою.

Первісна вартість безоплатно отриманих та придбаних в обмін ос­новних фондів дорівнює їхній справедливій вартості.

Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті опе­рації міжкомпетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтво­рення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів (їхніх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витра­тити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва пере­несли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фон­дів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуа­тації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів вклю­чається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлу­атацію тотожна первісній вартості. У міру зношення основних засобів їхня балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Дата добавления: 2014-01-04