Знос та відтворення основних фондів

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища на експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Фізичний знос будь-якого засобу праці умовно поділяється на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу в такий спосіб усунути неможливо. Поступово ця частина зносу накопичується і зумовлює такий технічний стан того чи іншого засобу праці, коли подальше його використання у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного зносу, що потребує заміни такого засобу праці на новий екземпляр аналогічного призначення. З огляду на це розрізняють фізичний знос усувний (тимчасовий) і неусувний.

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів мож­на визначити двома розрахунковими методами:

- за строком її експлуатації (порівнянням фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

- за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного зносу, тобто як відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансової вартості на кінець року.

Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до на­стання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втрачанням засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та ство­рення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Моральне старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транс­портним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Фізичний знос та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами зносу і старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок. Основних фондів мають не тільки фізичний а й матеріальний знос. Технічний прогрес обумовлює явище морального зносу. На основі технічного прогресу проходить підвищення продуктивності праці, економія живої і не живої праці, росте виробництво. Старі машини обезцінюються, підлягають фізичному зносу і моральному і повинні замінюватись новими до строку їх фізичного зносу, більш удосконаленими. Старі машини уже не забезпечують попередньої маси додаткового прибутку. Таким чином, моральний знос означає обезцінення технічно устарівшого устаткування до того, як наступить його "фізична смерть". Машина може бути ще фізично придатна, але в результаті морального старіння, дальніше її використання не дасть економічної вигоди і може привести до прямої розтрати суспільної праці. Моральний знос основних фондів буває двох видів: перший вид проявляється в часткових втратах вартості деякими діючими машинами її механізмами в результаті продуктивності праці в галузях, де виробляються ці засоби виробництва. Так. як нові машини такої ж конструкції стали виготовлятися з меншими витратами суспільно необхідної праці, то старі машини цієї ж конструкції уже не можуть передати свою вартість (більшу) на виготовлений предмет в попередньому розмірі, гак, як це суперечило б вимогам зміни вартості і привело б до економічно необгрунтованого подорожання продукту.

Другий вид морального зносу викликається використанням більш економічних і продуктивних машин. Технічно устарівші однотипні машини, які не забезпечують сьогоднішньої суспільної продуктивності праці повинні замінятися новими до моменту повного фізичного зносу старих машин. Це необхідно тому, що дальше використання їх стримує ріст продуктивності праці і підвищує собівартість продукції, приводить до великих експлуатаційних витрат, зменшує накопичення.

5. Амортизація основних фондів, її ефективний зміст. Методика нарахування амортизації на автомобільному транспорті.

Під амортизацією розуміється відновлення зносу основних фондів шляхом поступового перенесення їх вартості на виконану транспортну роботу.

Для компенсації зносу основних фондів кожне підприємство проводить амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування являються складовою частиною витрат на виробництво продукції чи виконаної транспортної роботи, їх величина в деякій мірі визначає собівартість продукції АТП, амортизаційний фонд достатнім для відновлення зносу нових основних фондів, їх капітального ремонту і модернізації.

Основні фонди в процесі виробництва підлягають зносу і через це знижується їх техніко-економічні якості. Фізичний знос приводить до зменшення вартості основних фондів.

Використання фондів не виробничого процесу не зв'язано з утворенням нового продукту або виконання ним транспортної роботи, тому їх вартість в процесі виробництва не передається на вартість виробничої продукції. В міру використання основних не виробничих фондів їх вартість зменшується. Відновлення зносу цих фондів здійснюється за рахунок доходів в порядку перерозподілу національного доходу.

Процес списання (згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обігу) протягом кількох років купівельної ціни основних фондів підприємства називаються амортизацією.

Амортизаційні відрахування дуже впливають на чистий доход і на податок. Існують єдині норми амортвідрахувань в Україні і встановлені диференційовано, залежно від групи і видів основних фондів.

Амортизаційні відрахування нагромаджуються поступово, а витрачаються на відновлення основних фондів одноразово, лише після закінчення строку їх служби. Нарахована амортизація до часу заміни основних фондів, що вибувають, є тимчасово вільною і служить додатковим джерелом нових капіталовкладень

Експлуатація старих моделей порівняно з новими більш ефективними дає високу собівартість перевезень і меншу величину накопичень АТП.

Для відновлення вартості зносу основних фондів служать амортизаційні відрахування. Величина зносу основних фондів, яка відповідає періоду їх дії (року) або обсягу виконаних робіт називається нормою амортизації. Норми амортизації повинні відповідати дійсному ступеню зносу основних фондів. Від їх величини залежить рівень собівартості продукції кожного підприємства і можливість відновлення фондів. За рахунок амортизаційного фонду проводиться відновлення основних фондів на сучасному технічному рівні, модернізація їх. За рахунок модернізації основних фондів проходить підвищення продуктивності праці в 1.5 - 2 рази.

Норми амортизаційних відрахувань повинні компенсувати відновлення фізичного та морального зносу основних фондів.

При розрахунку норм амортизаційних відрахувань враховуються не тільки стан фізичної їх придатності але й економічна доцільність їх використання. Встановлена методика визначення амортизаційних відрахувань по рухомому складу. Норми амортизаційних відрахувань встановлені в % від початкової вартості. Так по виробничих будівлях норми 2.4-7 % (в залежності від конструкцій).

Доля амортизаційних відрахувань в собівартості продукції знижується при технічному прогресі на підприємстві.

Амортизаційні нарахування для рухомого складу на автомобільному транспорті розраховуються по формулі:

Сб * На

Аам. = –––––––––––

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в залежності від мінімально допустимого строку корисного використання в роках:

група 3 – будівлі - 20 (5%); споруди – 15 (6,7%), передавальні пристрої – 10 (10%);

група 4 – машини та обладнання – 5 (20%); ЕОМ – 2 (50%);

група 5 – транспортні засоби – 5 (20 %);

група 6 – інструменти, прилади, інвентар – 4 (25 %);

група 9 – інші основні засоби – 12 (8,3%).

Вказані в дужках норми амортизації у відсотках приміняються у випадку розрахунку методом рівномірного нарахування зносу.

Суб”єкт господарювання може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують вказаних норм.

Дата добавления: 2014-01-04