Відрахування на соціальні заходи від фонду оплати праці

Додаткова заробітна плата

ДЗП = НДП + ГКВ

НДП – сума надбавок, доплат та премій;

ГКВ – гарантійно компенсаційні виплати, вираховуються в відсотках від основної заробітної плати та суми НДП.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які виплачують понад встановлені зазначеними актами норми.

Організація оплати праці на підприємстві передбачає:

- визначення форм та систем оплати праці працівників підприєм­ства;

- розробку системи посадових окладів службовців та спеціа­лістів;

- розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі до­сягнення працівників та спеціалістів фірми;

- обгрунтування показників та системи преміювання співробітників.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, що виконуються, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

З 1.01.2011 вступає в дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований внесок на пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Розмір єдиного внеску встановлюється Верховною Радою України.

Розмір єдиного внеску має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкоке державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та працівники.

Розмір єдиного внеску для підприємств автомобільного транспорту складає 37,66% від розміру фонду оплати праці.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску у відсотках:

- загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 3,983;

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням – 3,7175;

- загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності – 4,1423.

Для працівників-платників податку, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, розмір єдиного внеску складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати.

Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках Пенсійного фонду, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій.

Загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам і членами їхніх сімей. Вказаний Фонд формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фонд утворюється для управління страхуванням на випадок безробіття, впровадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

За рахунок коштів Фонду забезпечується:

1. допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

2. допомога з часткового безробіття;

3.матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4. матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

5. допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

6. професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

7. пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

8. інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Україні передбачає призначення, перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг із коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату праці договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

11. Шляхи підвищення продуктивності праці на автомобільному транспорті. Шляхи зростання продуктивності праці на автотранспорті:

- підвищення технічного рівня виробництва,

- впровадження більш продуктивних транспортних засобів, підвищення їх надійності в експлуатації;

- впровадження прогресивної технології ТО і ремонту рухомого складу;

- удосконалення управління, організації виробництва і праці,

- удосконалення організації процесу перевезень;

- впровадження наукової організації праці;

- удосконалення організації і структури управління виробництвом;

- підвищення норм виробітку і розширення зон обслуговування;

- скорочення втрат робочого часу;

- удосконалення системи матеріального і морального стимулювання підвищення продуктивності праці;

- інші шляхи, які включають зміну обсягів і структури перевезень і робіт, середньої відстані перевезень, дорожніх та інших умов.

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві зале­жить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, що можна об'єд­нати в три великі групи:

1) техніко-технологічні, що визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;

2) організаційні, що відображають рівень організації виробництва;

3) соціально-економічні, що залежать, насамперед, від людського фактора.

Важливим фактором підвищення продуктивності праці на підприєм­ствах є зростання індустріалізації, що полягає в створенні виробничої бази. Це багатогранний комплексний процес, в основу якого покладено перехід на механізоване складання різно­манітних виробів, застосування сучасних нових технологій, впровад­ження нових комп'ютерних розробок тощо.

Фактори організації виробництва передбачають таку організацію виробничого процесу, за якої відсутні простої устаткування протягом робочого часу і забезпечують завантаження як усіх членів трудового колективу, так і основних виробничих фондів підприємства.

Соціально-економічні фактори можуть умовно поділятися на фак­тори морального і матеріального стимулювання. В обох випадках вони стимулюють зацікавленість працівників у підвищенні своєї про­дуктивності.

Серед таких факторів — зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творчої зацікавленості, кар'єра, підвищення кваліфікації; випуск нових типів та моделей автомобілів більш продуктивних та ефективних, а також спеціалізованих; механізація процесів ТО та ремонту рухомого складу та механізація навантажувально-розвантажувальних робіт; впровадження передових методів організації перевезень, скорочення простоїв під навантаженням та розвантаженням (маршрутизація і т.д.); впровадження передових методів праці, передового досвіду; правильної організації нормування та оплати праці; нові форми та методи організації перевезень, ТО та ремонтів; правильна організація та нормування праці, форми та порядок оплати праці; впровадження бригадного підряду.

Дата добавления: 2014-01-04