Стратегія управління фінансовою стійкістю

Оцінка фінансового стану підприємства. Побудова фінансових стратегій на мікроекономічному рівні дає можливість об’єднанням господарським суб’єктам створювати певні моделі фінансово-господарської діяльності, досліджувати взаємозв’язок між окремими елементами їх розвитку.

Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоздатність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені можуть бути гарантовані та забезпечені економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому і виробничому відношенні. За допомогою фінансового аналізу розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, формуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Поліпшення якості управління вимагає розвитку й удосконалення методологічного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства і планування його діяльності.

Проведенню аналізу фінансового стану підприємства належним чином перешкоджають наступні фактори:

- некомпетентність управлінців у виборі відповідної методики проведення фінансового аналізу;

- неоднозначність у підходах проведення фінансового аналізу;

- не уніфікованість методів.

Внутрішній аналіз необхідний підприємству для більш ефективного планування і управління своєю діяльністю. При формування як поточних так і довгострокових планів, спочатку оцінюється фактичний фінансовий стан підприємства, а потім визначається ефект від розроблюваних стратегій на майбутнє. Як правило, задачі, спрямовані, на коректування фінансової політики підприємства, задаються його адміністрацією. У цьому випадку можна сказати, що результати фінансового аналізу призначені для внутрішніх користувачів, вони повинні допомогти визначити найбільш ефективні шляхи поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства. Результатом проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва і реалізацію продукції підприємства з урахуванням впливу змін макро- і мікроекономічного середовища.

Методики оцінки фінансового стану підприємств можна умовно розділити на три групи: оцінка за поточною діяльністю; оцінка за активами; оцінка за майбутніми грошовими потоками.

Оцінка за поточною діяльністю - не припускає використання прогнозів і впровадження нових проектів, вона максимально проста, і завдяки цьому, часто застосовується. Існує декілька різновидів оцінки фінансового стану підприємства по його поточній діяльності. Найкращі результати дає застосування подібної методики на стабільно працюючих підприємствах.

Оцінка за активами - застосовується у тих випадках, коли підприємство мас серйозний потенціал. Тут використовуються оцінки вартості активів.

Оцінка за майбутніми грошовими потоками - застосовується в тих випадках, коли уявлення про подальший розвиток підприємства є єдиним і репрезентативним джерелом даних про об’єкт інвестування. Даний метод, має два певні недоліки: 1) зробити точний прогноз-задача надзвичайно складна і для такої оцінки розкид значень в 20-30% можна вважати відмінним результатом; 2) оцінці будуть підлягати проекти, а не власне фінансова діяльність підприємства.

Атрибутом сучасної економіки, окремої сфери діяльності, конкретного підприємства є їх «стійкість» або «сталий розвиток». Термін «стійкий» у тотожний поняттю «сталий» і має на увазі «такий, що довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню; для якого характерні стабільність, постійність...». А термін «розвиток» тлумачиться як «процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого». Отже, сталий розвиток - це постійний, стабільний процес, за яким відбувається перехід від одного якісного стану об’єкта до вищого.

Концепція стійкого розвитку передбачає певні обмеження в експлуатації мобілізованих фінансових ресурсів. Проте, ці обмеження можна взяти під контроль та забезпечити шлях до економічного розвитку підприємств й поєднання економічних інтересів суб’єктів фінансових відносин.

Застосування терміну «розвиток», а не «зростання» пояснюється тим, що існує «межа росту» та немає меж для «розвитку». Адже під зростанням розуміють кількісне збільшення об’єкту чи показника, що, безумовно має свої межі, а розвиток охоплює ще й інші складові - якість процесу чи об’єкту, його рейтинговий рівень тощо, тобто то, що не має певної межі. Отже, під стійкістю розвитку розуміють не сталу величину, а процес, який є безмежним. Фінансова діяльність підприємств повинна керуватись у своєму розвитку принципами стійкості. Особливо актуальним зазначене питання є в фінансовій сфері економіки, ефективне функціонування якої зумовлене тісним поєднанням таких складових, як економічної, та соціальної.

Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв’язання. При цього доцільно виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємств. Такий підхід має ґрунтуватися на об’єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, особливості діяльності підприємства.

При моделюванні фінансових стратегій можна застосувати модель фінансової стійкості.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства - запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

У загальному вигляді стратегічне антикризове управління фінансовою стійкістю - це діяльність, яка полягає у виборі дій для досягнення довгострокових цілей у постійно змінних умовах, тобто сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпечені стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок великої частки власного капіталу в загальній сумі джерел фінансових ресурсів.

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.

Організація цільового стратегічного антикризового управління фінансовою стійкістю, допоможе підвищити рівень стійкості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств. Розроблений механізм структуризації цілей стратегії управління фінансовою стійкістю забезпечує взаємозв’язок і єдину цільову спрямованість заходів антикризового управління фінансами підприємства, що дасть змогу реалізувати програми фінансової стабілізації та закласти підґрунті; фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Дата добавления: 2014-01-04