Сутність лобізму

Лобізм як система впливу на членів законодавчого органу або чи­новників державних установ із метою добитися схвалення або нес­хвалення ними того чи іншого законопроекту або постанови отримав свою назву від англійського слова lobby, що означає «закрите примі­щення для прогулянок, коридор, вестибюль, кулуари». Свій особли­вий політичний відтінок слово лобі дістало у США приблизно в сере­дині XIX століття у вигляді його похідних: лобізм, лобіювання, лобіст. Вважають, що традиція лобізму як специфічного політичного явища сягає своїм корінням часів президентства Уліса Сімпсона Гранта (1869-1877 pp.) - уславленого генерала періоду громадянської війни у Сполучених Штатах Америки 1861-1865 pp. Вечорами цей Прези­дент зі своєю «командою» мав звичку «розслаблятися» після напру­женого робочого дня у вестибюлі одного з готелей. Там його міністри, а також сенатори зустрічалися з різними людьми, вислуховували їхні прохання та давали обіцянки (часто не безкорисливо) виконати їх.

Історія розвитку лобізму справді була наповнена фактами не- дозволених методів тиску на законодавців і чиновників. У США, наприклад, незважаючи на те, що конституція цієї країни захищає право звернення (петиції) до уряду і що там уже давно прийнято від­повідне законодавство, яке регламентує лобістську діяльність, ще й досі дехто розглядає лобіювання як спробу маніпулювання законо­давчими та виконавчими органами влади.

Та все ж, в яких би гріхах не запідозрювали лобізм, це не може за­тінити ту надзвичайно корисну роль, яку він покликаний виконувати. Лобізм у його сучасних, цивілізованих формах є широко використо­вуваною, легальною формою впливу різноманітних кіл і груп сус­пільства на апарат державної влади, особливо парламент, причому впливу знизу. Головне завдання демократичного лобіювання - доби­тися того, щоб у законодавчих і нормативних актах державної влади враховувалися специфічні інтереси різних груп громадськості, їх ор­ганізацій, що не суперечать загальним інтересам суспільства.

За своєю глибокою сутністю лобіювання забезпечує гласність полі­тичного процесу, робить його передбачуваним, розширює коло учас­ників процесу політичного життя та обмежує всесилля апарату дер­жавної влади. Воно є інструментом функціонування системи плюра­лістичної демократії, який розкриває очі законодавцям і державним службовцям на ті наслідки, які можуть мати законодавчі акти та ад­міністративні розпорядження, що ними приймаються.

Функція лобізму як особливого політичного явища ґрунтується на фундаментальному праві кожного громадянина демократичного сус­пільства направляти індивідуальні й колективні звернення (петиції) до органів державної влади та посадових осіб. Це право зафіксовано в конституціях усіх демократичних держав світу. У новій Конституції України (ст. 40) теж записано, що «всі мають право направляти індиві­дуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та поса­дових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звер­нення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».

Дата добавления: 2014-01-04