Особливість обліку витрат і калькулювання с/б продукції в енергетиці

Методика визначення собівартості електричної і теплової енергії випливає із таких особливостей енергетичної промисловості. В даній галузі існує єдність виробництва і споживання енергії, а виробництво енергії залежить від рівня і режиму споживання. Завдяки великої швидкості передачі ел. Енергії, рівній швидкості світла, її транспортування у часі практично співпадає з процесом виробництва. Передача і розподіл викликає необхідність її трансформування з низької на високу напругу і навпаки, що пов’язано із втратами енергії як при трансформації, так і при передачі.

В ел. енергетиці відсутнє НЗВ і склад готової продукції.

Особливості обрахування с/б енергії є її калькулювання за методом франко-споживач, тобто визначення с/б за всім технологічним циклом від виробництва до реалізації.

В повну с/б енергії в енергосистемах включаються витрати: на виробництво енергії на електростанціях, по передачі і розподілу в сітках, витрати енергосзуту.

В енергосистемі складають три калькуляції с/б енергії:

на електростанціях – калькуляція виробничої с/б електричної і теплової енергії;

в електросітках і теплових сітках- калькуляція с/б передачі і розподілу електро- і теплової енергії;

в обленерго- калькуляції повної С\Б енергії як суми витрат електростанцій, електричних і теплових сіток, сюди ж включається енергозбут і купівельна енергія. В електроенергетиці калькуляційною одиницею на електростанціях є 1 кВт, відпущеної з шин електростанціях, і 1 Гкал. Відпущеного з колекторів тепла; в енергосистемах – 1 кВт.год. і 1 Гкал., відпущених споживачам.

Структура витрат в енергетичній промисловості всередині галузі суттєво відрізняється. Так, для теплоенергетики характерним є велике споживання палива, тому в с/б електричної і теплової енергії його питома вага складає біля 70%.. Гідроелектростанції, високовольтні лінії електропередач, теплові сітки – фондоємні виробництва, в звязку з чим в с/б є досить висока частка амортизації. Витрати по з/п на ГЕС в силу невеликого числа обслуговуючого і ремонтного персоналу в кілька разів нижче, ніж на ТЕЦ.

В калькуляції с/б енергії відсутні такі характерні статті, як сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати, втрати від браку..

За статтею «Паливо на технологічні потреби» відображається вартість тільки технологічного палива, витраченого на виробництво електричної і теплової енергії. Весь розхід палива незалежно від виду (вугілля, мазут, газ, торф) приводиться до єдиного вимірника шляхом переводу в умовне паливо з теплотою згоряння 7000 ккал/кг. Перерахунок ґрунтується на лабораторних аналізах відібраних проб витраченого палива.

За статтею «Вода на технологічні потреби» враховується затрати на воду, витрачену на технологічні потреби, всі витрати по очистці води(крім амортизації, відображеної в складі витрат по утриманню і експлуатації обладнання).

На електростанціях витрати обліковуються за технологічними стадіями виробництва. Їх кількість залежить від технологічного процесу і вихідних енергетичних ресурсів для виробництва енергії (рідке або тверде паливо, газ, гідравлічні ресурси).

На теплових електростанціях, які виробляють електричну і теплову енергію, витрати групують за такими стадіями: паливно-транспортний цех(тверде паливо), котельний цех (включаючи хімводоочистку),машинний цех, теплофікаційне відділення, електричний цех.

За паливно-транспортним цехом відображаються витрати по доставці палива від пункту його поступлення до паливного складу, витрати по перевантаженню палива, витрати на механічну подачу палива і паливо приготування.

За котельним цехом відображається вартість витраченого палива, витрати за водоприготуванням, попеловловлення і витрати по утриманню котельного цеху.

За машинним цехом враховуються витрати, пов’язані з експлуатацією парових турбін і відпуском відпрацьованого пару. До них відносяться витрати по експлуатації, поточному ремонту і амортизації будівель та обладнання.

За теплофікаційним відділенням враховуються витрати по бойлерних і паро перетворюючих установках, які складаються із витрат по експлуатації, поточному ремонту і амортизації обладнання, з/п персоналу.

За електричним цехом відображаються витрати, пов’язані з трансформацією ел. енергії, відпуском її з шин в сітку і на власні потреби цехів. До них відноситься витрати по експлуатації, ремонту і амортизації електрообладнання цеху: електрогенераторів, акумуляторних батарей, щитів управління іт.д. Виробничі витрати розподіляються між електричною і тепловою енергією за натуральним(фізичним) методом в залежності від участі того чи іншого цеху у виробництві цих двох видів продукції.

Витрати цехів, які беруть участь у вироблені двох видів енергії (паливо-транспортного і котельного), розподіляють пропорційно витратам умовного палива. Витрати машинного і електричного цехів, які беруть участь у виробітку тільки електричної енергії, повністю відносяться на в-во електроенергії. Витрати бойлерної і пароперетворювальної установки, пов’язаної з відпуском палива, входять у витрати на теплову енергію. Витрати на паливо розподіляються між електричною і тепловою енергією шляхом оцінки витрат умовного палива.

Облік витрат на ГЕС ведеться за технологічними стадіями, які співпадають з цеховими підрозділами: гідротехнічний, машинний, електротехнічний цех.

В енергетиці товарною продукцією і калькуляційною одиницею є відпуск з шин електричної енергії і відпуск з колекторів теплової енергії. До техніко-економічних показників роботи ТЕЦ відносяться: відпуск з шин електроенергії (тис. кВт год), відпуск з колекторів тепла (Гкал), витрати електроенергії на власні потреби (тис.кВт.год.), витрати умовного палива(т.), витрати натурального палива. Витрати умовного палива на виробництво ел.і теплової енергії- один з основних показників роботи. Планується в грамах на 1 кВт.год. і кілограмах на 1 Гкал.

ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ЧОРНІЙ МЕТАЛУРГІЇ

Металургійне виробництво характеризується рядом технічних особливостей, які здійснюють вплив на формування собівартості продукції.

Наявність окремих стадій виробничого циклу із самостійною технологією і організацією виробництва та велика кількість взаємопов’язаних з ним допоміжних і побічних виробництв визначають складність металургійного комплексу. Технологічні процеси протікають в умовах високих температур, тиску та швидкості, що при безперервній роботі вимагає високої організації управління виробництвом і безперебійною роботою всіх агрегатів.

Металургійні підприємства мають значну фондоємкість і матеріаломісткість продукції. Так, на 1 т. прокату споживається до 7 т. сировини, матеріалів і палива. В зв’язку з високою матеріаломісткістю витрати на предмети праці детально розкриваються в обліку за видами сировини, матеріалів і палива.

Виробничий цикл в чорній металургії складається з трьох послідовних стадій: пробка залізної руди в чавун, переділ чавуну в сталь і перетворення зливків сталі в прокат. При калькулюванні с/б продукції за цими стадіями виділяється с/б напівфабрикатів в одній загальній статті. В калькуляції сталі такою комплексною статтею відображається витрати на чавун, в калькуляції прокату – витрати на сталь. При передачі напівфабрикатів на наступні стадії вони оцінюються за фактичною с/б.

Обрахування с/б в доменному виробництві. Витрати на виплавку чавуну обраховуються на рахунку Основного виробництва за доменним цехом в цілому. Одночасно вони узагальнюються у відомості аналітичного обліку витрат на виробництво за окремими доменними печами. В калькуляції відповідних видів чавуну витрати сировини, матеріалів і палива вноситься на основі технічного звіту про роботу доменного цеху. Таким чином, об’єктом обліку витрат при калькулюванні є доменна піч.

До об’єктів кальк. в доменному виробництві відносяться окремі види чавуну – коксовий переробний (мартенівський звичайний, хромонікелевий т.д.); ливарний (звичайний, титановий та ін) і феросплави (дзеркальний чавун, феромарганець).

Склад шихти визначається шляхом технологічного розрахунку і відображається за статтею «Сировина і матеріали». Сировиною для виробництва чавуну служить залізна руда, кількість якої характеризується вмістом металу, чистотою, фізичним станом, складом пустої породи.. Так, чим багатша залізна руда, тим нижчі витрати на підготовку і виплавку чавуну. Наявність в руді вредних домішок (сірка, фосфор) збільшує витрати поїї переробці. В складі залізнорудної частини шихти показують розхід залізної руди, агломерату, окатишів, руди марганцевої. До метало добавок відносять брак чавуну, скрап, стружка.

В складі заданого показується також паливо, яке використовується для забезпечення необхідної температури при виплавці чавуну і яке відіграє роль відновлювача заліза з його окисів. В доменному виробництві для цієї мети використовують кокс, природній газ, мазут. Паливо показують в перерахунку на умовне (с теплотворною здатністю 7000 кал.).

Вага фактично завантаженої в піч шихти визначається зважуванням. Шихтові рапорти ведуться за кожною зміною і є первинним документом.

Оперативний контроль за відхиленнями від норм витрачання матеріалів і палива протягом місяця здійснюється за даними добового рапорту про роботу доменного цеху. На 1-е число кожного місяця проводиться контрольна перевірка залишків сировини матеріалів і палива на складі. З врахуванням цих залишків данні рапортів коректуються і служать основою для складання місячного технічного звіту цеху.. Залишок незавершеного виробництв в доменних печах не враховуються. Завантажені в доменні печі матеріали паливо списуються на с/б чавуну повністю в поточному місяці, втому числі і за перехідними на наступний місяць плавками.

В доменному в-ві є особлива стаття калькулювання «Угар металічної шихти» показується різниця між вагою поступленої металошихти і отриманого з в-ва придатного чавуну, відходів і браку. Обрахована вага угару в калькул. дозволяє отримати баланс металу, в розхідній частині якого приводиться первинна сировина(руда, агломерат) і вторинна (оборотні відходи в-ва, відходи металу і лом зі сторони), а в прихідній частині – продукція, яка використовує відходи виробництва і безповоротні втрати.

На відміну від інших галузей промисловості в чорній металургії втрати від браку, виявленого в своєму цеху, не виділяються окремою стрічкою, а зилишаютсья у відповідних статтях як витрати на сировину, матеріали, паливо і витрати за переділом. Тільки к-сть і вартість забракованого чавуну за ціною лома виключають із заданого.

Втрати від барку, виявленого в інших цехах і у споживачів, показуються в окремій статті калькуляції окремою стрічкою в загальному порядку «Із загальної суми витрат всі втрати від барку».

Витрати енергії встановлюються за показниками вимірників і включаються у витрати за прямою ознакою. Витрати, загальні для цеху, розподіляються між окремими видами чавуну таким чином: виттрати на електрон., пар, воду і стиснене повітря – пропорційно к-сті виплавленого чавуну в перерахунку на переробний, витрати на дуття – пропорційно к-сті коксу, заданого в шихту, витрати на очистку газу – пропорційно до к-сті спожитого доменного газу за показниками газометрів.

Основну з/п робітників включають у витрати в-ва за прямою ознакою. З/п робітників, які обслуговують основне в-во розподіляється між окремими видами чавуну пропорційно к-сті поступленої в печі шихти.

До засобів цільового призначення в доменному виробництві відносяться фурми, амбразури повітряні і шлакові. Вартівтсь цих засобів за мінусом лому погашається з рахунку Зносу МШП на витрати виробництва в тому місяці, в якому вони передавались в експлуатацію.

Поточні ремонти доменних печей плануються на основі графіку графіку їх проведенні, вартість їх включається в с/б чавуну щомісячно в розмірі 1/12 кошторисної вартості річного обсягу. Різниця між фактич. і план. с/б ремонтів, передбачених за графіком погашається в місяці закінчення відповідних ремонтів.

До внутрішньозаводського переміщення вантажів відносяться роботи по перевезенню в доменний цех матеріалів, запчастин та інших вантажів, по доставці рідкого чавуну в сталеплавильні цехи і на розливочну машину, подотсавці чушкового чавуну на склад.

Амортизація відноситься на окремі домені печі і види чавуну за прямою ознакою або, як і інші витрати цеху, пропорційно к-сті виплавленого чавуну в переведенні на передільний.

Загальнозаводські витрати розподіляються між цехами, а всередині доменного цеху – між видами чавуну пропорційно витратам за переділом, тобто цехової собівартості.

В доменому виробництві до основної продукції відноситься чавун різних видів, до побічної – шлак і доменний газ.

Облік випущеного чавуну ведеться у фізичних та умовних тонах в перерахунку на передільний чавун. Перерахунок всіх видів чавуну в умовний необхідний для планування і обліку продуктивності доменних печей, для розподілу за калькульованими об’єктами витрат, загальних для доменного цеху або окремих печей.

Приблизний перелік калькуляційних статей переробного чавуну:

1 Сировина і матеріали

1.1. Залізна руда

1.2. Агломерат

1.3. Окатиші.

1.4. Руда марганцева

Всього залізнорудної шихти

Металодобавки(скрап стружка)

Всього металічної шихти

2. Флюси

2.1. Вапняк

3. Паливо технологічне

3.1. Кокс

3.2.Газ природній

Всього в умовному паливі

4. Відходи виробництва (-)

4.1. Скрап

4.2.Шлам

4.3.Угар

Всього відходів

5. Брак(-)

6. Витрати за переділом

6.1. Енергетичні витрати(ел.енергія, пар, кисень,

коксовий газ стиснене повітря)

6.2. Основна заробітна плата

6.3. Додаткова заробітна плата

6.4.Відрахування на соц. Страх.

6.5.Знос інструментів і засобів цільового використання

6.6.Поточний ремонт і утримання основних засобів

6.7.Внутрізаводське переміщення сировини

6.8.Амортизація основних засобів

6.9.Інші витрати за цехом.

Всього витрат за переділом

7. Витрати на підготовку та освоєння виробництва

8. Інші виробничі витрати

9.Загльнозаводські витрати

10. Втрати від барку

11. Витрати по розливці на розливочних машинах

Всього витрат

12. Побічна продукція (-)

12.1 Шлак.

12.2 Газ доменний, відпущений іншим цехам

12.3. Газ доменний для нагрівання воздухонагрівачів

12.4. Втрати газу

Всього побічної продукції.

Виробнича собівартість

13 Позавиробничі витрати

Повна собівартість товарної продукції

Дата добавления: 2014-01-04