Інтернаціоналізація продуктивних сил та виробничих відносин

Світового господарства

Тема 18. Основні риси та тенденції розвитку

Контрольні завдання

Визначте єдино правильну відповідь

17.1. До економічних методів державного регулювання відноситься:

а) прийняття та вдосконалення правової бази;

б) антимонопольне регулювання;

в) зміни системи оподаткування.

17.2 Недоліком ринку є:

б) матеріальна відповідальність ринкових суб’єктів за свою діяльність;

в) реагування лише на потреби забезпечені грошима;

г) здатність швидко адаптуватись до умов, що постійно змінюються.

17.3. Позитивною рисою ринку є:

а) свобода підприємницької діяльності;

б) реагування лише на потреби забезпечені грошима;

в) формування монополістичних тенденцій, які обмежують вільну конкуренцію.

17.4. В сучасних умовах господарський механізм передбачає:

а) заміну ринкового регулювання державним;

б) повернення від державного регулювання до ринкового саморегулювання;

в) поєднання ринкового саморегулювання з корпоративним, державним

та наднаціональним регулюванням.

17.5. Фінанси – це:

а) гроші;

б) вся сукупність грошових доходів населення;

в) сукупність відносин власності між державою, підприємствами і населенням з приводу формування і використання грошових фондів.

Ключові слова: інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці, світове господарство, інтернаціональна вартість, міжнародна економічна інтеграція, глобалізація

Інтернаціоналізація господарського життя – об’єктивний економічний процес виникнення та розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн.Він охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил і виробничих відносин (відносин економічної власності).

Відносини між народами вперше проявляються у формі торгівлі, яка виникає внаслідок другого та третього суспільних поділів праці і посилюється в епоху великих географічних відкриттів (середина XV – XVII ст.). Між невеликою групою економічно розвинутих метрополій та великою групою колоніальних та залежних країн переважали позаекономічні примусові зв’язки. В цей же період починають зароджуватись міжнародні виробничі зв’язки. Це пов’язано із становленням та розвитком класичного підприємництва в промислово розвинутих країнах: проста кооперація (до середини (XVI ст.), мануфактура (XVI-XVIII ст.), крупне машинне виробництво (XVIII-XX ст.). Саме на межі XVIII-XIX століть починається процес інтернаціоналізації господарського життя. Машинне виробництво передбачало виготовлення продукції у великих масштабах. Це зумовлювало процес виробничого споживання величезної кількості сировини і матеріалів, частину яких потрібно було завозити з інших країн, а створену продукцію реалізувати не лише в межах національних господарств, але й у багатьох інших країнах. Виробничі зв’язки викликають до життя міжнародний рух капіталів, розвиток міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин.

Інтернаціоналізація господарського життя передбачає інтернаціоналізацію продуктивних сил і виробничих відносин. Інтернаціоналізація продуктивних сил включає інтернаціоналізацію кожного елемента даної системи: засобів виробництва, робочої сили, науки, інформації, тощо.

Процес інтернаціоналізації продуктивних сил виростає з міжнародного поділу праці.

Міжнародний поділ праці – пряме продовження суспільного поділу праці в національних економіках, це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, їх підприємств на виробництві певних продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції. Він здійснюється з метою підвищення ефективності виробництва, економії затрат суспільної праці, раціонального розміщення продуктивних сил.

Спочатку визначальними факторами міжнародного поділу праці були природні фактори: відмінності між країнами в наявності природних багатств, грунтово-кліматичні умови, географічне положення, розміри трудових ресурсів. Але у другій половині головним фактором формування МПП стає НТР, розвиток науки і техніки, рівень соціально-економічного розвитку країн світу.

Існує три форми міжнародного поділу праці, які збігаються з формами суспільного поділу праці: загальна, часткова, одинична.

Загальна форма МПП означає поділ праці за родами та сферами виробництва: промисловість, сільське господарство, добувні та обробні галузі промисловості та ін. Тому, у МПП, країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні.

Частковий поділ праці означає поділ цих сфер і родів на окремі види і підвиди, якими є окремі галузі, ті чи інші види продукції. У міжнародній торгівлі ця форма означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами.

Одинична форма МПП означає спеціалізацію країн на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного товару. Саме одиничний поділ праці є основою для розвитку міжнародних виробничих зв’язків (міжнародної промислової кооперації).

Інтернаціоналізація відносин економічної власності являється інтернаціоналізацією капіталу, якщо йдеться про майже тотальне панування капіталістичного способу виробництва.

Інтернаціоналізація капіталу – це процес взаємопереплетення і об’єднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу. Основними формами сучасного капіталу є приватний, колективний, державний та наддержавний(або наднаціональний). Кожна з цих форм може існувати у вигляді: промислового, банківського, позичкового, торговельного. Тому інтернаціоналізація капіталу передбачає взаємопереплетення й об’єднання основних форм капіталу в різних комбінаціях: приватних форм капіталу кількох країн, колективних форм капіталу однієї країни з державним капіталом іншої країни, національного капіталу з наддержавним тощо.

Важливу роль в інтенсифікації процесу інтернаціоналізації капіталу відіграє виникнення і розвиток монополій. Створення останніми численних філій і дочірніх компаній за кордоном перетворює їх із національних на транснаціональні корпорації.

Взаємопереплетення і об’єднання капіталів двох і більше країн веде до виникнення і розвитку якісно нової форми власності - міжнародної колективної капіталістичної власності, яка є складовою інтегрованої капіталістичної власності. Остання означає процес переплетення, взаємопроникнення і зрощування власності міжнародних монополій інтегрованих країн, національних державно-корпоративних капіталів і власності наднаціональних органів у один механізм. Інтегрована капіталістична власність є суспільною формою розвитку процесу інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин у межах регіональних економічних об’єднань. Найрозвиненішою формою таких об’єднань є Європейський Союз.

Дата добавления: 2014-01-04