Лекція 6. Ліквідація козацької державності

Мета: проаналізувати, чому українська державність, створена під час Визвольної війни, виявилась безсилою перед усіма своїми ідеалами, які випередили на століття загальний суспільно-політичний розвиток у східноєвропейському регіоні.

Завдання:

– розкрити зміст Руїни, який розпочинається з Юрія Хмельницького і завершується падінням Чигирина в 1678 році, а перед ним падінням П. Дорошенка Це був період роздроблення України, час тяжких її випробувань;

– прослідкувати, якою була реакція І. Мазепи і П. Орлика на ліквідацію козацької автономії Петром І;

– висвітити знищення козацької державності в кінці XVIII ст., коли скасовані були останні державні структури та самоврядування.

План лекції:

1. Громадська війна в українському суспільстві. Криза і поразка української революції (1657-1676рр.).

2. Гетьманщина як політична система: сутність і еволюція.

3. Остаточне скасування української державності.

Ключові терміни і поняття: гетьманщина, наказний гетьман, Руїна, ліквідація козацької автономії, елітна окремість, геноцид.

У серпні 1657 р. стан здоров’я Б.Хмельницького погіршився. Він наполягав, щоб козацька старшина після його смерті обрала гетьманом України його 16-річного сина Юрія. У серпні 1657 р. Б.Хмельницький помер. Гетьманом України було обрано генерального писаря війська запорозького І.Виговського, який почав проводити пропольську політику. У жовтні 1658р. Виговський підписав з польським урядом Гадячський договір, згідно з яким Україна переходила під владу Польщі. Політика гетьмана викликала народне невдоволення, спалахнуло повстання. В жовтні 1659р. Виговський зрікся гетьманської булави. Гетьманом обирається Ю.Хмельницький, слабохарактерний і безвольний. У жовтні 1659р. він підписав з московським урядом нові Переяславські статті, які були не популярні і не вигідні для України. На початку 1663р. Ю.Хмельницький був усунутий від влади.

Період з 1657 по 1687р. увійшов в історію України як «Руїна». Це був час смути, громадянської війни і постійних вторгнень на територію України армій сусідніх держав. Ворогуючі козацькі угрупування самі запрошували на допомогу іноземні війська. Селяни, міщани та православне духовенство не були зацікавлені в громадянській війні. Основна відповідальність лягла на козацьку старшину.

У січні 1667р. в Андрусово Росія уклала з Польщею угоду про поділ території України. У травні 1686р. між Польщею та Росією був підписаний «Трактат про вічний мир», який підтверджував умови Андрусівської угоди. 25 липня 1687р. на Коломацькій раді гетьманом Лівобережної України було обрано І.Мазепу. Гетьман мріяв об’єднати в єдиній державі всі українські землі. Він передбачав побудову станової держави західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького ладу. І.Мазепа став довіреною особою царя Петра І.

У 1700р. Росія вступила у виснажливу Північну війну, і українські козацькі полки взяли в ній активну участь. Восени 1708р. Мазепа перейшов на бік запеклого ворога Петра І – шведського короля Карла ХІІ. Головними причинами цього були і плани Петра І щодо ліквідації української автономії, і всі ті біди і випробування, що випали на долю козаків в умовах Північної війни, і господарське розорення краю внаслідок війни та втручання царя в економіку та торгівлю України.

27 червня 1709р. відбулася битва під Полтавою, де армія Карла ХІІ та І.Мазепи зазнала стрімкої поразки. Полтавська битва мала трагічні наслідки. Залишки шведської армії та козаків відступили на турецьку територію. З Мазепою Україну покинуло 5 тисяч козаків і 4 тисячі запорожців – саме вони стали першими українськими політичними емігрантами. Вражений крахом своїх планів, старий гетьман помер у вересні 1709р. у Молдавії.

У квітні 1710р. в Бендерах козацька рада на противагу гетьману І.Скоропадському, призначеному царем, обрала гетьманом Пилипа Орлика (1710-1742рр.), який за Мазепи був генеральним писарем. Під час обрання П.Орлика між гетьманом, старшиною і запорожцями було укладено угоду – «Пакт і Конституція прав і вольностей Запорозького війська», яка пізніше дістала назву «Конституція П.Орлика».

Лівобережна Україна, зазнавши значних втрат після виступу І.Мазепи, опинилась ще в тісніших обіймах Російської імперії. Йшов планомірний наступ російського царизму на автономію України:

- травень 1722р. – для контролю діяльності гетьмана І.Скоропадського була створена Малоросійська колегія на чолі з генералом С. Вельяміновим;

- літо 1727р. – у зв’язку з участю Росії у війні з Туреччиною цар Петро ІІ ліквідував Малоросійську колегію і 1 жовтня 1727р. гетьманом було обрано Данилу Апостола;

- 1734р. – гетьман Д.Апостол помер. За наказом імператриці Анни Іоанівни було створено «Правління гетьманського уряду» на чолі з князем А.Шаховським;

- 1750р. – імператриця Єлизавета Петрівна дозволила обрати гетьманом К.Розумовського;

- 1764р. – під тиском Катерини ІІ гетьман К.Розумовський зрікся гетьманської булави, гетьманське правління на Лівобережжі було ліквідовано. Була створена Друга Малоросійська колегія на чолі з графом П. Рум’янцевим;

- липень 1765р. Катерина ІІ ліквідувала козацьке самоврядування на Слобожанщині і була створена Слобідсько-Українська губернія;

- червень 1775р. – була остаточно ліквідована Запорозька Січ;

- 1781р. – на Лівобережжі скасовано полковий устрій і створено Малоросійське генерал-губернаторство;

- 1783р. – козацькі війська реорганізовані в кавалерію російської армії, офіційно було запроваджено кріпосне право на Україні;

- 1796р. – ліквідована Друга Малоросійська колегія і на території колишньої гетьманщини утворилася Малоросійська губернія.

Література

1. Бойко О. Історія України / О. Бойко. – К., 1999. – С. 142- 152.

2. Борисенко В. Й. Курс української історії / В. Й. Борисенко. – К., 1996 – С. 229 – 245.

3. Борисенко В. Переддень національної трагедії України XVII ст. (причини „Руїни”) / В. Борисенко // Історія України. – 1999. – № 4. – С. 3-5; №3. – С. 8-9.

4. Крип’якевич І. Велика історія України / І. Крип’якевич. – К., 1993. Т.2. – С. 229-245.

5. Газін В. Павло Тетеря: політичний портрет гетьмана періоду Руїни української держави (1663-1665 р.р.) / В. Газін // Історія України. - 2001. - № 27-28. – 16 с.

6. Горобець В. Гадяцька унія 1658 року (до 340-ліття підписання угоди) / В. Горобець // Історія України.- 1998. - № 38. – С. 1-3; № 39. – С. 3-5.

7. Історія України / під редакцією В. А. Смолія. – К., 1997. – С. 94-113.

8. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. А. Кладова та інші. - Запоріжжя, 2002. - С. 97-107.

9. Мицик Ю. Іван Виговський / Ю. Мицик // Історія України. -1998. - № 24. - С. 1-3.

10. Полонська-Василенко Н. Д. Історія України. У 2 т / Н. Д. Полонська-Василенко. – К.,1993. - Т.2. – С. 31-45.

11. Субтельний О. Україна: історія / О. Субтельний. – К., 1993. – С. 182-189.

Дата добавления: 2014-01-04