КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів виборів
Вибори народних депутатів замість тих, які вибули, призначаються Центральною виборчою комісією не пізніше як за три місяці до дня їх проведення. Закон також встановив певні обмеження щодо проведення виборів замість депутатів, які вибули - в останній рік повноважень Верховної Ради України (тобто протягом четвертого року повноважень її діючого складу) вони не проводяться. Чергові і позачергові вибори Президента України та вибори до органів місцевого самоврядування призначаються Верховною Радою України в строки, передбачені Конституцією та виборчим законодавством України. Повторні вибори Президента України призначаються Верховною Радою України в місячний строк з дня одержання подання Центральної виборчої комісії. Рішення про проведення повторних виборів до органів місцевого самоврядування приймає відповідна територіальна виборча комісія, а місцеві вибори замість тих депутатів, які вибули - відповідні ради. Рішення про проведення місцевих виборів у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою. Утворення виборчих органів. Функції виборчих органів в Україні здійснюють виборчі комісії - спеціальні колегіальні виборчі органи, що утворюються для підготовки і проведення виборів до органів публічної влади, що обираються безпосередньо громадянами. До системи виборчих комісій входять: Центральна (головний виборчий орган України, який очолює систему виборчих комісій по виборах народних депутатів та Президента України), територіальні (утворюються для проведення місцевих виборів ), окружні (діють у межах одномандатних виборчих округів) та дільничні (діють у межах виборчих дільниць) виборчі комісії. Порядок утворення, повноваження та організація роботи виборчих комісій, статус їх членів, гарантії діяльності виборчих комісій визначаються Конституцією та виборчим законодавством України. У своїй діяльності щодо підготовки та проведення виборів виборчі комісії незалежні від інших органів, організацій та установ: ніхто не може втручатися у вирішення питань, віднесених до їх компетенції. У разі прийняття виборчими комісіями рішень, що суперечать чинному законодавству України або виходять за межі їх компетенції, вони можуть бути скасовані комісіями вищого рівня або судом. Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 членів, які призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України (п. 21 ст. 85 Конституції України). Комісія працює на постійній основі, її члени звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи. Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою. Член Комісії не може бути народним депутатом України, не може мати інший представницький мандат, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, займатися підприємницькою або іншою діяльністю. На період здійснення своїх повноважень він припиняє членство в політичній партії, членом якої був до призначення на посаду. Перед вступом на посаду член Комісії складає присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Члени Комісії обирають зі свого складу Голову Комісії, заступника Голови Комісії та секретаря Комісії. Голова Комісії, заступник Голови Комісії, секретар Комісії, а також не менш як третина інших членів комісії повинні мати вищу юридичну освіту. Строк повноважень членів комісії 6 років. Основними функціями Центральної виборчої комісії згідно з Законом України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року є: · організація підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму (розробка і затвердження кошторису витрат на підготовку і проведення виборів, утворення виборчих округів, встановлення форми виборчих бюлетенів, встановлення форми підписних листів тощо); · забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян України при проведенні виборів Президента України та народних депутатів України, прав громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі; · керівництво діяльністю виборчих комісій, які утворюються для проведення виборів Президента України та народних депутатів України, здійснення методичного забезпечення їх діяльності; · консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій при проведенні виборів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів і місцевих референдумів; · контроль за виконанням виборчого законодавства та забезпечення його однакового застосування; · виконання повноважень окружної виборчої комісії багатомандатного загальнодержавного виборчого округу. Вимоги комісії, її Голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії, пов'язані з виконанням ними повноважень Комісії, є обоє 'язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, виборчих блоків партій, інших об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх посадових осіб, виборчих комісій та комісій із всеукраїнського референдуму. Територіальна виборча комісія по місцевих виборах утворюється відповідно сільською, селищною, міською, районною в місті, районною, обласною радою не пізніше як за 75 днів до дня місцевих виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6-12 членів комісії з урахуванням пропозицій легалізованих відповідно до закону місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій, що діють на відповідній території, а також зборів виборців. її основними повноваженнями є: 1) здійснення на відповідній території контролю за виконанням Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»; 2) утворення виборчих округів; 3) спрямування діяльності окружних та дільничних виборчих комісій; встановлення порядку використання коштів на проведення виборів, їх розподіл між окружними та дільничними виборчими комісіями; встановлення результатів виборів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці тощо. Повноваження та порядок діяльності територіальних виборчих комісій при місцевих виборах визначається Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року. Територіальні виборчі комісії по виборах Президента України утворюються не пізніш як за 70 днів до дня проведення виборів Президента України рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад у складі голови, заступника голови, секретаря та членів комісії за поданнями партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати у.Президенти України, а також за поданнями кандидатів у Президенти України, які зареєстровані Центральною виборчою комісією від зборів виборців. Окружні і дільничні виборчі комісії мають тимчасовий статус, їх утворення віднесено до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування - обласних, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських рад, або виконавчих комітетів відповідних місцевих рад. Строки утворення комісій: окружні по виборах народних депутатів України - не пізніше як за 90, окружні по місцевих виборах - не пізніше як за 65, а дільничні - не пізніше як за 45 днів до дня проведення виборів. Встановлений законом термін щодо утворення дільничних виборчих комісій може бути не дотриманий при формуванні дільничних виборчих комісій виборчих дільниць, утворених у місцях тимчасового перебування виборців та на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні. У виняткових випадках такі комісії утворюються не пізніше, як за 5 днів до дня виборів. Рішення про утворення окружних виборчих комісій приймається на сесії обласної ради (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської і Севастопольської міських рад), а про утворення дільничних виборчих комісій - на сесії сільської, селищної, міської, районної в місті рад. Окружні виборчі комісії здійснюють контроль за виконанням виборчого законодавства на території виборчого округу; реєструють кандидатів та їх довірених осіб; затверджують текст виборчого бюлетеня по виборчому округу та забезпечують виготовлення виборчих бюлетенів і доставку їх дільничним виборчим комісіям; встановлюють результати виборів у виборчому окрузі; організовують проведення повторного голосування тощо. Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці; забезпечує можливість ознайомлення виборців зі списком виборців, приймає і розглядає заяви про помилки та неточності в списку і вирішує питання про внесення відповідних змін до нього; завчасно вручає або надсилає виборцям іменні запрошення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування; створює умови для ознайомлення виборців зі списками і відомостями про кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, їх передвиборними програмами, а також зі списками кандидатів, зареєстрованих в одномандатному виборчому окрузі, та їх передвиборними програмами; забезпечує підготовку приміщення для голосування та виготовлення виборчих скриньок; організовує голосування на виборчій дільниці; проводить підрахунок голосів, поданих на виборчій дільниці; розглядає заяви і скарги з питань підготовки виборів та організації голосування на виборчій дільниці і приймає по них рішення; здійснює інші повноваження відповідно до законів України. Всі виборчі комісії організовують свою роботу гласно і відкрито. їх діяльність будується на демократичних засадах. Основною формою роботи комісій є відкриті засідання, де розглядаються та вирішуються найважливіші питання, віднесені виборчим законодавством України до їх відання. На засіданнях виборчих комісій мають право бути присутніми кандидати в депутати, уповноважені особи від політичних партій, виборчих блоків партій, довірені особи кандидатів у депутати, офіційні спостерігачі, а також інші особи, передбачені законом. Засідання виборчої комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, а рішення приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, що входять до складу комісії, присутніх на засіданні комісії. Рішення виборчих комісій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими. На засіданнях комісії ведеться протокол, який підписується головою комісії або головуючим на засіданні комісії та її секретарем. У приміщеннях виборчих комісій для прийому громадян встановлюється чергування членів комісії. Приймати документи та звернення, які надходять до комісії, мають право лише голова, заступник голови, секретар або член комісії. Порядок реєстрації цих документів та звернень визначається комісією самостійно. Виборчі комісії інформують виборців про свої засідання та прийняті на них рішення. Виборчий округ - це територіальна або інша виборча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для обрання депутатів. Виборче законодавство України передбачає формування лише територіальних виборчих округів, тобто таких, що формуються за територіальною ознакою 2) Виборче законодавство України передбачає утворення як одномандатних (для виборів половини народних депутатів України, для виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів), так і багатомандатних - за гальнодержавного (для виборів половини народних депутатів України). Повідомлення про утворення одномандатних виборчих округів для виборів народних депутатів України із зазначенням їх номера, центру, територіальних меж: та кількості виборців у кожному виборчому окрузі публікується Центральною виборчою комісією у державних засобах масової інформації не пізніше як за 120 днів до дня виборів. Територією багатомандатного загальнодержавного виборчого округу для виборів народних депутатів України є вся територія України, а його центром - місто Київ. Виборцями цього округу є усі громадяни України, які мають виборче право. Список виборців є документом, на підставі якого виборцям у день виборів видаються виборчі бюлетені. Списки виборців складаються з метою, по-перше, надати можливість проголосувати кожному виборцю, забезпечивши тим самим реалізацію конституційного принципу загального виборчого права; по-друге, виключити участь у виборах осіб, які згідно зі ст. 70 Конституції України не мають права голосу. Під час складання списків виборців також забезпечується дотримання конституційного принципу рівного виборчого права: виборець включається до списку виборців лише на одній виборчій дільниці (за місцем постійного проживання або тимчасового перебування, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні). Виборче законодавство України передбачає обов'язкову реєстрацію виборців: до списків виборців включаються всі громадяни України, яким на день виборів виповнюється вісімнадцять років та які на момент складання списку постійно проживають на території відповідної виборчої дільниці і мають право голосу.
До списків виборців включаються всі громадяни України, які на день виборів досягли (досягнуть) вісімнадцятирічного віку, мають право голосу та на момент складання списку проживають на території відповідної виборчої дільниці. За відсутності відомостей про місяць і день народження громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного року. Виборче законодавство України закріплює спеціальні гарантії, що забезпечують доступ до інформації про списки виборців. Так, громадяни України можуть звертатися до дільничних виборчих комісій з проханням надати їм можливість ознайомитися зі списками виборців і перевірити правильність відомостей, які містяться в них. Передвиборна агітація - це діяльність громадян, політичних партій, інших об'єднань громадян, колективів підприємств, установ і організацій, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій. Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах (через засоби масової інформації, шляхом проведення передвиборних заходів, у тому числі зустрічей із виборцями, публічних передвиборних дебатів, мітингів, випуску та розповсюдження матеріалів передвиборної агітації тощо) і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. При цьому повинні бути дотримані такі принципи: Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування (при виборах Президента України з 7 до 22 години). Дільнична виборча комісія зобов'язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше, як за 15 днів до дня виборів. Голосування відбувається в спеціально обладнаних приміщеннях. Кожний виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу відповідно до ст. 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виборчі бюлетені видаються членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців по відповідній виборчій дільниці за умови пред’явлення виборцем доку-менша, який посвідчує його особу. Дільнична виборча комісія зобов'язана забезпечити можливість взяти участь у голосуванні всім виборцям, у тому числі й тим, які за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення для голосування - за їх письмовою заявою дільнична виборча комісія за три дні до дня виборів складає список таких виборців, визначає час і не менше трьох членів виборчої комісії (при місцевих виборах достатньо двох), які організовують голосування в місцях перебування таких виборців. Час виходу членів комісії до виборців визначається з таким розрахунком, щоб ці виборці змогли проголосувати не пізніше, як за годину до закінчення голосування. Голова дільничної виборчої комісії повинен оголосити про те, що члени комісії виходять для організації голосування до виборців, які за станом здоров 'я не можуть прибути до приміщення для голосування. При проведенні такого голосування можуть бути присутні офіційні спостерігачі. Голосування здійснюється шляхом нанесення виборцем у виборчому бюлетені позначки «плюс» (+) або іншої, яка засвідчує волевиявлення виборця, у квадраті проти назви політичної партії, виборчого блоку партій, за виборчий список якої (якого) він голосує чи проти прізвища відповідного кандидата. Виборчі бюлетені заповнюються виборцем у спеціально обладнаній кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні виборчих бюлетенів забороняється присутність інших осіб. Виборець, який не може самостійно заповнити бюлетені, має право з відома голови або заступника голови дільничної виборчої комісії запросити до кабіни (до кімнати) для таємного голосування іншу особу на свій розсуд, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, які балотуються по цьому виборчому округу, їх довірених осіб, а також уповноважених осіб політичних партій, виборчих блоків партій. Заповнені виборчі бюлетені опускаються виборцями у виборчу скриньку. Підрахунок голосів здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні. Дільнична виборча комісія складає два протоколи (кожний у трьох примірниках: перший разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилається до окружної виборчої комісії, другий - зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, третій - відразу вивішується для загального ознайомлення). Встановлюють результати виборів Центральна виборча комісія (при виборах Президента України та в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі при виборах народних депутатів), територіальні та окружні виборчі комісії.
3. Референдум в Україні; Референдум (лат. - те, що має бути повідомлене) - важлива форма безпосередньої демократії, що являє собою голосування виборців (певної, визначеної законом групи виборців), шляхом якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум, що обов'язкове для виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить імперативний характер. Основна відмінність референдуму від виборів, процедура яких також передбачає голосування виборців, полягає в об'єкті та меті волевиявлення виборців. Так, якщо при виборах таким об'єктом є кандидат або список кандидатів, то об'єктом референдуму може стати конституція, закон, законопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики. Класифікація референдумів здійснюється з використанням досить широкого кола критеріїв. Правова регламентація питань організації і проведення референдумів в Україні здійснюється Конституцією України (ст. 72-74), Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. Окремі питання організації місцевих референдумів регламентуються також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. (ст. 7). У залежності від території проведення законодавство України виділяє три види референдумів: всеукраїнські, референдуми Автономної Республіки Крим і місцеві. Останні два види можна об'єднати в один, оскільки референдуми Автономної Республіки Крим за територією проведення також носять місцевий характер. Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України, Верховною Радою України (ст. 72 Конституції України) або проголошуватися за народною ініціативою Президентом України (п. 6 ст. 106 Конституції України). При цьому Верховна Рада України призначає лише обов'язковий референдум з питання про зміну території України, а Президент України - обов'язковий референдум щодо внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу НІ «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» Конституції України. Всеукраїнський референдум проголошується Президентом України за народною ініціативою на вимогу не менше, як трьох мільйонів громадян України, котрі мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей, і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області. Предметом референдуму є питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих варіантів. Конституція України визначає межі використання всеукраїнського референдуму: його предмет не можуть становити питання податків, бюджету та амністії (ст. 74). Це пов'язано з тим, що вирішення подібних питань потребує спеціальних знань. Крім того, деякі з цих питань взагалі немає сенсу виносити на референдум (наприклад, питання про скорочення податків), оскільки відповідь на них наперед відома. Питання зміни території України (ст. 73 Конституції України) та внесення змін до розділів І, II, XIII Конституції (ст. 156 Конституції України) віднесені до предмету обов'язкового всеукраїнського референдуму, тобто вони не можуть бути вирішені будь-яким органом державної влади. Місцевий референдум згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та законами України до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Організація референдуму та голосування на ньому подібні до виборів, за винятком того, що виборець голосує не за кандидата або список кандидатів, а за пропозицію, яка містить проект рішення з певного питання. Зокрема, значну роль щодо організації підготовки та проведення всеукраїнського референдуму відіграє Центральна виборча комісія, яка: · забезпечує в межах, визначених законами України, реалізацію і захист конституційного права громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі; · організовує підготовку і проведення всеукраїнського референдуму; · реєструє ініціативні групи зі всеукраїнського референдуму, встановлює форму підписних листів для збирання підписів для проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; · здійснює в порядку, передбаченому законом, на всій території України контроль за виконанням законодавства про всеукраїнський референдум і забезпечує його однакове застосування; · звертається у разі необхідності до Конституційного Суду України щодо тлумачення Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», інших законів України або окремих їх положень з питань проведення всеукраїнського референдуму, вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законів з питань проведення всеукраїнського референдуму; · спрямовує діяльність комісій із всеукраїнського референдуму; · розподіляє кошти по комісіях із всеукраїнського референдуму, контролює забезпечення комісій із всеукраїнського референдуму приміщеннями, транспортом, зв'язком, розглядає інші питання матеріально-технічного забезпечення всеукраїнського референдуму; · встановлює форми списків громадян, які мають право брати участь у всеукраїнському референдумі, протоколів засідань комісій із всеукраїнського референдуму, інших документів з проведення всеукраїнського референдуму, зразки скриньок для голосування і печаток комісій із всеукраїнського референдуму, порядок зберігання документів з проведення всеукраїнського референдуму; · заслуховує повідомлення комісій із всеукраїнського референдуму, а також керівників міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань, пов'язаних з підготовкою і проведенням всеукраїнського референдуму; · забезпечує акредитацію на всеукраїнських референдумах офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій згідно з положенням про статус спостерігачів, що затверджується Комісією, видає їм відповідні посвідчення; · підбиває підсумки всеукраїнського референдуму в цілому по Україні, публікує в пресі повідомлення про його підсумки; · розглядає заяви і скарги на рішення, дії або бездіяльність комісій зі всеукраїнського референдуму і приймає рішення з цих питань тощо. Питання, що виносяться на референдум (формула або предмет референдуму) можуть бути різному сформульовані. В літературі виділяють два види формул: перший являє собою звернене до виборця запитання, на яке він повинен відповісти однозначно - «так» або «ні»; другий передбачає пропозицію виборцеві двох чи більше варіантів відповіді, один з яких він може обрати або відхилити всі (народний вибір). Лекція № 10 «Конституційна система державних органів України».
План:
1. Поняття державного органу України і його конституційний статус; 2. Конституційні загальні засади та принцип організації і діяльності державних органів; 3. Поняття, система та види органів державної влади;
1. Поняття державного органу України і його конституційний статус; Однією з найважливіших складових конституційного права є питання організації і здійснення державної влади. Дбаючи про демократичні принципи легітимізації державної влади, Україна ще до проголошення своєї незалежності прагнула вирішити це питання, прийнявши відповідні нормативно – правові акти. Першорядного значення серед них набула Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1991 р., у якому висловлювалося прагнення зміцнити державну владу законним шляхом, виходячи з належності її українському народові. У розділі ІІ Декларації проголошено, що лише народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Наступним етапом у цьому процесі було прийняття Верховною Радою УРСР на основі здійснення Декларації постанови Верховної Ради Української РСР та Акта про проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Легітимність існуючої системи органів державної влади в умовах після проголошення незалежності було вирішено Законом України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року. У процесі легітимізації державної влади приоритетним вважається рішення всеукраїнського референдуму від 1 грудня 1991 року про незалежність України. Заключним етапом легітимізації державної влади в Україні стала нова Конституція України, яку було прийнято 28 червня 1996 року, внаслідок чого було створено правовий фундамент закріплення державної влади в Україні її народом. У Конституції було законодавчо закріплено єдине джерело державної влади в Україні, яким згідно зі ст.. 5 Конституції визнано лише народ. Народу надано право визначати конституційний лад в Україні. Сутність конституційно – правового інституту державної влади в Україні полягає в її легітимності, яка дістає законодавче закріплення у Конституції завдяки волі народу, як єдиного джерела влади, і здійснюється згідно з основоположними принципами суверенітету, розподілу влади та верховенства права законодавчим, виконавчими і судовим органами на основі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з метою досягнення гідних умов її життя. Завдання і функції Української держави реалізуються через діяльність відповідних державних органів, правовий статус яких закріплюється в Конституції України, інших нормативно – правових актах. Орган держави – це частина державного механізму. Орган держави (державний орган) – це організаційно і структурно уособлена частина державного механізму, яка наділена в установленому Конституцією України порядку державно – владними повноваженнями, правовими і матеріально – фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади. Основнимискладовими організації і діяльності органів державної влади є: · Закріплення загального призначення цих органів як засобу, інструменту реалізації народовладдя, народного суверенітету (ст. 5); · Встановлює основні принципи їх організації і діяльності (поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (ст. 5, 6, 19); · Розмежовує повноваження загальнодержавних і місцевих органів (ст.. 116,119); · Встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд (розділи 4, 5, 6, 12).
Наука конституційного права виділяє такі ознаки органу держави: а) конституційно – правовий статус; б) особливості його формування; в) характер державно – владних повноважень; г) специфіка взаємовідносин різних державних органів і структур громадянського суспільства. Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність у органу держави державно – владних повноважень, які закріплені в конституції України. Державно – владні повноваження характеризуються тим, що порядок формування і діяльність органу, його структура і компетенція закріплюються нормами конституційного права; орган держави наділяється правом видання юридичних актів, які є обов’язковими для виконання суб’єктами права; встановлені цим нормативно – правовими актами приписи забезпечуються засобами переконання, виховання і при необхідності застосовується примусова сила держави; державний орган при реалізації своїх функцій і повноважень спирається на матеріально – фінансове забезпечення своїх приписів (фонд держави, кошти державного бюджету тощо). Іншими ознаками державного органу є: · орган держави - це відповідна організація, організований колектив людей, а іноді державний орган може бути представлений і окремим громадянином даної держави; · орган держави створюється в установленому державою порядку. Всупереч такого порядку орган держави з’явитися не може. Відступ від цього правила означав би порушення частини третьої ст. 5 Конституції України: «Ніхто не може узурпувати державну владу»; · орган держави діє в установленому державою порядку; · державний орган уповноважений державою виконувати її завдання і функції. Державний орган, виконуючи свої функції, одночасно бере участь у реалізації різних функцій держави; · конституційною ознакою державного органу є його компетенція. Конституція детально не регламентує компетенцію органів державної влади. Вона детально розкривається в поточному конституційному законодавстві: закон про прокуратуру; закон про судоустрій в Україні; · орган держави є частиною єдиного державного апарату, відповідної системи органів державної влади тієї чи іншої країни. Всі вони між собою тісно взаємопов’язані. · орган держави має внутрішню структуру, яка складається із підрозділів, що скріплені єдністю цілей і дисципліною. Чим вище місце органу у вертикальній ієрархії, тим складніше його структура.
Класифікувати органи влади можна:
1. За способом виникнення: первинні і вторинні. Первинні обираються за встановленою процедурою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборцями. Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями. 2. За обсягом владних повноважень: вищі і місцеві. 3. За широтою компетенції: на загальні та спеціальної компетенції. 4. За видами діяльності: на законодавчі, виконавчі та судові.
2. Конституційні загальні засади та принцип організації і діяльності державних органів; Принципи організації і діяльності органів державної влади - це основоположні вихідні положення, на яких базується побудова та функціонування органів державної влади. Принципи організації і діяльності органів державної влади отримали закріплення в Конституції та в законах України і їх можна поділити на дві групи: 1) універсальні - притаманні всім видам органів державної влади, державному апарату України в цілому; 2) спеціальні - такі, що визначають побудову і функціонування лише окремих видів органів державної влади і пов'язані зі специфікою здійснення відповідних видів державної діяльності. Універсальними конституційними принципами організації і діяльності органів державної влади України є:
1. Принцип суверенності та єдності системи органів державної влади - полягає в тому, що система органів державної влади (державний апарат в цілому) від імені і за дорученням народу України виступає носієм державної влади, а діяльність органів державної влади базується на засадах верховенства, повноти та неподільності державної влади в середині країни та незалежності від будь-якої іноземної влади і рівноправності в зовнішніх зносинах. Цей принцип випливає з положень ст. ст. 1, 5 Конституції України.
2. Принцип розподілу влад - стосовно організації і діяльності органів державної влади випливає з положень ст. 6 Конституції України і виявляється в тому, що, по-перше, органи законодавчої і виконавчої влади формуються відносно незалежно один від одного (Верховна Рада України обирається виборцями, а персональний склад органів виконавчої влади визначається Президентом України або відповідними посадовими особами органів виконавчої влади); по-друге, сфери компетенції органів, які здійснюють різні гілки влади, чітко розмежовані Конституцією України; по-третє, різні види органів державної влади наділені Конституцією України взаємними контрольними повноваженнями, які в сукупності становлять систему «стримувань і противаг». Елементам системи стримань і противаг є: термін повноважень посадових осіб різних рівнів; несумісність депутатського мандата з іншим представницьким мандатом чи з перебуванням на державній службі (ст. 78); право вето на закони(ст. 94); право розпуску парламенту України (ст.. 90); вотум недовіри уряду з боку парламенту (ст.. 87); незалежність судового корпусу тощо. Реалізація конституційного принципу розподілу влади ставить заслін зловживання владою, захищає громадянина від свавілля посадових осіб, створює передумови для ефективної діяльності державного апарату.
3. Принцип законності - випливає з конституційного принципу верховенства і полягає в тому, що всі державні органи повинні виконувати закони. Згідно з ч. ІІ ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
. 4. Принцип участі громадян у формуванні і діяльності органів державної влади - отримав досить широку конкретизацію в Конституції України. Так, у ч. 1 ст. 38 йдеться про право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади, а в ч. 2 ст. 38 - про те, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби. Важливою формою участі громадян у діяльності органів державної влади є індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40), а також реалізація їх конституційного права оскаржувати в суді рішення, діяльність чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55).
5. Принцип позапартійності, відокремлення церкви від держави — закріплюється в ч. З ст. 37 і полягає в забороні створення і діяльності організаційних структур політичних партій в органах державної влади (за винятком Верховної Ради України, де утворюються партійні фракції), а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Державні службовці керуються законодавством України і при виконанні посадових обов’язків не зв’язані рішенням партій, політичних рухів, інших громадських формувань. Відокремленість церкви від держави є однією із ознак сучасної правової держави. Світський характер України полягає в відсутності над державою церковної ієрархії. Вказівка в офіційних документах на ставлення до релігії не допускається.
6. Принцип народовладдя – проявляється в демократичній організації Української держави, республіканській формі правління, за якою носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ При цьому народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування (ст. 1, 5 Конституції України). Але головне місце в системі засобів реалізації влади народу займає механізм держави в особі її органів.
7. Принцип унітаризму - визначається тим, що згідно частиною ІІ ст.. 2 Конституції України наша держава є Унітарною. Наявність у її складі Автономної Республіки Крим не робить її федерацією. Цей принцип впливає на структуру державного механізму України, характер взаємовідносин державних органів між собою по вертикалі і горизонталі.
3. Поняття, система та види органів державної влади; На підставі Конституції саме держава визначає систему державних органів. Тому орган держави – це певна державна інституція, яка засновується і утворюється державою в встановленому порядку і діє за її уповноваженням. У сукупності державні органи України становлять одну єдину систему центральних органів, а іноді і місцевих, склад якої випливає з принципів єдності влади в Україні. Розрізняють органи державної влади та інші державні органи. Центральні органи державної влади - це ті органи держави, повноваження і діяльність яких поширюються на всю територію держави, а також на тих її громадян, які перебувають за межами країни. Побудована за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається перед усім із органів трьох видів: органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Кожний з цих видів є підсистемою єдиної системи державних органів України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні – парламент – Верховна Рада України. Він є представницьким органом., тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу Верховної Ради входять два органи, які мають особливий правовий статус – Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Згідно з Законом України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року, вона є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою, підпорядкований і підзвітний їй. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року він є органом, який на постійній основі здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах своєї юрисдикції. До виконавчих органів державної влади України належать: вищий орган у системі органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві адміністрації на відповідній території. В сукупності вони складають єдину систему органів виконавчої влади. За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів України), і органи спеціальної компетенції (міністерства). До судової влади відносяться Верховний Суд України,вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності вони складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального та арбітражного судочинства. Поряд з органами державної влади, згідно з Конституцією України та законами України існують і інші державні органи. Залежно від визначення правового статусу державних органів розрізняють такі органи як:
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 785; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |