Основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів

Багато видів природних ресурсів є не лише предметами праці, але і її результатом. До того ж як предмет праці одні й ті самі ресурси мають багато корисних властивостей, а ефект від їхнього використання різний. Тому й існує потреба в економічній оцінці Природних ресурсів. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, пов'язані з використанням, скільки значення природних ресурсів для народного господарства. В умовах товарно-грошових відносин економічна оцінка природних ресурсів (ЕОПР) набуває вартісної форми. Правильно виконана ЕОПР забезпечує:

1) однакові економічні (госпрозрахункові) можливості для суб'єктів господарювання, які функціонують в різних умовах;

2) створення ефективного матеріального стимулу до раціонального природокористування. Поряд із грошовою оцінкою суспільство може розрахувати, які витрати праці потрібно понести для придбання (одержання) тих чи інших елементів навколишнього середовища.

Серед наявних підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і природних послуг, які дозволяють отримати конкретну оцінку, можна виділити наступні, такі, що базуються на:

- ринковій оцінці;

- ренті;

- витратному підході;

- альтернативній вартості;

- загальній економічній цінності (вартості).

Не усі ці підходи добре розроблені, в них є суперечливі моменти, проте на їх основі можна хоч би в найпершому наближенні оцінити економічну цінність природи. Слід також відмітити, що перераховані підходи не є "чистими", вони багато в чому перетинаються. Важливою якістю ринку є його можливості забезпечити найкраще використання різних ресурсів завдяки ціновим сигналам про їх дефіцитність.

Ринкова оцінка нафти, газу, лісу і інших природних ресурсів, її зміни дозволяють регулювати ефективність їх використання. Проте деградація довкілля, виснаження природних ресурсів, надмірне забруднення свідчать про збої в ринковому механізмі. Ціни, що складаються на "природних" ринках, часто дають спотворену картину істинній цінності природних благ, не відбивають реальні громадські витрати і вигоди використання екологічних ресурсів. В результаті складається неадекватна оцінка дефіцитності ресурсів, величин попиту і пропозиції, що дає занижені стимули для ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля. Багато в чому це пов'язано із згаданим недообліком в ціні екстернальних витрат, що спотворює ціну і робить її заниженою з точки зору дійсних громадських витрат.

Економічна оцінка природних ресурсів, що базується на ренті, є питанням, що досить добре пропрацювало, в теорії економіки природокористування.

Для рентного підходу важливий передусім факт лімітування і унікальності ресурсів. Економічна рента часто визначається як ціна (чи орендна плата), яка сплачується за користування природними ресурсами, кількість яких (запаси) обмежена. Особливо широко рентний підхід використовується при оцінці земельних ресурсів, корисних копалини. Принципова формула ціни землі (природного ресурсу) (P) в цьому випадку є наступною:

(2.1)

где R — величина річної ренти;

r — коефіцієнт.

У приведеній формулі (2.1) ціна землі є "капіталізованою" земельною рентою. Передбачається, що рента R виходить впродовж невизначено тривалого терміну. Коефіцієнт r береться менше одиниці, і його величина часто кореліруєтся з банківським (позиковим) відсотком.

Досить зрозумілий і очевидний витратний підхід до оцінки природних ресурсів. Якщо підсумовувати витрати на підготовку і використання природних ресурсів, то цю величину можна використати в якості відправної точки при визначенні ціни ресурсу.

Витратний підхід широко використовується для оцінки вартості відтворення/відновлення природного блага при його втраті або деградації. В цьому випадку розраховуються компенсуючі потенційні витрати, необхідні на заміщення втраченого або пошкодженого ресурсу ідентичним в цьому або альтернативному місці.

Наприклад, якщо в результаті видобутку корисних копалин вилучається або руйнується родючий грунтовий шар, мінімальною економічною оцінкою грунту, що втрачається або деградованої, будуть витрати на відновлення родючості цієї ділянки (рекультивація) або підвищення родючості іншої ділянки для компенсації втрати першої ділянки. При витратних підходах при аналізі проектів/програм часто використовується поняття тіньового проекту.

Це варіант підходу компенсуючих витрат, який досліджує потенційні витрати на заміщення втраченого або пошкодженого ресурсу ідентичним в альтернативному місці. Тіньовий проект, таким чином, фізично відшкодовує втрату ресурсів.

Незважаючи на відносну простоту і можливість широкого використання витратного підходу, він містить в собі принципове протиріччя: чим краще за якістю природний ресурс, тим меншу оцінку відповідно до витратної концепції він отримає. Так, краща у світі земля - чорнозем - в центрі європейської частини Росії вимагає менше витрат на підготовку і використання в сільському господарстві, чим аналогічна за розміром ділянка, що знаходиться на півночі і що вимагає додаткового розчищення від кущів, каменів, планування і так далі

Концепція альтернативної вартості(упущеної вигоди) є однією із засадничих в економічній теорії. Альтернативна вартість - це потенційна віддача від кращого з усіх тих варіантів використання цього ресурсу (блага), які були принципи які були принципово можливі, але залишилися невикористаними. У економіці природокористування ці вартості дозволяють оцінити природний об'єкт або ресурс, що мають занижену або що взагалі не мають ринкової ціни, через упущені доходи і вигоди, які можна було б отримати при використанні цього об'єкту або ресурсу в інших цілях. Наприклад, альтернативні вартості природних територій, що охороняються, є вигоди, які втрачають індивідууми або суспільство із-за консервації територій.

Ці витрати включають неотримання продукції від територій(тварини, види рослин, деревина), що охороняються. Альтернативні вартості також включають вигоди, які могли б бути отримані від альтернативного використання(розвиток сільського господарства, інтенсивне лісове господарство і ін.).

Перспективною з точки зору комплексності підходу до оцінки природи і обліку не лише її прямих ресурсних функцій, але і асиміляційних функцій, природних послуг, являється концепція загальної економічної цінності(вартості) (ОЕЦ). Величина ОЕЦ є сумою двох агрегованих показників: вартості використання (споживній вартості) і вартості невикористання (формула (2.2)).

TEV = UV + NV (2.2)

де TEV — загальна економічна цінність(вартість);

UV — вартість використання;

NV — вартість невикористання.

У свою чергу вартість використання є сумою трьох складових:

UV = DV + IV + OV (2.3)

де DV — пряма вартість використання;

IV — непряма вартість використання;

OV —вартість відкладеної альтернативи (потенціальна цінність).

Показник вартості невикористання відбиває соціальні аспекти значущості природи для суспільства. Він часто визначається тільки величиной вартості існування (EV). Іноді у вартість невикористання включається також вартість спадкоємства.

Таким чином, в теорії величина загальної економічної цінності визначається як сума чотирьох доданків (з урахуванням формул (2.2) і (2.3)):

TEV = DV + IV + OV + EV (2.4)

Ще складнішим для розрахунків є показник вартості відкладеної альтернативи. Він пов'язаний з консервацією біологічного ресурсу для можливого використання в майбутньому, тобто йдеться про потенційне використання.

Вартість невикористання базується на так званій вартості існування, яка є спробою економічно оцінити досить тонкі етичні і естетичні аспекти: цінність природи самої по собі, естетична цінність природи для людини, борг по збереженню природи перед майбутніми поколіннями, цінність спадщини і так далі

Широко застосовуються методи анкетування і опитувань.

Наприклад, метод суб'єктивної оцінки вартості. Цей підхід зазвичай використовується, коли немає нормальних ринків. Метод суб'єктивної оцінки вартості базується на визначенні ринкових цін шляхом з'ясування у індивідуумів явної оцінки екологічного набору. Вищеперелічені підходи до визначення вартості невикористання або вартості існування, звичайно, мають багато вразливих місць, вони досить умовні. Проте нині економічний, соціологічний, статистичний апарат застосування цих методів швидко розвивається.

При ЕОПР важливо забезпечити комплексний підхід - враху­вати роль природних ресурсів у соціально-економічному розвит­ку суспільства, їх властивості, відмінну якість, умови відтворення й охорони, вартість їх видобутку та використання, зовнішні ефек­ти та інші макро- і мікроекономічні показники щодо їхнього ви­користання. Слід враховувати також місце та значення ресурсів у загальному природному комплексі, вплив на них антропогенної діяльності та вартість природоохоронних заходів.

Дата добавления: 2014-01-04