Конспективний виклад теми. 1. Загальна характеристика цивільного законодавства України

Спадкування.

План.

1. Загальна характеристика цивільного законодавства України.

2. Поняття цивільної правоздатності та дієздатності.

3. Правочини та цивільно-правові угоди.

1. Загальна характеристика цивільного законодавства України.

Цивільне законодавство – це система нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини.

Цивільне законодавство не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом.

Система цивільного законодавства:

Конституція України;

Цивільний кодекс 2003р., чинний з 01.01.2004 р.;

Закони України;

Підзаконні нормативно-правові акти.

Суб’єкти цивільних правовідносин – фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства; юридичні особи – державні підприємства, організації та установи, приватні підприємства, кооперативи, господарські товариства, фермерські господарства, іноземні підприємства, громадські організації, релігійні організації, партії тощо.

У цивільних правовідносинах можуть брати участь також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави.

Об’єкти цивільних правовідносин – матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають між собою у цивільні правовідносини

2. Поняття цивільної правоздатності та дієздатності

Цивільна правоздатність – це здатність особи мати цивільні права і обов’язки. Правоздатність виникає з моменту народження громадянина і припиняється з його смертю. У деяких випадках правомірній охороні підлягають інтереси зачатої, але не народженої дитини. Змістом цивільної правоздатності є можливість мати майно у власності або в користуванні, обирати вид діяльності та місце проживання, мати авторські та винахідницькі права, право на недоторканість особистого життя, на честь та гідність та ін. Правоздатність може бути частково обмежена судом на певний строк у випадку покарання за вчинений злочин (особа втрачає право вільного вибору місця проживання, вільного вибору занять).

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК).

Види дієздатності:

Повна цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи, яка досягла 18 років, набувати власними діями будь-яких прав та обов’язків та здійснювати права та обов’язки (ст. 43 ЦК).

Повна дієздатність може бути надана особі:

1) У разі реєстрації шлюбу, якщо особа не досягла повноліття;

2) Яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю, або батьком дитини;

3) Яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

У більшості країн повна дієздатність настає з 18 років – Росія, Великобританія, Франція; Швейцарія, Японія - 20р.; США в різних штатах – від 18 до 21 року.

Неповна цивільна дієздатність – виникає в осіб від 14 до 18 років (ст. 32 ЦК). Неповнолітні особи можуть набувати цивільні права та обов’язки як самостійно у визначених законом випадках, так і за згодою батьків; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, самостійно здійснювати право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, самостійно укладати договори банківського вкладу та розпоряджатися вкладом. На вчинення правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків.

Часткова цивільна дієздатність – до 14 років (ст. 31 ЦК). Малолітні мають право на вчинення дрібних побутових правочинів – купувати продукти, книжки та ін. Можуть набувати авторських прав – публікувати вірші, музичні твори, малюнки.

Угоди цих дітей укладають їх батьки або опікуни. За пошкодження чужого майна відповідають їх батьки або опікуни.

Обмежена цивільна дієздатність (ст. 36 ЦК) – Особа обмежується у дієздатності за рішенням суду, якщо буде визнано, що вона страждає на психічний розлад, якщо істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, чим становить себе або свою родину, інших осіб, яких вона зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Недієздатність особи (ст. 39 ЦК) – визначається тільки за рішенням суду (з моменту набрання законної сили рішення суду), якщо особа має хронічний або стійкий психічний розлад здоров’я, внаслідок якого нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

3. Правочини та цивільно-правові угоди

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦК).

Поняття правочин тотожне терміну угода.

Прикладом правочинів: заповіт, договір купівлі-продажу, страхування, кредитний договір, договір позички, дарування та ін.

Дво- чи багатосторонні правочини мають назву «договори»

Умова дійсності правочинів.

Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності:

1) Законність змісту правочинів – не повинен суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадянського суспільства;

2) Здатність суб’єкта правочину на його вчинення – особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридичні особи приватного права в Україні мають загальну правоздатність, тому можуть вчиняти будь-які правочини, за винятком тих, які за своєю природою, можуть бути вчинені виключно фізичною особою (наприклад, заповіт), або тих, що потребують отримання спеціальної ліцензії.

Усно можуть бути вчинені правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, наприклад, купівля особою речі в магазині. Закон зобов’язує продавця видати особі, яка сплатила за товар чи послугу документ (товарний чек, квитанцію тощо), що підтверджує підставу сплатити та суму одержаних коштів. Наприклад, квитанція про паркування машини на стоянці свідчить про укладення правочину між водієм машини та адміністрацією стоянки. Якщо машина під час паркування була пошкоджена не з вини водія, така квитанція може розглядатися судом як юридичний факт.

Не можуть бути вчинені в усній формі правочини, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочини, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, наприклад, довіреність, договір застави, договір страхування.

Цивільно-правові договори.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір – це домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір найбільш поширений вид правочинів.

Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, що є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пропозицію укласти договір може зробити кожна зі сторін, майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано в рекламі або інших пропозиціях.

У процесі виконання договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розірвання. Відповідно до ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Дата добавления: 2014-01-04