Конспективний виклад теми

План

1. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.

2. Види злочинів.

3. Мета і види кримінального покарання.

4. Звільнення від відбування покарань. Амністія і помилування.

1. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.

Злочином є передбачене КК суспільно небезпечне випис діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК).

Кримінальне законодавство визнає злочином лише конкрет­ну поведінку, вчинок людини у формі суспільно небезпечного діяння або бездіяльності. Думки, почуття, побажання, переко­нання, записи для особистого користування, скільки б вони не засуджувалися мораллю, не є злочином, оскільки вони не є ді­янням, вчинком.

Під дією розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована па спричинення певних негативних наслідків.

Бездіяльність— це пасивна поведінка, в якій так само вира­жена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Ознаки злочину:

1) Передбаченість кримінальним законодавством. КК встано­влює вичерпний перелік злочинів.

Не є злочином діяння, яке посягає на об'єкти, що не охороня­ються КК (особисті відносини між подружжям тощо). «Немає злочину, немає покарання, якщо немає відповідного закону» — відомий правовий принцип римських юристів. Наприклад, за КК (див. ст. 440) не є злочином виробництво зброї масового знищен­ня, якщо до такого виробництва ще не міститься заборон у між­народних договорах, або якщо такі заборони і містяться, але ці міжнародні договори не ратифіковані Верховною Радою України.

2) Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка па момент вчинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна від­повідальність.

Юридичні особи за заподіяну шкоду кримінальної відповіда­льності не несуть. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають криміна­льній відповідальності лише за деякі найбільш небезпечні діяння.

Суб'єктом злочину вважається лише осудна особа, тобто така, яка під час учинення діяння, передбаченого КК, могла усвідом­лювати свої дії і керувати ними.

3) Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з не­обережності. Діяння, вчинене за відсутності вини, тобто за відсу­тності психічного ставлення особи до дії чи бездіяльності, не може визнаватися злочином.

4) Суспільна небезпечність як ознака злочину означає об'єк­тивну його особливу шкідливість для особи (фізичної чи юриди­чної), суспільства, держави, людства.

Суспільна небезпечність діянь не є раз і назавжди усталеним поняттям. її переоцінка здійснюється постійно під впливом пев­них негативних чи позитивних факторів (істотних обставин), які об'єктивно зумовлюють необхідність криміналізації (або навпа­ки, декриміналізації) певного діяння. Вказані фактори можуть бути негативним наслідком науково-технічного прогресу, еколо­гічних, демографічних змін, соціальних реформ тощо. Так, над звичайно високий рівень ерозії земель на території України створили підстави для криміналізації забруднення і псування зе­мель (ст. 239 КК) і безгосподарського використання земель (ст. 254 КК). Соціальні реформи (економічна, адміністративна, судова тощо) викликали необхідність переоцінки суспільної не­безпеки багатьох діянь, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, криміналізацію таких діянь, як втручання у діяльність державного діяча, посягання на життя присяжного тощо.

Умисел поділяється на прямий і непрямий. Умисел визнається прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний хара­ктер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслід­ки і бажала їх настання.

Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала сус­пільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його сус­пільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припу­скала настання них наслідків.

Необережність поділяється на злочинну самонадіяність і зло­чинну недбалість.

Злочинна самонадіяність -— така поведінка особи, коли вона передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслід­ків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна недбалість — така поведінка особи, коли вона не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслід­ків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити. Слу­жбова недбалість (ст. 367 КК), тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або інтересам окремих юридичних осіб.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості за КК:

1) злочини невеликої тяжкості, за які законом передбачено по­карання у вигляді позбавлення волі па строк не більше 2 років або інше, більш м'яке покарання; наприклад, погроза вбивством (ст. 129), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145). та ін.;

злочини середньої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі па строк не більше 5 ро­ків; наприклад, експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавство дозволяє працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку (ст. 150), обман по­купців і замовників (ст. 225) шахрайство з фінансовими ресур­сами (ст. 222), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289)та ін.;

3) тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі не більше 10 років; наприклад, ство­рення злочинної організації (ст. 255), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричи­нило загибель людей (ст. 270), організація масових завору­шень, що супроводжувалися насильством над особою, погро­мами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам владі із застосуванням зброї (ст. 294) та ін.;

4) особливо тяжкі злочини. Ними визнаються злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічного позбавлення волі; наприклад, контрабанда наркотичних засобів (ст. 305), посягання на пред­ставника іноземної держави (ст. 443), легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), умис­не знищення або пошкодження майна (ст. 194) та ін.

Стадії вчинення злочину.

Кримінальне законодавство визначає три стадії вчинення зло­чину:

1) готування до злочину — це пошук, пристосування засобів, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину;

2) замах на злочин — це навмисна дія, безпосередньо спрямо­вана на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було дове­дено до кінця з причин, що не залежали від волі злочинця (на­приклад, вибухівка заготовлена, а особа проїхала іншою вулицею);

3) закінчений злочин — це діяння, яке містить усі ознаки складу злочину.

Особа, яка добровільно відмовилася від готування до злочину або замаху па злочин, усвідомлюючи можливість доведення зло­чину до кінця, звільняється від кримінальної відповідальності за умови, що фактично вчинене нею діяння не містить складу іншо­го злочину.

Але коли злочинну діяльність вдалося перервати па етапі го­тування до злочину чи замаху па злочин не з волі злочинця, то він не звільняється від покарання.

Співучасть у вчиненні злочину.

Злочин може бути вчинений однією особою чи за спільною участю двох або більше осіб — співучасників. За загальним пра­вилом, учинення злочину кількома особами становить більшу су­спільну небезпеку, ніж учинення злочину однією особою.

Співучастю вважається умисна спільна участь двох або біль­ше осіб у вчиненні умисного злочину.

До співучасників злочину разом із виконавцями належать організатори, підбурювачі і пособники.

Виконавець –– це особа, яка безпосередньо вчинила злочин особисто чи шляхом використання інших осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності.

Організатор –– це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням, або особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію, фінансу­вала чи приховувала злочинну діяльність.

Підбурювач –– це особа, яка схилила інших співучасників до вчинення злочину.

ІІособник –– це особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами і вказівками, підкупом чи погрозами, наданням певних засобів чи усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом.

Співучасть у вчиненні злочину характерна для організованої злочинності і корупції. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинців чи слідів злочину.

У разі призначення покарання кожному із співучасників суд враховує ступінь і характер його участі у вчиненні злочину.

2. Види злочинів

Кримінальний кодекс визначає такі види злочинів:

1) проти основ національної безпеки України (посягання па територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, диверсія, шпигунство);

2) проти життя і здоров'я особи (умисне вбивство, доведення до самогубства, побої, погроза вбивством, залишення особи в не­безпеці, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбере­ження через малолітство, старість тощо);

3)проти волі, честі та гідності особи (захоплення заручників, підміна дитини, торгівля людьми, експлуатація дітей, викрадення людини);

4) проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (зґвалтування, розбещення неповнолітніх);

5) проти виборчих, трудових та інших особистих прав і сво­бод людини і громадянина (перешкоджання здійсненню виборчо­го права, підроблення виборчих документів, неправильний підра­хунок голосів, порушення таємниці голосування; порушення недоторканності житла, ухилення від сплати аліментів, розголо­шення таємниці усиновлення, порушення авторського права);

6) проти власності (крадіжка, грабіж, вимагання, умисне зни­щення чи пошкодження майна, шахрайство, привласнення чужо­го майна);

7) у сфері господарської діяльності (виготовлення, зберігання тощо, збут підроблених грошей, порушення порядку здійснення господарської та банківської діяльності, ухилення від сплати по­датків, інших обов'язкових платежів, доведення до банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, обман покупців та замов­ників, розголошення комерційної таємниці);

8) проти довкілля (приховування або перекручення відомос­тей про екологічний стан або захворюваність населення, невжит­тя заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення, незаконне полювання);

9) проти громадської безпеки (створення злочинної органі­зації, укриття її злочинної діяльності, бандитизм, терористич­ний акт);

10)проти безпеки виробництва (порушення вимог законодав­ства про охорону праці, порушення правил безпеки, порушення правил радіаційної безпеки, порушення правил щодо безпечної експлуатації будівель і споруд);

11)проти безпеки руху та експлуатації транспорту (порушен­ня правил безпеки дорожнього руху, порушення експлуатації за­лізничного, водного чи повітряного транспорту, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річко­вого судна, незаконне заволодіння транспортним засобом);

12)проти громадського порядку та моральності (масові заво­рушення, хуліганство, наруга над могилою, жорстоке поводжен­ня з тваринами, ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, проститу­ція, втягненим неповнолітніх у злочинну діяльність);

у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розго­лошення державної таємниці, втрата документів з державною таємницею, передача або збирання відомостей, що с власністю держави, незаконне перегинання державного кордону);

14)проти авторитету органів державної влади, органів місце­вого самоврядування та об'єднань громадян (наруга над держав­ними символами, опір представникові влади, працівникам міліції, перешкоджання організації або проведенню зборів, демонстра­цій, мітингів, умисне знищення або пошкодження майна праців­ника правоохоронного органу, перешкоджання діяльності народ­ного депутата України та депутата місцевої Ради, самовільне присвоєння звання службової особи, підроблення документів, пе­чаток, штампів та бланків);

15)у сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем та ком­п'ютерних мереж (незаконне втручання в роботу комп'ютерних систем, мереж, викрадення комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим ста­новищем, порушення правил експлуатації комп'ютерів);

16)у сфері службової діяльності (перевищення влади або служ­бових повноважень, одержання хабара, давання хабара, службове підроблення);

17)проти правосудці (завідомо незаконні затримання або арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відпові­дальності, примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку, наприклад, слідчого, невиконання судово­го рішення, завідомо неправдиве показання, розголошення даних досудового слідства, втеча з місця позбавлення волі або з-під ва­рти, посягання па життя захисника у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги);

18)військові злочини (невиконання наказу, опір начальникові, погроза або насильство щодо начальника, дезертирство);

19)проти миру, безпеки людства та міжнародного правопо­рядку (пропаганда війни, порушення законів і звичаїв війни, еко­цид –– масове знищення рослинного або тваринного світу, отру­єння атмосфери або водних ресурсів, що може спричинити екологічну катастрофу, посягання на життя представника інозем­ної держави).

Серед злочинів проти життя і здоров'я людини найтяжчим є умисне вбивство за обставин, які обтяжують покарання. Цей зло­чин посягає на найважливіше природне право людини — право на життя. Умисне заподіяння смерті іншій людині за обставин, що обтяжують покарання (вбивство двох або більше осіб, заруч­ника, вчинене на замовлення, та ін.), карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років або довічним позбавленням волі з кон­фіскацією майна або без такої.

Останнім часом набуло поширення таке ганебне явище, як торгівля людьми, що в КК віднесено до злочинів проти волі, че­сті та гідності особи. Продаж, інша оплатна передача людини, здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної з переміщенням її через державний кордон України з метою подальшого продажу чи передачі іншій особі для сексуа­льної експлуатації, використання в порнобізнесі, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці караються позбав­ленням волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Корисливі злочини відрізняються засобами і методами вчи­нення.

Для крадіжки характерною є таємність викрадення, вчинення її за відсутності інших осіб.

Грабіж — це відкрите, а отже, більш зухвале викрадення чужого майна. Грабіж може поєднуватися із застосуванням на­сильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, до потер­пілого чи до осіб, які перешкоджають грабіжникові заволодіти майном.

Розбій — це заволодіння чужим майном шляхом нападу; за­стосовується насильство, небезпечне для життя і здоров'я.

Шахрайство –– передбачає використання для заволодіння майном обману або зловживання довірою, внаслідок чого майно переходить до шахрая нібито з волі потерпілого.

Вимагання вимога передачі індивідуального майна грома­дянина чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим або близьки­ми йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять гро­мадянина або близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна.

Значну суспільну небезпеку становлять злочини проти безпеки руху то експлуатації транспорту. Кримінальна відповідальність до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна може бутті за­стосована судом за незаконне заволодіння транспортним засо­бом.

Порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спри­чинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ка­рається позбавленням волі на строк до 3 років.

Серед злочинів проти громадського порядку і моральності КК передбачає нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, хуліганство, наругу над могилою, жорстоке пово­дження з тваринами'.

Найпоширенішим серед цих злочинів є хуліганство. Згідно з КК" хуліганство це умисні дії, і до грубо порушують громадсь­кий порядок і виявляють явну неповагу до суспільства, характе­ризуються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Для нього є характерним вчинення дій без очевидного приводу чи з використанням незначного приводу для розправи з потерпілими, намагання показати грубу силу, зневагу до громадського поряд­ку. Хуліганство карається штрафом до 50 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян, або арештом па строк до 6 міс, або обмеженням волі па строк до 3 років. Хуліганство, вчинене гру­пою осіб, карається позбавленням волі па строк до 4 років.

3. Мета і види кримінального покарання

Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання мас такі ознаки:

1) призначається лише за вчинення злочину;

2) застосовується лише на підставі закону;

3) призначається лише судом;

4) передбачає позбавлення та обмеження прав і свобод;

5) за своєю сутністю є карою, яка полягає в обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання не має па меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Види покарань за КК:

1) штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно від тяжкості вчиненого злочину та з ураху­ванням майнового стану винного. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаран­ням у виді громадських робіт із розрахунку: 10 год. громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або 1 міс виправних робіт — за 4 встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе­вною діяльністю на строк від 2 до 5 років;

4) громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи час суспільно корисних робіт, вид яких визна­чають органи місцевого самоврядування;

5)виправні роботи строком від 6 міс до 2 років за місцем ро­боти засудженого і з відрахуванням у доход держави від 10 до 20 процентів суми заробітку; (Приклад. Президент Туркменис­тану видав указ, який заборонне співати під фонограму па тери­торії держави. Порушники відправляються на виправні роботи в

пустелю).

6) службові обмеження для військовослужбовців строком до 2 років (із суми грошового забезпечення засудженого відрахову­ється від 10 до 20 %; засуджений не може бути протягом цього сі року підвищений у посаді та у військовому званні);

7)конфіскація майна за особливо тяжкі, а також корисливі злочини; примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого¹;

8) арешт –– тримання засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 міс;

9) обмеження волі — тримання засудженого у кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільст­ва в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залучен­ням до праці строком від 1 до 5 років;

10)тримання військовослужбовців у дисциплінарному бата­льйоні строком від 6 міс до 2 років;

11)позбавлення волі на певний строк, ідо полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його в кримінально-виконавчі устано­ви строком від 1 до 15 років;

12)довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлю­ється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати мі­ру покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Не за­стосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років, і до осіб понад 65 років, а також до жінок у стані вагітності.

У разі призначення покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують відпові­дальність.

Назвемо обставини, які пом'якшують відповідальність за КК:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) учинення злочину неповнолітнім;

4) учинення злочину жінкою у стані вагітності;

5) учинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сі­мейних чи інших обставин;

6) учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи інших залежність;

7) учинення злочину під впливом сильного душевного хвилю­вання, викликаного неправомірними або аморальними діями по­терпілого;

8) учинення злочину з перевищенням меж крайньої необхід­ності;

9) виконання спеціального завдання із запобігання злочинній діяльності організованої групи чи розкриття її, поєднане із учи­ненням злочину (міліціонер, переслідуючи і стріляючи в злочин­ця, випадково вбиває перехожого).

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з ураху­ванням особи винного суд може призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Обставини, які обтяжують покарання:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або 3 ст. 28);

3) вчинення злочину па ґрунті расової, національної та релі­гійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим служ­бового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, яка перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріаль­ній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10)вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11)вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій (мародерство під час надзвичайних подій: після урагану «Катріна» у США)

12)вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13)вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкоголь­ного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

4. Звільнення від відбування покарання. Амністія і помилування

У разі призначення покарання особі, яка засуджуються до позбавлення волі па строк не більше як 5 років, а також при­значення покарання у вигляді виправних робіт, суд, враховуючи особу винного та можливості його виправлення і перевиховання, може прийняти рішення про звільнення винного від відбування покарання з випробуванням.

Засудженому встановлюється іспитовий строк тривалістю від 1 до 3 років. Суд може покласти па засудженого певні обов'язки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; не виїжджати за межі України; повідомляти про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, пройти курс лікування від алкого­лізму чи наркоманії.

Якщо засуджений не виконує покладені па нього обов'язки, суд направляє його для відбування призначеного покарання.

Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав усі покладені на нього обов'язки, звільняється від призначеного йому покарання.

Амністія –– є видом повного або часткового звільнення осіб, засуджених за вчинення злочинів, від відбуття покарання. Ого­лошення амністії належить до повноважень ВР України і встановлюється виключно законом, в якому зазначаються категорії осіб, які підлягають амністії.

Амністія може передбачати: скорочення строків покарання або заміну призначених судом покарань іншими, м'якшими; зняття судимості та ін. Амністія може передбачати звільнення жінок, які мають маленьких дітей, хворих, неповнолітніх.

Відповідно до Закону України «Про застосування амністії в Україні» (1996) амністію не може бути застосовано до особливо небезпечних рецидивістів; осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, умисне вбивство за обтяжу­ючих обставин.

Помилування за своїм змістом наближається до амністії. Од­нак акти про помилування завжди мають індивідуальний харак­тер і застосовуються лише персонально до окремих осіб.

Помилування здійснюється, як правило, на прохання засудже­ного, його рідних, захисника тощо. Питання про помилування відносно іноземних громадян може бути поставлене також урядами їхніх країн і міжнародними організаціями. Помилування може бути застосоване до будь-якої особи, але насамперед до тих, хто щиро розкаявся і довів це своєю поведінкою.

Згідно з Конституцією України помилування здійснює Прези­дент України.

Індивідуальна самостійна робота

Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

1. Підстави кримінальної відповідальності.

2. Поняття складу злочину.

3. Наслідки добровільної відмови від вчинення злочину.

Підготувати реферат на тему:

1. Кримінальне право і політика держави у сфері протидії злочинності.

2. Поняття необхідної оборони.

3. Поняття крайньої необхідності.

Список літератури

1. Основи правознавства України: Навчальний посібник. Вид. четверте, доповн. та перероблене. / Ківалов С. В., Музиченко П. П., Крестовська Н. М., Крижанівський А. Ф. - X.: Одісей, 2004.

2. Основи правознавства: Навчальний посібник / Під заг. ред. В.П.Пастухова. - К.: Алерта. 2005.

3. Основи конституційного права України: Підручник / За ред. В.В.Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

4. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. - 7-е вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2003.

5. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. Видання третє, пер. та доп. - X.: Консум, 2002.

6. Сімейне право України: Підручник. /За заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. - X.: Консум, 2001.

7. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

8. Цивільне право України: Навчальний посібник. /За ред. Р.О.Стефанчука. - К.: Прецедент, 2004.

9. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. - 3-є вид.: - К.: Наукова думка, 2002.

10. Загальна теорія держави і права. / За ред. В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

11. Венедиктов В. С. Трудове право України. Конспект лекцій. - X.: Консум, 1998.

12. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. / За ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. - К.: Правові джерела, 2002.

Зміст

Передмова …………………………………………………………………3

Лекція 1. Основи конституційного законодавства України ……… 4

Лекція 2. Основи теорії держави і права………………………………15

Лекція 3. Основи цивільного права України…………………………26

Лекція 4. Основи сімейного законодавства України………………..36

Лекція 5. Основи трудового законодавства України……………….56

Лекція 6. Основи кримінального законодавства України…………71

Дата добавления: 2014-01-04