КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Заходи антиінфляційної політики у розвинених країнах і в перехідній економіці
Економічні та соціальні наслідки інфляції Наслідки інфляції складні й різноманітні. Найбільші її темпи сприяють зростанню цін і норми прибутку, тобто пожвавленню ділової активності. Однак з поглибленням інфляція перетворюється на серйозну соціально-економічну проблему та спричинює такі наслідки, як: ü знецінювання нагромаджень, які зберігаються у вигляді грошей, банківських внесків або цінних паперів; ü зменшення рівня поточного споживання навіть в умовах індексації доходів, яка ніколи не буває 100%-ю; ü гальмування НТП внаслідок нестабільності цін і невизначеності доходів у майбутньому; ü зниження регулювальної функції цін — ціна перестає бути орієнтиром для руху ресурсів і продуктів (інфляція дезорієнтує підприємців і споживачів щодо напряму капіталовкладень); ü зниження темпів економічного розвитку, переорієнтація на спекулятивну діяльність; ü зниження стимулів до праці через знецінювання додаткових доходів; ü поглиблення соціальної нерівності — багаті прошарки населення не змінюють свою структуру споживання, тому що мають чималі доходи та нагромадження, а збіднілі верстви переключаються на більш дешеві товари; ü скорочення реальних доходів — якщо номінальний дохід зростає повільніше, ніж інфляція, то реальний дохід знижується; ü втрати отримувачів фіксованих доходів (за умов відсутності індексації) — державних службовців, пенсіонерів, студентів, людей, які живуть на соціальну допомогу, та ін.; ü програш кредиторів, які позичили гроші в минулому позичальникам — якщо в договорі не передбачено інфляцію, то сума кредиту повертається знеціненими грошима; ü висока вірогідність банкрутства економічних суб'єктів (підприємств, банків та ін.); ü соціальні конфлікти — страйки, масові невдоволення; ü психологічні наслідки (самогубства, наркоманія, крадіжки та ін.). Водночас інфляція у певному сенсі вигідна деяким господарським суб'єктам: ü державі, яка має виключне право друку грошей і може в період інфляції покрити дефіцит бюджету звичайною грошовою емісією; ü комерційним банкам, тому що в період інфляції підвищується швидкість обертання грошей, оскільки люди прагнуть швидше витрачати гроші; ü монополіям та олігополіям, які самі сприяють підвищенню цін; ü отримувачам нефіксованих доходів, особливо якщо їхні номінальні доходи випереджають щораз більший рівень цін; ü дебіторам (позичальникам), які повернуть борг знеціненими грошима. Повністю ліквідувати інфляцію в сучасній економіці неможливо, тому що неможливо викоренити її причини — монополізм економіки, структурні кризи, ВПК, війни, дефіцит бюджету та ін. Тому держава веде боротьбу не з причинами інфляції, а з її наслідками. Переслідується мета зробити інфляцію керованою, а її темп — помірним. Для цього розробляють комплекс спеціальних державних заходів, які називаються антиінфляційною політикою. Антиінфляційна політика — це способи державного регулювання інфляції, спрямовані на її підтримання на помірному рівні та зменшення негативних наслідків для економіки та суспільства. У світовій практиці існує певний набір більш-менш ефективних методів боротьби з інфляцією:
ü індексація доходів — підвищення заробітної плати відповідно до темпів зростання інфляції; ü контроль грошової маси центральним банком; ü обмеження монополій у підвищенні цін; ü обмеження попиту за допомогою податкової політики, встановлення непривабливої відсоткової ставки за кредити, скорочення державних витрат. Дж.М.Кейнс розробив особливу грошово-кредитну політику, яка скорочує темпи інфляції та сприяє активізації виробництва. Інструменти грошово-кредитної політики: ü облікова ставка відсотка — ставка центрального банку, за якою він надає кредити іншим банкам; ü резерви комерційних банків (норма резервування, яка призначається центральним банком); ü державні облігації. Якщо в країні інфляція, уряд вдається до політики "дорогих грошей": ü підвищується облікова відсоткова ставка; ü підвищується норма резервів комерційних банків; ü держава продає населенню облігації (ОДВП). Ці заходи зменшують грошову масу в економіці та скорочують темпи інфляції. Якщо в країні ставиться за мету стимулювання виробництва та ділової активності, тоді здійснюється політика "дешевих грошей": ü зменшується облікова відсоткова ставка; ü зменшується норма резервів комерційних банків; ü держава купує у населення облігації (ОДВП). Ці заходи сприяють збільшенню грошової маси та стимулюванню сукупного попиту й інвестицій. Водночас треба відзначити, що більшість з таких заходів є малоефективними, оскільки в результаті призводять до ще більшої інфляції або ж до втрати стимулів до виробництва (як у випадку із заходами з обмеження попиту). Особливий комплекс антиінфляційних заходів було вироблено у країнах з перехідною економікою, у тому числі і в Україні. Інфляція в них зумовлювалася специфічними причинами: ü спадщиною планової економіки, якій була властива прихована інфляція та товарний дефіцит; ü особливостями перехідного періоду та неефективністю реформ (уповільнені процеси приватизації, невдала грошова політика НБУ, відсутність зростання продуктивності праці за щораз вищої заробітної плати та ін.). На початку 90-х рр. XX ст. економіка України була надто деформована: 72% загального обсягу ВВП становили добувна й обробна промисловість, ВПК, важке машинобудування, і тільки на 28% припадало виготовлення предметів споживання. Економіці був властивий гострий товарний дефіцит, невдоволений платоспроможний попит, низька ефективність виробництва та якості товарів. 1992 р. після реформи лібералізації ціни стрімко зросли та перейшли у неконтрольовану гіперінфляцію, яка поглиблювалася надмірною емісією грошей НБУ. Це призвело до розвалу економіки, зростання дефіциту бюджету, зубожіння населення. Для подолання розриву в доходах населення держава здійснювала індексацію, проте це ще більше посилило інфляцію. її поглибленню сприяли також підвищення цін на енергоносії, що імпортувалися з Росії, яка перейшла на світові ціни, а також інфляція очікувань. Наслідком знецінення національної валюти стала доларизація української економіки. До 1996 р. жодні заходи антиінфляції не допомагали, і лише із запровадженням гривні темпи інфляції почали скорочуватися, проте дотепер не припинилися. Все різноманіття антиінфляційних інструментів в умовах перехідної економіки можна поділити на дві групи: ü стратегічні — спрямовані на перспективу: · постійне обмеження грошової маси; · послаблення інфляційних очікувань, психологічний перелом; · зменшення бюджетного дефіциту (зменшення витрат держави); · противага припливу іноземної валюти; ü тактичні — спрямовані на отримання швидких результатів: · стимулювання виробництва за допомогою податків, державної допомоги; · приватизація державної власності; · сприяння імпорту для покриття власного товарного дефіциту; · підвищення відсотка за банківськими внесками та державними облігаціями для стимулювання накопичень і скорочення поточного споживання.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 499; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |