Податки як основне джерело грошових коштів держави. Класифікація податків

Контрольні запитання

1. Що треба розуміти під інфляцією?

2. Яке підвищення цін не слід вважати інфляцією?

3. Які існують показники виміру інфляції?

4. Назвіть види інфляції залежно від її темпів. Яка інфляція є найнебезпечнішою?

5. Чому нормальна та помірна інфляція вважається певною мірою позитивним явищем? Для якого періоду це правильно?

6. Чому прихована інфляція проявляється у товарному дефіциті?

7. Чому гіперінфляція призводить до глибокого спаду виробництва?

8. Як впливає гіперінфляція на тривалість укладення господарських угод?

9. Як пояснити виникнення гіперінфляції в Україні на початку 90-х років XX ст.?

10. Що означають інфляційні очікування?

11. Покажіть на графіку, як виникає інфляція попиту і пропозиції.

12. Які чинники можуть спричинити інфляцію попиту?

13. Напишіть рівняння Фішера.

14. Назвіть негативні наслідки інфляції.

15. Назвіть інструменти грошово-кредитної політики.

16. Чому інфляція вважається "невикоріненою хворобою" XX ст?

17. Поясніть тезу про те, що люди самі спричиняють інфляцію.

18. Яким суб'єктам може бути вигідна інфляція?

19. Чому легалізація приватної власності на землю розглядалася як антиінфляційний захід у макроекономічній політиці України 1992—1993 років?

20. Що таке індексація доходів? Чи є цей засіб ефективним у боротьбі з інфляцією?

Податки — це обов'язкові платежі, які стягуються державою з фізичних та юридич­них осіб. Це ціна, яку люди сплачують за користування суспільними благами та благами, що належать державі.

Податки виконують дві функції:

ü фіскальну — податки формують грошові доходи держави (це основна функція); ü економічну— податки дозволяють впливати на виробництво, наприклад, підвищувати або сповільнювати темпи господарської діяльності,

Податок — це обов'язковий платіж, який сплачують у державний бюджет фізичні та юридичні особи

стимулювати або звужувати капіталовкладення, заохочувати або обмежувати сукупний попит. За допомогою цієї функції, варіюючи ставками та видами податків, держава розвиває пріоритетні галузі, прискорює НТП, долає економічні спади, підвищує рівень життя населення, надає соціальну допомогу та ін.

З одного боку, ці функції є протилежними, а з іншого, вони взаємопов'язані, тому що масштаби використання економічної функції безпосередньо залежать від об­сягів фіскальної.

Класифікація податків:

ü За рівнем стягнення:

• загальнодержавні — встановлюються вищими органами влади та управління, є обов'язковими на всій території країну

• місцеві — встановлюються місцевими органами влади та управління. У їх ви­значенні можливі три варіанти: місцеві податки встановлюють як надбавки до загальнодержавних; обирають із розробленого вищою владою переліку; місце­ва влада запроваджує самостійно.

ü За способом стягнення:

• прямі — стягуються безпосередньо з доходів або майна конкретного платника, їхня величина безпосередньо залежить від розміру доходу або майна (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток та ін.);

• непрямі — стягуються у вигляді надбавок до цін товарів або послуг, тобто вони "приховані" в ціні. їх реально сплачує покупець у момент придбання товару, а потім продавець перераховує отриману суму в бюджет (акцизи, ПДВ, мито). За допомогою непрямих податків держава намагається скоротити споживання, тобто попит, та запобігти економічній кризі.

ü За економічним змістом:

• податки на доходи — безпосередньо стягуються з доходів (прибутку, заробітної плати, валового доходу та ін.);

• податки на споживання — сплачуються не під час отримання доходів, а за їх використання (непрямі податки);

• податки на майно — стягуються з рухомого майна (у вигляді дивідендів, відсотків) і нерухомого майна (землі, житла, будинку, будівлі), і особистого, і капітального.

Суб'єкт оподаткування — платник податку (фізична або юридична особа). Особливість цього терміну в тому, що під суб'єктом розуміють того, хто перераховує податки в бюджет. Проте реальним платником податків (їхнім носієм) є покупець, який у кінцевому підсумку сплачує вартість готової продукції.

Об'єктом оподаткування є те, що саме оподатковується (майно, відсоток, дивіденд, виторг від реалізації, заробітна плата, прибуток та ін.).

Податкова ставка обчислюється як відношення величини податку до загальної суми об'єкта оподаткування. Це величина податку, виражена у відсотках. Вона може бути:

ü універсальною — єдиною для всіх платників;

ü диференційованою — різною для різних суб'єктів або об'єктів оподаткування.

Розрізняють такі види податкових ставок (табл. 19.1):

ü тверді — встановлюються на одиницю товару та не враховують його вартість (на 1 тонну, 1 штуку та ін.);

ü пропорційні — не залежать від величини доходу, тобто єдині ставки для всіх суб'єктів;

ü прогресивні — величина податку зростає з підвищенням доходу, тобто отримувачі вищих доходів сплачують більшу їхню частку; таким чином стримується надмірне зростання доходів;

ü регресивні — зниження податків мірою зростання доходів. Такі ставки стимулюють зростання багатства або споживання. Вони дуже обтяжливі для бідних верств населення і вигідні для багатих.

Податкова пільга — повне або часткове звільнення від сплати податків, передбачене чинним законодавством.

Види пільг:

ü податкові знижки — за пільговою ставкою оподатковується прибуток, дохід або суб'єкт оподаткування;

ü податковий кредит — із суми податку віднімається сума пільг.

Способи стягнення податків:

ü кадастровий — використовується перелік типових об'єктів оподаткування за їхніми зовнішніми ознаками (наприклад, Земельний кадастр містить перелік зе­мельних ділянок і відповідні податкові ставки);

ü у джерела — податки стягуються до отримання доходів (податки із заробітної плати стягує бухгалтерія);

ü за декларацією — податки стягуються після отримання доходів (податок на прибуток).

Дата добавления: 2014-01-04