Трудности. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність

Слова и образы.

Соціальна стратифікація та соціальна мобільність

Чому так буває в суспільстві: деякі соціальні верстви, прошарки багатіші і мають більшу владу, аніж інші. Чому в сучасних суспіль­ствах проявляється нерівність? Наскільки великі шанси кожного під­нятися на вершину економічної піраміди? Чому в сучасному багато­му суспільстві є бідність? Ось деякі питання, які поставлені й на котрі треба дати відповідь. Вивчення соціальної рівності й нерівнос­ті — одна з найважливіших сфер соціології, тому що матеріальні ресурси, до яких люди мають доступ, визначають життя.

Соціальна стратифікація (лат. Мгаїит — верства, прошарок, асеїе — робити) — поняття, що визначає, по-перше, структуру су­спільства, по-друге, систему ознак соціального розшарування, нерівнос­ті. За теорією соціальної стратифікації суспільство поділяється на соціальні верстви, прошарки або страти. За основу поділу суспіль­ства беруться різні ознаки: політичні, економічні, біологічні, расо­ві, релігійні та інші, довільно суспільство поділяється на вищі, середні й нижчі соціальні верстви, класи і страти — на основі освіти, побутових умов, заняття, прибутку; твердиться, нібито со­ціальна нерівність неминуча в будь-якому суспільстві.

Когда Ш. слышал или прочитывал какое-либо слово, оно превращалось у него в наглядный образ соответствующего предмета. Этот образ был ярким и стойко сохранялся в его памяти. Когда Ш. прочитывал длинный ряд слов, каждое из этих слов вызывало наглядный образ. И Ш. расставлял их в целый ряд. Эта техника делала понятным, почему Ш. с такой легкостью мог воспроизводить длинный ряд. Удивительная яркость- и прочность образов, способность сохранять их долгие годы давали Ш. возможность запоминать практически неограниченное число слов и сохранять их.

Автора заинтересовал вопрос: «Может ли Ш. забывать?» Исследования дали ответ: нет. Ш. не «забывал» слов: он «пропускал» их при «считывании». Эти пропуски у Ш. были не дефектами памяти, а дефектами восприятия (четкостью, контрастом, освещенностью и т.д.) Ошибки случались в психологии восприятия, а не в психологии памяти.

1) Отдельные образы у Ш. могли сливаться с фоном или плохо
«считываться» из - за недостаточного освещения.

2) Посторонние шумы приводили к тому, что «брызги» и «пятна»
заслоняли расставленные им образы.

Начинается второй этап у Ш. - этап работ над упрощением форм заполнения, этап разработки новых способов, которые дали бы возможность обогатить запоминание, сделать его независимым от случайностей.

Дата добавления: 2014-01-04