Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основи адміністративного права України

Державне управління; державна служба, статус державного службовця; предмет і метод адміністративного права України; система джерел адміністративного права України; адміністративні норми і правовідносини; адміністративне деліктне право; адміністративна відповідальність; види адміністративних стягнень; порядок адміністративного провадження у справах; органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

§ 1. Поняття державного управління та співвідношення його з виконавчою владою

Термін «управління» має багато значень. У загальному ро­зумінні це будь-який цілеспрямований, організуючий вплив на різноманітні процеси, що здійснюються в природі, техніці, суспільстві тощо. Термін «управління» в перекладі на англійсь­ку мову — administration, тобто адміністрування, керування, управління, що яскраво показує зв'язок адміністративного права з управлінням. Адміністративне право — це управлінське пра­во. Отже, управління тісно пов'язане з адміністративним пра­вом. Але ми вже визначили, що управління — набагато ширше поняття, ніж адміністративне право. Основними ознаками уп­равління є управлінська система, суб'єкт і об'єкт управління, ке­руючий вплив суб'єкта на об'єкт і зворотний зв'язок. Управлін­ська система — це єдність управлінських елементів, що взаємо­діють як єдине ціле, породжуючи нові якості, не притаманні окремим її компонентам. Суб'єктом управління називають сто­рону управлінського процесу, що являє собою джерело керую-


574


Глава 16


Основи адміністративного права України


575


 


чого впливу. Об'єкт управління — сторона управлінського про­цесу, що функціонує під керуючим впливом суб'єкта, набуває певних нових якостей та змінюється. Керуючий вплив визнача­ють як комплекс заходів, прийомів, форм, методів і організую­чих команд, спрямованих на об'єкт управління, за допомогою яких реально змінюється об'єкт управління. Зворотний зв'язок можна охарактеризувати як певну інформацію для суб'єкта уп­равління стосовно змін, що відбулися в об'єкті управління за­вдяки керуючому впливу.

Управлінській процес як багатоманітне явище здійснюється у природі, техніці та суспільстві. Звідси автори-кібернетисти ви­діляють три різновиди управління, а саме:

—біологічне, що реалізується в процесі управління в рослин­
ному і тваринному світі живими організмами;

—технократичне, що характеризує управління різноманіт­
ними машинами, механізмами, технічними засобами з допомо­
гою математичних формул і символів;

—соціальне, тобто управління окремими людьми та їхніми
об'єднаннями, що складають суспільство.

Отже, соціальне управління може бути охарактеризоване як управління суспільством. Суспільством вважають найвищий тип соціальної самоорганізації людей. Воно може існувати тіль­ки тоді, коли функціонуватиме як складна цілісна система, а це означає, що без управлінського впливу функціонування суспіль­ства неможливе.

Одним з видів соціального управління є державне управління. У широкому значенні слова під ним розуміють діяльність усіх видів органів держави: законодавчих, судових, контрольно-наг­лядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного жит­тя. Кожна з названих гілок єдиної державної влади, зберігаючи загальні ознаки соціального й державного управління, має свої специфічні керівні структури, форми та методи, прийоми, спосо­би й засоби керівного впливу на об'єкт управління. Звідси можна виділити такі види державного управління:

—законодавче(законотворче);

—виконавчо-розпорядче (власне управлінське);

—судове (правосудне);

—контрольно-наглядове.


Причому в кожному із зазначених видів державного управ­ління існує внутрішня та зовнішня сторони. Внутрішня сторона характеризується управлінською діяльністю всередині системи, а зовнішня — спрямована на структурні елементи громадянсько­го суспільства. У вузькому значенні державне управління роз­глядається як діяльність тільки виконавчо-розпорядчих орга­нів держави: Кабінету Міністрів, міністерств, державних комі­тетів (служб), інших органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцевих державних адміністрацій.

Державному управлінню властиві такі риси:

а) діяльність з реалізації завдань і функцій держави;

б) воно здійснюється спеціально створеними для цього дер­
жавними органами й посадовими особами;

в) останні діють за дорученням держави, від її імені і мають
державно-владні повноваження;

г) форми та методи роботи управлінських органів регламен­
туються правом.

Таким чином, державне управління (у вузькому розумінні) — це підзаконна виконавча й розпорядна діяльність органів дер­жавної виконавчої влади, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного й безпосереднього керівниц тва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Звідси, державне управління (у вузь­кому розумінні) співвідноситься з виконавчо-розпорядчою вла­дою та її органами через призму загального й особливого, в якому виявляються загальні риси правотворчої і правореалізаційної діяльності держави та виконавчо-розпорядчої діяльності однієї з гілок єдиної державної влади.

§ 2. Державна служба:

поняття, правовий статус державних службовців

Організація і діяльність державних органів здійснюється дер­жавними службовцями, а це передбачає необхідність з'ясуван­ня питань про розуміння державної служби. В Україні склала­ся і зміцнюється єдина державна служба. її єдність характери-


576


Глава 16


Основи адміністративного права України


577


 


зується єдиними організаційними, правовими, кадровими та ін­формаційними засадами. Отже, державну службу необхідно роз­глядати як систему організаційно-правових, кадрових та інфор­маційних суспільних зв'язків і відносин, а не як суму службов­ців і державних установ. В основі такої системи лежить потреба визначити загальні засади, мету та функції державної служби, а також правове становище державного службовця. Загальні положення діяльності й статус державного службовця перед­бачені Законом України «Про державну службу» від 16 груд­ня 1993 р.

Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для прак­тичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями, мають відповідні служ­бові повноваження та обіймають певні посади.

Посада — це визначена структурою і штатним розкладом пер­винна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло служ­бових повноважень.

Посадовими особами, відповідно до цього Закону вважають­ся керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або інши­ми нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

До основних принципів державної служби закон відносить:

а) служіння народу України;

б) демократизм і законність;

в) гуманізм і соціальна справедливість;

г) пріоритет прав людини і громадянина;

г) професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність,
відданість справі;

д) персональну відповідальність за виконання службових
обов'язків і дисципліни;

є) дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування;

є) дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єд­нань громадян.


Мета державної служби включає два основні напрями

а) формування суспільно-політичних і державно-правових
умов її зв'язку з життям народу на тлі її соціальної природи

б) створення об'єктивної системи виявлення та добору тю
дей для служби в державному апараті

Функції державної служби — це напрями її діяльності, що ві дображають її роль і призначення в суспільстві. До них нале­жать: а) забезпечення ефективного функціонування всіх гілок державної влади; б) забезпечення реалізації прав, свобод і за­конних інтересів та обов'язків людини й громадянина.

Призначення державної служби полягає в тому, що через неї повинна реалізуватися демократична сутність держави, підтри­муватися вільна життєдіяльність суспільства та забезпечувати­ся лідерство державного апарату в суспільному розвитку Інши­ми словами, вона є головним засобом реалізації функцій соці­альної держави. Державна служба повинна стати повсякденним каналом зв'язку держави з народом.

Основні завдання державної служби.

а) охорона інтересів суспільства, прав і свобод людини й гро­
мадянина;

б) досягнення і зміцнення цілісності держави;

в) забезпечення ефективної діяльності державних органів,

г) демократизація шляхів формування та діяльності держав­
ного апарату тощо.

Державний службовець повинен:

а) сумлінно виконувати свої службові обов'язки,

б) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробіт­
ників, дотримуватися високої культури спілкування;

в) не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтере­
сам державної служби чи негативно вплинути на репутацію дер
жавного службовця.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ра­ди України та його заступників, голів постійних комісій Вер ховної Ради України та їх заступників, народних депутатів > к раїни, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів > к раїни, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Для самостійної перевірки знань. 1. Дайте загальну характеристику сімейного права та його джерел | Адміністративні правовідносини
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 568; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.031 сек.