Першопричини і напрями інтеграції бізнесу

Сфери та форми інтеграції великого і малого бізнесу

Локальні і суспільні форми організації виробництва як теоретична основа створення інтегрованих бізнес-структур.

Першопричини і напрями інтеграції бізнесу.

ТЕМА 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ІНТЕГРОВАНИХ БІЗНЕС-СТРУКТУР.

Створення інтегрованих бізнес-структур (об’єднань підприємств) є об’єктивним процесом, який особливо активно відбувається у сучасному ринковому середовищі.

Щоденно ми отримуємо інформацію про злиття і поглинання активів, в результаті яких створюються мегакорпорації; про опанування нових бізнес-напрямків великими компаніями (наприклад в результаті покупки Р. Ахметовим і В. Новинським ММК ім. Ілліча у 2010 р. на базі аграрних активів останнього був створений агрохолдинг «HarvEast» і відкрито новий напрямок бізнесу – аграрний); про створення стратегічних альянсів між компаніями і бізнесменами тощо.

Але чому відбуваються ці процеси? Об’єднання (інтеграція) бізнесу є доволі ефективним способом підвищення ефективності виробництва і ведення конкурентної боротьби.

Першопричинами інтеграційних процесів в Україні можуть бути:

1) посилення конкурентної боротьби, а отже необхідність лідерства в економії витрат, що досягається, зокрема, вертикальною інтеграцією бізнесу – охопленням усіх стадій технологічного ланцюжка, від видобутку сировини до збуту готової продукції (Ахметов: «вугілля – руда – чавун – сталь – прокат –металотрейдери –транспорт - морські порти»);

2) прагнення великих бізнесменів монополізувати певну галузь (у тому числі, шляхом горизонтальної інтеграції – скупки профільних підприємств або встановлення над ними контролю) – Фірташ – ринок міндобрив і розподілу газу, Коломойський – феросплавна галузь, Пінчук – трубні заводи.

У великих закордонних промислових компаніях інтеграція виробництва ґрунтується на внутрішніх організаційних тенденціях, організаційному прогресі як важливому компоненті НТП.

Сучасному виробництву притаманні такі риси:

· посилення безперервності і гнучкості виробництва завдяки впровадженню ГВС, робототехнічних комплексів, що забезпечує багатократне підвищення продуктивності, зводить до мінімуму втрати ресурсів, кардинально підвищує якість продукції і прискорює її оновлення;

· розвиток колективних форм організації праці (типу шведські бригади – багатофункціональні працівники, об'єднані в бригади, що діють на принципах самоконтролю);

· раціоналізація технологічних потоків, організація постачань сировини і комплектуючих ''gust in time'' (точно в строк);

· активізація людського чинника (особливо в Японії, країнах Заходу).

Розрізняють два напрями інтеграційних процесів:

- локальний, такий, що розглядається на рівні окремих підприємств;

- загальносистемний, такий, що реалізується в макроекономічному масштабі.

Дата добавления: 2014-01-04