Формування робочого аркуша

Табличний процесор оперує з такими об'єктами, як ро­бочі книги і аркуші, комірки, діапазони комірок, стовпці та рядки. Робота з будь-яким об'єктом завжди почина­ється з його виділення. При цьому задається місцеполо­ження даних, які стають доступними для введення, виве­дення й оброблення.

2.1 Виділення об'єктів Excel

Для виділення будь-якої комірки робочого аркуша, наприклад комірки А1, досить помістити в неї курсор і клацнути мишею. Поява жирної рамки свідчить про те, що комірка стала активною і до неї можна вводити дані або формулу. Посилання на комірку А1 відображається в полі імені робочого аркуша (рис. 2.).

Виділяють множину комірок окремого стовпця (рядка) простим клацанням мишею на його імені, наприклад СЮ. Діапазони суміжних комірок, стовпців, рядків і блоків, наприклад E2:G5 або 12:18, виділяють шляхом « буксирування » покажчика миші, тобто перетягуванням його по екрані при натиснутій лівій клавіші миші.

Рис. 2. Фрагмент робочого аркуша

Для виділення всього робочого аркуша (книги) досить клацнути мишею на кнопці «Выделить все», яка розмі­щується на перетині заголовків стовпців і рядків робочо­го аркуша.

В Excel можна одночасно виділяти також кілька несуміжних комірок або діапазонів, які доступні для оброб­лення. Для цього потрібно скористатися « буксируванням » покажчика миші при натиснутій клавіші <Ctrl> для кож­ного діапазону, у тому числі й для першого. Саме у такий спосіб одночасно виділено об'єкти робочого аркуша на рис. 2.

Різні об'єкти Excel часто виділяють за допомогою по­силань, що вводяться безпосередньо до поля імені, а також комбінаціями клавіш <Shift+®>, <Shift+­> тощо.

2.2 Настроєння розмірів стовпців і рядків

Для формування акуратних і зручних для аналізу та читання таблиць-документів доцільно зробити розміри їх комірок відповідними форматам тих даних, які в них бу­дуть розміщуватися. Стосовно стовпців цю процедуру оперативно вико­нують так: покажчик миші встановлюють на правій ме­жі стовпця, наприклад стовпця А. При цьому активізу­ється новий покажчик – , «буксируючи» який мож­на плавно змінювати ширину стовпця в межах від 0 до 255 знаків.

Для автоматичного настроюван­ня ширини стовпця на найдовший текст досить двічі клацнути мишею на правій межі його заголовка. По­точна ширина будь-якого стовпця відображається в по­лі імені у процесі пересування його правої межі. Остан­ня позначається вертикальною штриховою лінією. Стан­дартна ширина комірки становить 8,43 мм, або приблизно 9 символів-знаків.

Аналогічно, за допомогою покажчика , встановлюють висоту рядків. Подвійне клацання мишею на нижній ме­жі заголовка рядка робить її висоту відповідною найбіль­шому за розміром шрифту.

У тих випадках, коли необхідно відрегулювати шири­ну і висоту кількох стовпців та рядків одночасно, потрібно скористатися меню Формат і його командами Столбец та Строка. Цими командами ширина і висота їх установлю­ються безпосередньо або автопідбором. Крім того, можли­ве приховування (відображення) вмісту комірок.

2.3 Введення тексту і його форматування

Більшість ЕТ починаються з текстових даних, які під час введення автоматично вирівнюються системою по лі­вому краю комірок і набираються, як правило, шрифтом Times New Roman з розміром 10–14пт (1пт=0,35мм). Шрифти типу Arial часто вживають у заголовках та шапках таблиць.

Текст вводиться до активної комірки та в пам'ять ПК при натисненні клавіші <Enter> або подвійним клацан­ням мишею. Щоб виправити помилки під час введення інформації, часто досить скористатися кла­вішами керування <Delete>, <Insert> та <BackSpace>.

Довгі заголовки таблиці, розміщені в кількох комірках стандартної довжини, як правило, об'єднують, а потім центрують. Якщо довжина введеного до комірки тексту знач­но перевищує ширину стовпця, то за бажанням його можна розділити в межах комірки на кілька рядків. Примусове перенесення частини тексту на наступний рядок комірки здійснюється за допомогою клавіш <Alt+Enter>.

Зазвичай формат комірок і параметри тексту задають командою Формат–Ячейки (рис. 3), яка активізує однойменне діалогове вік­но із шістьма вкладками: «Число», « Выравнивание », « Шрифт », « Граница », « Вид » та « Зашита ».

Вкладка «Число» використовується для ви­бору будь-яких форматів даних.

Формат «Общий» використовується для відображення як текстових, так і числових даних довільного типу. Кращим для подання дійсних чисел із заданою точністю є формат «Числовой».

Формати «Денежнвый» і «Финансовый» застосовують­ся для відображення грошових величин із вказівкою ви­гляду валюти (грн., $ тощо). Особливістю формату «Фи­нансовый» є те, що він додатково вирівнює значення за десятковим роздільником.

Формати «Дата» і «Время» зручні для подання дат і часу в різних варіаціях: 16.04.02, травень 02, 13:30, 9:22:37, 3.04.02 12:45 і т. ін. У форматі «Процентний» значення комірок множаться на 100 і виводяться на екран із симво­лом “ %” та двома знаками.

Формат «Дробный» використовується для зображення дробів із різними частками (2, 4, 8, 16, 10 і 100) та різною кількістю цифр (1, 2 і 3), а формат «Экспоненциальный» – для подання чисел із рухомою комою.

Формат «Текстовый» відображає дані будь-якого типу як рядкові, а формат «Дополнительный» – поштові ін­декси, табельні та телефонні номери. Нарешті, опція «Все формати» містить кілька шаблонів, що дають змогу ко­ристувачеві створювати нові формати.

Рис. 3 Діалогове вікно “Формат ячеек”

Послуговуючись вкладкою «Выравнивание» (рис. 4), можна змінити орієнтацію тексту на ±90%, об'єднати елементи таблиці або автоматично підібрати їх ширину, перенести слова у межах комірки, а також задати відступ і вирівняти вміст комірок по горизонталі та вертикалі.

Рис. 4. Діалогове вікно формату комірок із вкладкою «Выравнивание»

Вкладка «Шрифт» (рис.5) забезпечує користувачеві можливість урізноманітнити шрифтове оформлення робочого аркуша, а саме:

ü вибрати тип шрифту (Time New Roman, Arial тощо) і варіант його зображення (звичайний, курсив, напівжирний або напівжирний курсив);

ü установити або вибрати зі списку потрібний розмір шрифту в пунктах;

ü задати параметри підкреслення елементів аркуша (без підкреслення, з підкресленням одинарною, по­двійною або штриховою лініями);

ü керувати спеціальними ефектами під час оформлен­ня тексту робочого аркуша – із закресленням, з верхнім (х², т³) або нижнім індексом (х₂, S_г...).

Рис.5 Вкладка “Шрифты”

Вкладка «Граница» (рис.6) містить будь-які лінії, що створюють контури комірок і дають змогу виділити дані. Лінії можуть бути одинарними або подвійними; їх товщина варіюється.

Рис.6. Вкладка «Граница»

Вкладка «Зашита» дає змогу приховати всі формули робочого аркуша і захистити його комірки. Це можливо тільки після захисту всього аркуша командою Сервис– Защита.

Підсумок заняття.

Контрольні питання.

1. Що таке електронна таблиця і яке її призначення?

2. Яка структура ЕТ?

3. Як виділити потрібну клітинку?

4. Від чого залежить відображення чисел в ЕТ?

5. Для чого використовують текстові дані в ЕТ?

Література:

1. О.І. Пушкар “Інформатика. Комп’юстерна техніка. Комп’ютерні технології”.- Київ: Академія, 2001.

2. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Практичний курс інформатики. – К.: Фенікс, 1997.

3. Енгель П.С., Макарова М.В. та ін. „Інформатика та комп’ютерна техніка”. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2000.

Дата добавления: 2014-01-04