Формування СРСР. Вступ України до Радянського Союзу

Між першою та другою світовими війнами Україна опинилася у складі різних держав: Галичина – у складі Польщі, Буковина – у складі Румунії, Закарпаття – у складі Чехословаччини, більша частина України – у складі СРСР.

Політика радянської влади в Україні у 1919-1920 рр.

У 1919 р. в Україні встановилася радянська форма державності.

6 січня 1919 р. держава стала називатися Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Тимчасовий робітничо-селянський уряд став називатися Рада Народних Комісарів (РНК) на чолі з Х. Раковським.

Першою формою соціально-економічної політики радянської влади в Україні була політика «воєнного комунізму», яка передбачала:

- диктатуру комуністичної партії, утворення ревкомів і комбідів;

- націоналізацію всіх підприємств;

- централізацію управління виробництвом і розподілом товарів;

- заборону свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи;

- мілітаризацію народного господарства;

- введення продовольчої розкладки (з 11 січня 1919 р.), або встановлення продовольчої диктатури. Примусове вилучення у селян продовольства;

- колективізацію села;

- «червоний терор» проти противників більшовизму.

Політика «воєнного комунізму» викликала масове незадоволення селянства. Проти продрозкладки та примусового створення колгоспів піднялася хвиля селянських повстань.

У 1919-1920 рр. громадянська війна в Україні досягла апогею. Червоній армії активно протистояли білогвардійська Добровольча армія Денікіна, об’єднана армія УНР та ЗУНР, Революційна повстанська армія України Нестора Махна, білогвардійська армія Врангеля. В результаті радянсько-польської війни 1920-1921 рр. за Ризьким договором Польща визнала існування Радянської України, до Польщі відійшли Східна Галичина та Західна Волинь. Після розгрому радянськими військами армії Врангеля в Криму громадянська війна завершилася.

Таким чином, українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. зазнала поразки. Причини невдач:

1) недостатній рівень національної свідомості українського громадянства, вузька соціальна база українського руху, байдужість селянства до визвольної боротьби,

2) нерішучість української інтелігенції в питанні будівництва самостійної української держави,

3) відсутність єдності в діях українських національних сил,

4) несприятлива міжнародна ситуація. Протистояння набагато сильніших зовнішніх ворогів – радянської Росії, Польщі.

Однак революція мала історичне значення: український народ створив власну державу і кілька років підтримував її існування. Після завершення революції визвольний рух українського народу не припинявся, а знайшов своє продовження в інших формах боротьби.

Тема 7. Україна у міжвоєнний період (20-30 рр. ХХ ст.)

План

1. Формування СРСР. Вступ України до Радянського Союзу

2. Нова економічна політика (неп)

3. Індустріалізація. Колективізація сільського господарства

4. Політика коренізації в Україні

5. Формування тоталітарного режиму

6. Західноукраїнські землі в 20-30 рр.

Ключові терміни: голодомор, депортації, індустріалізація, колективізація, комунізм, коренізація, націоналізм, нова економічна політика (неп), п’ятирічки, репресії, розкуркулення, соціалізм, тоталітаризм, українізація.

У 1919 р. в Україні була встановлена радянська форма державності.

6 січня 1919 р. держава стала називатися Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Сформувався тимчасовий робітничо-селянський уряд – Рада Народних Комісарів (РНК) на чолі з Х. Раковським.

10 березня 1919 р. – І конституція УСРР, яка проголосила:

- встановлення радянського ладу, перемогу «диктатури пролетаріату»;

- перехід від буржуазного ладу до соціалізму;

- ліквідацію приватної власності;

- свободу слова, зібрань, союзів тільки для трудового народу.

Процес формування Союзу РСР пройшов кілька етапів:

1 етап – червень 1919 – грудень 1920 рр. – формування воєнно-політичного союзу радянських республік, збереження Україною незалежності.

2 етап – грудень 1920 – грудень 1922 рр. – формування договірної федерації, посилення курсу на централізацію, обмеження суверенітету України.

3 етап – грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР, втрата Україною незалежності.

30 грудня 1922 р. – І з’їзд рад СРСР прийняв Декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік – СРСР (РСФСР, УСРР, БСРР, ЗСФСР (Азербайджан, Грузія, Вірменія)). Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, проте механізму виходу не було розроблено.

26 січня 1924 р. – ІІ з’їзд Рад СРСР: І конституція Радянського Союзу. Союзні республіки були позбавлені права на зовнішню політику і торгівлю. Їх повноваження обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров’я та соціальним забезпеченням.

У травні 1925 р. завершується процес входження України до складу СРСР. На ІХ Всеукраїнському з’їзді Рад прийнятий новий текст Конституції УСРР: законодавчо закріплено вступ Радянської України до Радянського Союзу.

Союз РСР поступово перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. Україна втратила рештки державного суверенітету і, як інші союзні республіки, стала адміністративною одиницею Радянського Союзу.

2. Нова економічна політика (неп)

На початку 20-х рр. радянська Росія опинилася в глибокій економічній та соціально-політичній кризі, спричиненій громадянською війною та політикою «воєнного комунізму». Політика «воєнного комунізму» з продрозкладкою поглиблювала прірву, яка розділяла владу і основну масу населення – селянство. Почалися селянські повстання, робітничі страйки.

Тому у березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) було прийнято рішення про заміну продрозкладки продподатком (126 млн. пудів зерна замість 180 пудів згідно продрозкладки). Це поклало початок новій економічній політиці (неп).

Причини переходу до непу:

1. закінчення бойових дій, перехід до мирного будівництва;

2. кризовий стан економіки;

3. незадоволення селянства продрозкладкою, збройні виступи проти існуючої влади, необхідність нового підходу до відносин села і міста;

4. спад революційного світового руху вичерпав надії на швидке здійснення світової революції, тому лінія більшовиків до селянства стала гнучкішою.

Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління народним господарством. Це був вимушений захід, спрямований на подолання поточних труднощів.

Неп передбачав реалізацію таких заходів:

- заміна продрозкладки продподатком;

- дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції;

- використання товарно-грошових відносин, формування ринку;

- продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств;

- децентралізація управління промисловістю;

- запровадження госпрозрахунку;

- відмова від розподілу продуктів за картками, грошова реформа.

Реалізація непу дала помітні позитивні наслідки, призвела до

- відродження приватної ініціативи (дрібні державні підприємства віддавалися в оренду організаціям і приватним особам);

- пожвавлення торгівлі (приватний капітал контролював 75% роздрібного товарообігу республіки);

- поліпшення економічної ситуації;

- зростання особистої зацікавленості трудящих в результатах праці.

Однак, незважаючи на позитивні зрушення, наприкінці 20-х рр. неп було згорнуто. Радянське керівництво перейшло до адміністративно-командної економіки.

Отже, неп був реакцією на об’єктивні обставини (кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, протести селян і робітників). Це був вимушений тактичний крок радянського уряду, а не стратегічна лінія (побудова комуністичного суспільства). Коли проблема економічної відсталості була вирішена і країна вийшла з економічної кризи, неп було згорнуто.

Дата добавления: 2014-01-04