Соціальна мобільність — форма відтворення населення

Соціальне відтворення неможливе без широких переміщень величезних мас людей у суспільстві, без соціальної мобільності. Соціальна мобільність — перехід, переміщення людей з одних суспільних верств, прошарків в інші соціальні спільності (соціа­льні переміщення), а також їх просування на позиції з більш ви­соким престижем, прибутком і владою (соціальне сходження або ж просування по більш низьких ієрархічних позиціях (соціальний спад, деградація). Поняття соціальна мобільність введене соціо­логом Питиримом Сорокіним, а потім широко застосовувалося в дослідженнях соціальної структури суспільства. Здебільшого по­няття соціальна мобільність використовується для характеристи­ки відкритості або закритості соціальних спільностей і прошарківсуспільства. Звичайно, як приклад закритого суспільства приво­дять кастовий лад в Індії, відкритого — демократію в індустріа­льно розвинутих державах. Відрізняють:

інтергенераційну (між поколіннями) і

інтрагенераційну (в середині поколінь) соціальну мобільність. Рівень соціальної мобільності — один із критеріїв віднесення того або іншого суспільства до певного типу: тради­ційного, модернізованого, постіндустріального та ін.

Соціальна мобільність — форма соціального відтворення на­селення: від її результатів залежить характер динаміки соціальної структури суспільства. Соціальна мобільність — здатність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні пе­реміщення в суспільстві мають масовий характер. За період тру­дової діяльності кожна третя людина в Україні змінює своє соці­альне становище. Характер, спрямованість і інтенсивність соці­альних переміщень — важливі показники ступеня міжкласових, міжгрупових та інших суперечностей.

Соціальне відтворення охоплює створення вже існуючих ком­понентів соціальної структури суспільства і відносин між ними та виникнення нових компонентів і відносин між ними. Такий процес триває нині в Україні. В суспільстві виникають ті соціа­льні структурні компоненти, яких не існувало раніше. Йде процес відтворення якісно нової соціальної структури. Економічні рефо­рми, прагнення формувати досконалі ринкові відносини поси­люють соціальну мобільність. Соціальні переміщення людей пов'язані з дією системних законів суспільного розвитку, із спе­цифічними рисами вдосконалення конкретних соціальних органі­змів (регіонів), з національними традиціями міжгрупових взаємо­дій і зв'язків. У сучасних умовах в Україні йде унікальне середкласове переміщення, коли під впливом суб'єктивних зу­силь відбувається десоціалізація робітничого класу і селянства, докорінно змінюються їх внутрішні психологія, класова природа на основі відродження приватної власності й інших форм власно­сті та ринкових відносин. Переміщення всередині поколінь ста­новлять основні етапи трудової кар'єри працівника, а переміщен­ня між поколіннями фіксуються через зіставлення соціального стану працівника зі станом його батьків, рідних.

Соціолог Пітирим Сорокін виділяє два типи соціальної мобі­льності — горизонтальну і вертикальну.

Горизонтальна мобіль­ність — перехід індивіда або соціального об'єкта від однієї соці­альної позиції до другої, що лежить на такому ж рівні (перехід індивіда з однієї сім'ї в іншу, з однієї релігійної общини в іншу, а також зміна місця проживання). В усіх випадках індивід не змінює соціального ладу, соціального статусу, до якого належить.

Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної верстви, соціального статусу в інші (професійна вертикальна мо­більність, економічна вертикальна мобільність та ін.). У суспільстві помітні статусні переміщення людей: особисті яко­сті людини, зміна соціальних позицій, досягнення кар'єри та ін. В залежності від умов відрізняють висхідну і низхідну соціальну мобільність. Звичайно ж, проблеми соціальної мобільності значною мірою залежать від темпів приватизації власності, від мети програм пе­ретворення економічного, політичного і соціального життя суспі­льства. І хоча відсутні детальні статистичні дані про приватиза­цію, все ж окремі дані дають можливість в основних рисах визначити тенденції розвитку соціальної структури сучасної України. По-перше, активізується соціальне розшарування суспі­льства, формується багато великих соціальних спільностей, різ­номанітних верств відповідно до різноманітних форм власності. По-друге, посилюється соціальне переміщення різноманітних со­ціальних верств і соціальних спільностей, маючи певний еконо­мічний і соціальний ґрунт, підкріплений політичною системою та політичним режимом; виділяються соціальні орієнтири і поглиб­люються розшарування та соціальне переміщення в суспільстві. Значно зростає суспільна активність населення, викликана соціа­льно-економічними процесами тощо. По-третє, поглиблюються міжнаціональні (етнічні) суперечності в соціальних спільностях, що доповнюються загостренням соціальних і економічних супе­речностей. Формується морально-психологічний клімат, що впливає на сам процес реформування і стабільність у суспільстві, соціальне переміщення населення. «Розмивання» соціальної структури України під впливом суб'єктивних зусиль панівних сил в політичній сфері, зростання корумпованості, мафіозних угруповань, активізація тіньової економіки згубно відбиваються на стабільності в суспільстві, посилюють і загострюють соціальні суперечності. Така реальність у соціальній сфері.

Дата добавления: 2014-01-04