Легітимізація політичної влади

Соціальні інтереси в політиці

Виникнення соціального інтересу, пов'язаного з формуванням суспільства, проявляється у взаємодії особи, соціальних спільно­стей людей з оточуючим їх природним і соціальним світом. Носієм, суб'єктом соціального інтересу виступають: особа, соціальні спільності, сім'я, виробничий колектив, клас, нація, суспільство. Серед суб'єктів-носіїв соціального інтересу визначне місце за­ймає особа. Основу соціального інтересу особи становить її став­лення до умов власного буття, до оточуючого середовища.

Соціальні інтереси людей нерозривно поєднані з їх потребами. Потреби— джерело, необхідна передумова спрямованих дій ін­дивіда. Перебуваючи в певному зв'язку з потребами, інтереси між тим не тотожні їм. Потреби необхідні для становлення і роз­питку не тільки соціальних суб'єктів (суспільства, нації, соціалної групи, особи тощо), але і біологічних видів та організмів. То­му, звичайно, відрізняють біологічні і соціальні потреби. Прогре­сивні мислителі вказували на наявність потреб «природних і створених суспільством».

Поняття соціальний інтерес пов'язане з людиною як соціаль­ним типом, тобто з особою. Індивід не є психологічна одиниця, а є елемент певної соціальної структури, член класу якоїсь іншої соціальної спільності, соціального угрупування тощо. Соціальний інтерес особи, насамперед, виражає об'єктивні зв'язки і відно­сини особи з суспільством, з соціальною спільністю. Соціальний інтерес за природою є явищем об'єктивним. Процес формування інтересів багатоманітний.

Різновидом суспільного інтересу виступає інтерес політич­ний. Отже, суть по­літичного інтересу будь-якого суб'єкта полягає в організації по­літичної влади так, щоб політична влада сприяла найвигіднішому для суб'єкта спрямуванню розвитку економічної, соціальної, ду­ховної сфер життя.

Легітимація (від лат. Іе&їіітия — законний) — процедура сус­пільного визначення якоїсь дії, дійової особи, події або факту; в політиці — її визнання, пояснення та виправдання. Легітимність політичного явища не означає його юридично оформленої закон­ності, і тому легітимацію не варто змішувати з легалізацією, а ле­гітимність — з легальністю, тобто законністю. Легітимація не має юридичних функцій і не є правовим процесом. Легітимація утверджує політику і владу, пояснює і виправдовує політичні рі­шення, створення політичних структур, їх зміни, оновлення то­що. Легітимація покликана забезпечити покірність, згоду, полі­тичну участь без примусу, а якщо ж не досягається покірності, згоди, політичної участі, то виправдати застосування примусу, визнати примус законним засобом здійснення закону тощо.

Дата добавления: 2014-01-04