Легітимність політичного владарювання

Політика — система відносин, що включає згоду, підкорення, покірність, владарювання, панування, конфлікт та змагання між соціальними спільностями— класами, соціальними верствами, групами, людьми та державами. Політика — це спілкування людей, їх об'єднання, взаємодії, спільне вирішення ними їх загальних справ, що вважаються державними, а також: ставлення людей до суспільства, влади і відносини між владами, тобто між: дер­жавами. Функціональність політики, її властивість служити суспі­льству не лише дозволяє їй глибоко впливати на інші функціона­льні сфери, а й пов'язує політику з цими сферами. Політика глибоко опосередкована економічною сферою суспільства, еконо­мічними базовими відносинами та інтересами, концентрованим ві­дображенням яких і є політика. Економічні основи політики — сфери управління життєдіяльністю, пов'язують політику і еконо­міку через владу, через оволодіння засобами виробництва, речами, пануванням в сфері розподілу тощо. Це конкретні відносини, що надають економічній діяльності політичного сенсу, а політичну — трансформують в економічну. Політика - суспільна суть, невідді­льна від свідомості суспільства і людини, її інтересів, потреб, ме­ти, світогляду. Функціонування політики в суспільстві, її суспільне буття визначаються суспільством, державою, владою і самою політикою, її універсальними і незмінними властивостями або принципами існування, що історично склалися. їх сукупність і вза­ємні відносини становлять основу суспільного буття політики.

У суспільстві відносини влади багатоманітні та мінливі. Щоб відносини влади упорядкувати, стабілізувати в суспільстві саму владу, зробити її здатною до реалізації її функцій, влада інституалізується, закріплюється в формі політичного владарювання. Політичне владарювання характеризується здійсненням влади, що набирає інституційних форм і передбачає розподіл суспільс­тва на владні і покірні соціальні спільності, а також виділення і уособлення управлінського апарату. Владарювання відрізняється від поняття влади, хоча влада може досягти владарювання. Отже, політичне владарювання означає певну структуру в суспільстві відносин влади та підкорення, організаційне оформлення і закрі­плення поділу управлінської праці і пов'язаних з ним соціальних привілеїв — з одного боку, та виконавчої діяльності — з іншого.

І Політична підлеглість, покірність, політичне владарювання ви­никають тоді, коли влада інституалізується. Виділення і закріплення управлінської праці з певни­ми соціальними привілеями організаційно оформляється системою політичного панування. Неминуче виникає бюрократія як система управління, що потребує професійних експертів і відрізняється іє­рархією, знеосібленням, неперервністю, конкуренцією відбору. Бю­рократія (за М.Вебером) змикається з панівною, правлячою, владною або ж со­ціальною групою, прагне видати свої корпоративні інтереси за за­гальні. Суспільство, вказував Карл Маркс, все ж має позбутися держави, її атрибута бюрократії. Держава, визначає Макс Вебер, це відносини владарювання людей над людьми, що ґрунтуються па легітимності і легітимному насиллі як засобі управління.

Макс Вебер виділяє три типи легітимного владарювання, що характеризують мотиви підлеглості та покори.

Перший тип — ле­гальне, легітимне владарювання — передбачає правову державу, де всі підкоряються законам. Будь-яка влада, що видає і забезпе­чує здійснення законів, легальна. Разом з тим влада може бути і пелегітимною, тобто не законною, не визнаватися населенням. Буває й так, що в суспільстві може існувати нелегальна влада —влада мафії тощо. Другий тип — традиційно легітимне владарю­вання, що базується на вірі в непохитність, священність давніх порядків, звичаїв. Традиційне владарювання, характерне для мо­нархічної форми управління державою. ретій тип — харизматичне владарювання — передбачає відданість особі, лідеру, вож­дю, керівнику, пов'язану з вірою в особисті їх якості, в їх священний (божий) дар (харизму). Існують і інші типи легітим­ності, зокрема ідеологічні (класові, націоналістичні) тощо, пов'язані з виправданням влади. Політична нестабільність, дер­жавні перевороти і т. п. в сучасних умовах в різноманітних краї­нах світу — свідчення кризи легітимності.

Дата добавления: 2014-01-04