Метод аналізу документів

Одним із широкозастосовуваних і ефективних методів збирання первинної інформації в соціологічному дослідженні є метод аналізу документів. Документи відображають духовну і матеріальну сторони життя суспільства, передають не тільки фактологічну сторону життя соціуму, а й виступають як свідчення про результати діяльності окремих індивідів, колективів, великих груп населення. Тому документальна інформація викликає до себе певний інтерес з боку соціологів.

Документом в соціології називають спеціально створений людиною предмет для передачі та зберігання інформації. Щоб добре орієнтуватись в різноманітті документів, перш за все необхідно їх класифікувати за формою, в якій той чи інший документ фіксує інформацію. Від форми, у якій зафіксована інформація, залежать цілі його використання і методи аналізу.

За формою фіксації інформації документи поділяються на письмові документи; архіви емпіричних даних; іконографічну документацію (кіно-, відео- та фотодокументи); фонетичні документи (магнітофонні записи, грам пластинки). Крім цього, документи класифікуються також за статусом. В даному випадку виділяють офіційні і неофіційні документи.

Принципове значення для дослідника мають офіційні документи. Вони відображають переважно суспільні взаємовідносини і відбивають колективні точки зору. Всі ці документи складаються та затверджуються державними і суспільними організаціями і можуть виступати як юридичні докази. Прикладами офіційних документів є заяви президента, уряду, директивні документи міністерств, накази і розпорядження адміністрації підприємств та установ. Аналіз цих матеріалів в динаміці дає можливість виявити роль різних управлінських акцій в організації суспільного життя, визначити труднощі недоліки та розробити заходи на їх усунення.

Значну користь соціологічному дослідженню може принести вивчення неофіційних документів, серед яких виділяються особисті документи. Цінність таких документів полягає в тому, що вони являють собою майже необмежені висловлювання людей на вільні теми. Особисті документи - це незамінне джерело вивчення громадської свідомості та установок на індивідуальному рівні. Вони дають можливість зрозуміти соціальні механізми формування

ціннісних орієнтацій, зрозуміти історичну зумовленість МОТИВІВ поведінки, знайти основу для виділення соціальних типів особистості. До такого роду документів відносять щоденники, мемуари, результати професійної і непрофесійної художньої творчості. Особливе значення мають листи громадян до державних органів, на телебачення, радіо, в газети.

Методи аналізу документів досить різноманітні. Вони безперерв­но доповнюються і удосконалюються. Однак у всьому різноманітті можна виділити два основних типи аналізу: традиційний (класичний) і а формалізований (кількісний, конвент-аналіз). Традиційним, класичним вважається такий аналіз, при якому все різноманіття розумових операцій дослідника направляється на інтер­претацію фактів, які відбиває документ. В прямому розумінні це не що інше, як інтерпретація змісту документа, його тлумачення. Традиційний аналіз - це ланцюг розумових, логічних побудов, що направлені на визначення суті матеріалу, який аналізується. Він дає можливість встановити, в чому полягають основні думки та ідеї документа, прослідкувати їхню ґенезу, визначити логіку їх обґрунтування, зважити наслідки.

Проводячи традиційний аналіз, соціолог має відповісти на такі питання:

1) що являє собою документ (в даному випадку необхідно звер­нути увагу на форму, вид документа, вирішити, чи не потре­бує його аналіз якихось спеціальних методів);

2) який його контекст;

.3) хто його автор;

4) які цілі переслідував укладач документа;

5) яка надійність самого документа;

6) якій рівень вірогідності зафіксованих у ньому даних;

7) який суспільний резонанс документа (подібне питання виті­кає із тієї обставини, що документи можуть бути або свідоцт­вами про якісь суспільні явища, наприклад, нотатки політич­ного діяча про події, або самі бути цими подіями, наприклад публічний виступ того ж самого політичного діяча).

В традиційному аналізі виділяють внутрішній і зовнішній аналіз.

Зовнішній аналіз - це аналіз «історичного» контексту, тобто аналіз контексту документа у повному розумінні цього слова і всіх обставин, які сприяли його появі. Завдання зовнішнього аналізу - встановити вид документа, його форму, час і місце появи, автора, цілі його створення, наскільки він надійний та достовірний. Ігнорування такого аналізу загрожує неправильним тлумаченням змісту документа.

Внутрішній аналіз - це дослідження вже самого змісту документа. По суті, вся основна робота соціолога направлена на проведення внутрішнього аналізу документа, що включає визначення різниці між фактичним і літературним змістом документа, рівня компетентності його автора в справах, про які він говорить, особистого відношення до фактів, про які йде мова в документі. Слід пам'ятати, що упередженість або симпатії автора часто можуть бути джерелом спотворення подій чи фактів, які до них відносять.

Окремі види документів в силу своєї специфіки вимагають спеціальних методів аналізу та залучення для їх виконання спеціалістів інших областей знання.

Так, для всіх видів юридичних документів застосовується юридичний аналіз. Його специфіка полягає в тому, що у правовій науці розроблений особливий словник термінів, у якому значення кожного слова визначено однозначно. Незнання юридичного словника при аналізі юридичних документів може привести дослідника до грубих помилок.

При аналізі особистих документів, як правило, приміряється психологічний аналіз. Його головною метою є одержання висновків про автора документа. Поряд із цим, увага дослідника може бути перенесена і на те, як автор документа відноситься до того чи іншого суспільного явища. В результаті цього соціолог може скласти у себе уявлення про формування громадської свідомості.

Бажання позбавитись суб'єктивності традиційного аналізу викликало розробку принципово нових, формалізованих, або, як часто їх називають, кількісних методів аналізу документів (конвент-аналізу).

Процедура формалізованого аналізу документів починається із виділення двох одиниць аналізу: смислових (якісних) та одиниць підрахунку. При цьому головною смисловою одиницею виступає соціальна ідея, соціально-значима тема. В тексті вона відображається по різному: словом, словосполученням, описом. Метою дослідження є пошук індикаторів, які б вказували на наявність у тексті теми, що має значення для соціолога. Наприклад, при вивченні ролі майбутнього спеціаліста в умовах науково-технічної революції до публікації на дану тему можуть бути віднесені статті, замітки, фотографії, в яких прямо чи опосередковано, з різним рівнем вірогідності говориться про нові досягнення в галузі техніки і технології, про розвиток вищої освіти країні та за рубежем.

Кількісна операція формалізованого аналізу документів починається із виділення одиниць підрахунку, що відповідали б цілям дослідження та вимогам щодо достовірності. Так, при аналізі преси за одиницю підрахунку часто беруть кількість квадратних сантиметрів площі, зайнятої текстом, кількість друкованих знаків та абзаців зна­чимого тексту.

Треба пам'ятати, що хоча зі словом «документ», як правило, склалось уявлення про точність, незаперечність та достовірність, однак ці якості в конкретно-соціологічних дослідженнях слід піддавати спеціальній перевірці. Сліпа віра дослідника в «правдивість» доку­мента (особлива така віра розповсюджена відносно так званих офіційних документів) може завести в глухий кут. Тому документи, хоч якими б достовірними і (правдивими) вони не вважались, вимагають до себе критичного ставлення.

Перша проблема, з якою зустрічається дослідник, це проблема достовірності документа. З одного боку, майже ніколи не викликає труднощів визначення достовірності документів, які віддзеркалюють соціальні явища. Такі документи (наприклад, преса, тексти виступів політичних діячів і т.д.) завжди видаються масовими тиражами і дослідник тут має справу з їхніми оригіналами. З іншого боку, значно важче визначити справжній оригінал документів, що відбивають події минулого, особливо якщо це історичні документи і час їх складання віддалений від сьогодення. Слід також остерігатись фальшивих документів, особливо у тих випадках, коли дослідник має справу з фінансовою документацією.

Визначивши достовірність документа, дослідник, перш ніж використати його в своїй роботі, мусить перевірити достовірність інформації, яку несе даний документ. Первинні документи у цьому відношенні, як правило, більш достовірні ніж вторинні. При аналізі первинних документів слід перевіряти чи дійсно автор документу був свідком зафіксованих подій, чи він записав їх із розповідей інших, а також вияснити, чи був зроблений запис зразу ж після події, чи через деякий час опісля. Зрозуміло, що записи учасника подій більш надійні, а ніж записи, зроблені на основі чиєїсь розповіді, а записи, основані на свіжих враженнях, більш точні, чим ті, що зроблені через певний час.

Важливо звернути увагу і на те, з якою метою складався документ. Це дасть можливість оцінити «величину» і направленість довільних або недовільних відхилень.

Оцінку достовірності зафіксованих в документі даних краще всього проводити шляхом послідовного перебирання джерел тих помилок, які мають місце в документі. Джерела помилок можна поділити на дві категорії: випадкові та систематичні.

Випадкові помилки (наприклад, опечатки в статистичних звітах) мають менший вплив на результати дослідження. По-перше вони певною мірою, статистично самокомпенсуються, по-друге, помилки такого характеру легко визначити, тому що вони різко контрастують з рештою матеріалу.

Значнішу роль відіграє визначення систематичних помилок. Такі помилки, в свою чергу, можна розділити на свідомі і несвідомі. Свідомі «помилки» досить часто зумовлюються тими намірами, якими керується автор, коли складає документ. Це стосується як офіційних, так і неофіційних документів.

Дата добавления: 2014-01-04