Сутність та функції фінансового ринку

Основні нормативні документи

№	Бібліографічний опис
9.	Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80/print1350162413936769
10.	Про інститути спільного інвестування [Електронний ресурс]: Закон України від 5 липня 2012 року № 5080-VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5080-17/print1350162413936769
11.	Про іпотеку [Електронний ресурс]: Закон України від 5 червня 2003 року N 898-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/898-15/print1350162413936769
12.	Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати [Електронний ресурс]: Закон України від 19 червня 2003 року N 979-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/979-15/print1350162413936769
13.	Про іпотечні облігації [Електронний ресурс]: Закон України від 22 грудня 2005 року N 3273-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3273-15/print1350162413936769
14.	Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/710/97-%D0%B2%D1%80/print1350162413936769
15.	Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]: Закон України від 12 липня 2001 року N 2664-III. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1350162413936769.
16.	Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю [Електронний ресурс]: Закон України від 19 червня 2003 року N 978-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/978-15/print1350162413936769
17.	Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс]: Закон України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3480-15/print1350162413936769

З огляду на те, що поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, оскільки базується не тільки на фінансових потоках, але і на певних стосунках, що формуються в результаті трансформації відносин власності з приводу об’єкта купівлі-продажу, виникають певні непорозуміння при визначенні сутності категорії фінансового ринку.

Так, на думку В.М. Опаріна, «Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності» [2]. В.М. Шелудько вважає, що фінансовий ринок – це «система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів» [8].

Основні розбіжності стосуються визначення товарів, що є об’єктом купівлі продажу на фінансовому ринку.

МВФ у узагальненому вигляді, виходячи з розподілу за резидентами, розглядає фінансові активи внутрішні (валюта та депозити, цінні папери, крім акцій, кредити та позики, акції та інші форми участі в капіталі, страхові технічні резерви, похідні фінансові інструменти, інша дебіторська заборгованість), зовнішні (валюта та депозити, цінні папери, крім акцій, кредити та позики, акції та інші форми участі в капіталі, страхові технічні резерви, похідні фінансові інструменти, інша дебіторська заборгованість), а також монетарне золото та СПЗ. Безумовно в такій класифікації фінансові активи є об’єктами фінансового ринку, оскільки охоплюють як банківський сектор, так і ринок капіталу [5].

Ще одна група науковців розглядає фінансовий ринок з точки зору сукупності специфічних фінансових інститутів. Так, на думку авторів А.Г. Завгороднього, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко, фінансовий ринок – це «сукупність ринкових фінансових інститутів, що скеровують потік коштів від власників заощаджень до позичальників» [6]. В.М. Іванов вважає, що «фінансовий ринок – місце купівлі-продажу фінансових ресурсів та сукупність інститутів, які забезпечують їхній обіг, тобто сукупність соціально-економічних відносин у сфері трансформації бездієвих грошових коштів у позичковий капітал через кредитно-фінансові інститути на основі попиту та пропозиції» [7].

На нашу думку, найбільш вдалим є таке визначення фінансового ринку – це сукупність економічних відносин, з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням (домогосподарствами), суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.

Як відомо, сутність будь-якої економічної категорії і зокрема фінансового ринку, а також та роль, яку він відіграє в економіці держави, найбільш повно розкривається в його функціях. Основними функціями фінансового ринку є такі [5]:

1) мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів населення (домогосподарств), суб’єктів господарювання, державних установ, іноземних інвесторів та їх трансформація у фінансовий капітал;

2) забезпечення взаємодії покупців та продавців фінансових ресурсів, результатом якої є встановлення рівноважної ціни попиту та пропозиції;

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах тимчасово вільних фінансових ресурсів із метою їх ефективнішого використання;

4) формування такого механізму функціонування, який би забезпечив виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел;

5) підвищення ліквідності фінансових активів, що перебувають у обігу, оскільки ймовірність перетворення активу у грошові кошти достатньо висока;

6) здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів – організація процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній тощо);

7) створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

8) прискорення обороту капіталу суб’єктів господарювання, що сприяє активізації економічних процесів у країні.

Отже, головне завдання фінансового ринку полягає у трансформації незадіяних фінансових коштів у позичковий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного проценту.

Економічна роль фінансового ринку полягає в його здатності об’єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах усього суспільного нагромадження. Це дає змогу активно вплинути на концентрацію та централізацію виробництва і капіталу, забезпечити рух фінансових потоків, переливання вільних фінансових фондів (заощаджень) в інвестиції.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать [5]:

- вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

- прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку;

- конкурентоспроможність та ефективність;

- відповідність міжнародним стандартам.

Дата добавления: 2014-01-03