Організаційні структури для реалізації інновацій

У світовій практиці існує безліч варіантів організаційних структур для реалізації інновації, метою яких є взаємодії науки і виробництва. В основу їх формування покладено принцип спільного використання інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів.

Серед організаційних структур для реалізації інновацій виокремлюють технопарки, бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технополіси та ін., які в Україні знаходяться ще на початковій стадії розвитку і маю досить несистемний і епізодичний характер виникнення.

Технопарки являють собою науково-технічний комплекс, організований на спеціально відведених і підготовлених територіях (здебільшого на ВЕЗ), до складу яких входять науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, лабораторії, експериментальні центри та підприємства із передовою технологією, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби, що виконують замовлення, пов’язані зі створенням і освоєнням нових розробок. Інтерес до них в усьому світі зумовлений тим, що з розвитком цієї організаційної структури реалізації інновації, через взаємодію науки і виробництва пов’язується комплексне вирішення багатьох проблем у науково-технічній і соціальній сферах – швидкої комерціалізації інновацій, підвищення ефективності наукових досліджень, зростання конкурентоспроможності продукції, розв’язання проблем зайнятості тощо.

Кількість технопарків щорічно зростає: сьогодні їх кількість у США перевищує півтори сотні, у Німеччині – більше 100, у Великобританії – близько 40.

Важливою організаційною структурою реалізації інновацій, які тільки започатковуються в Україні, є бізнес-інкубатори. Це така організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів (оренда площ, технічно-адміністративне обслуговування, надання консультаційних, економічних, інвестиційних, науково-технічних, навчальних, презентацій них, інформаційних, видавничих послуг).

До послуг бізнес-інкубаторів відносять:

– оренду площ (офісних, виробничих, лабораторних, конференц-залів);

– технічно-адміністративне обслуговування (пошта, інтернет, телефон, факс, ксерокс, офіс-секретар тощо);

– консультаційні (з бізнес-планування, юридичних, податкових та інших питань);

– економічні (послуги бухгалтера, фінансиста, економіста, маркетолога, менеджера);

– інвестиційні (пошук інвесторів, залучення кредитів, стартове фінансування новостворених компаній, створення кредитних союзів);

– науково-технічні (впровадження нових технологій, ноу-хау, нових продуктів);

– навчальні (тренінги, курси перепідготовки, навчання за програмою загального менеджменту й інших економічних дисциплін, необхідних для ведення бізнесу),

– презентаційні (виставки, конкурси, конференції);

– інформаційні (створення баз даних, передавання нових інформаційних технологій, що можуть використовуватися у бізнесі, інтернет-центри і мережі);

– видавничі (видання буклетів, рекламних проспектів, листівок, новітніх методичних розробок тощо);

– працевлаштування (пошук роботи, внесення до бази даних професій і вакансій, підготовка резюме, підготовка до співбесіди з роботодавцями тощо).

У процесі організації бізнес-інкубаторі. важливим є створення діючої мережі організацій, установ і суб’єктів господарювання різних форм власності, які можуть впливати на економічний розвиток регіону. Об’єднання можна здійснювати по-різному: від пайової участі при створенні бізнес-інкубатора як юридичної особи до участі в консультаційній раді або співробітництві на договірній основі.

Функціонування бізнес-інкубаторів приносить неабияку користь не тільки тим, хто набуває підприємницького досвіду в їх складі, а й регіону, в якому вони створені. Як правило, тривалість перебування підприємства в складі інкубатора обмежується трьома роками. Вважають, що після виходу з бізнес-інкубатора фірма має досягти такого рівня самостійності, який забезпечить їй ефективне функціонування.

Венчурні (англ. venture – ризикове підприємництво) фірми – переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов’язаних з підвищеним ризиком.

Особливість таких фірм полягає в орієнтації на вирішення наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кінцевим результатом. Вони найпоширеніші в наукомістких галузях економіки, що спеціалізуються на наукових дослідженнях та інженерних розробках, тобто на комерційній апробації науково-технічних нововведень.

Венчурні фірми, як правило, утворюються або групою однодумців – учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, які мають певний досвід роботи в лабораторіях великих підприємств, або науковими закладами, університетами чи приватними особами, які бажають організувати свою справу. Вони мають певні наукові, інженерні ідеї і хочуть реалізовувати їх практично у рамках малого підприємства. Малі підприємства створюються і на великих підприємствах під винахідників інновації й орієнтованих на її реалізацію, що забезпечує успіх поширення інновацій у виробництві, побуті, а корпорації – великі прибутки.

Технополіси – це об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків, бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону. Особлива цінність технополісів – синергичний ефект наукових та технологічних розробок за рахунок концентрації інноваційного потенціалу, тісних зв’язків серед утворюючих у технополісі юридичних та фізичних осіб, спільної підтримки.

Головними завданнями технополісів є модернізація традиційних для регіону галузей промисловості і виведення їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямів, визначальних для даного технополісу, які можуть забезпечити випереджальний розвиток виробничої інфраструктури. Однак найважливішим є створення найсприятливіших умов для співробітників, спеціалістів і жителів тієї місцевості, на промисловій базі якої формується технополіс, тобто спрямованість технополісу на задоволення потреб людей, підвищення їх життєвого рівня та економічного розквіту регіону.

Дата добавления: 2014-01-04