Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Оцінка ефективності інновацій та інноваційної діяльності

Економічна ефективність технічних та організаційних інновацій

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект, що характери абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період часу. Величина економічного ефекту обчислюється в наступних формах:

1) народногосподарський загальний ефект (за умов використання нововведень);

2) внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, що одержується окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.

Народногосподарський економічний ефект (Ен.г.) визначається шляхом порівняння результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання. Він характеризує ефективність певної групи технічних нововведень з погляду їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки України і визначається за формулою:

Ен.г. = ВП–В (8.1)

де ВП –загальний результат технічних нововведень (обсяг виготовленої продукції (робіт, послуг), тис. грн; В – сумарні витрати, понесені на досягнення результату, тис. грн.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект (Ев.г.) обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу „наука – виробництво – експлуатація (споживання)” і визначається аналогічно, тільки в своїх масштабах:

Ев.г. = ВП–В (8.1-а)

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу. Тоді народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень розраховується за формулою:

(8.2)

де ВПі, Ві – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у і -тому році розрахункового періоду;

і n, і к – відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду;

КДі – коефіцієнт дисконтування (приведення).

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних нововведень, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду вважається момент завершення життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює його розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві.

Загальні результати технічних інновацій формуються як сума основних (ВПосн.) і супровідних (ВПсупр.) результатів (останні можуть включати також соціальні та екологічні наслідки реалізації технічних нововведень):

ВПзаг. = ВПосн.+ВПсупр. (8.3)

Основні результати розраховуються за формулами:

Ø для нових засобів праці тривалого користування:

(8.4)

Ø для нових предметів праці:

8.(5)

де – Ці – ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових

засобів або предметів праці в і-му році, грн;

ОНі – обсяг використання нових засобів або предметів праці і -му році, натур. одиниць;

Прі – продуктивність засобів праці у і -му році, натур, одиниці..

ВППі – витрати предметів праці на одиницю продукції у і -му році, натур, одиниць.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період включають витрати на виробництво (Ввир) та використання (Ввикор) продукції, тобто сумуються поточні витрати на виробництво ти використання (без урахування амортизаційних відрахувань) і одночасно враховуються одноразові витрати на ті самі цілі за вилученням із залишкової вартості основних засобів, що вибувають:

(8.6)

При цьому витрати на виробництво і на використання продукції обчислюється однаково з урахуванням фактора часу:

(8.7)

де В пот.і – поточні витрати при виробництві (використанні) продукції му у і -му році без амортизаційних відрахувань на реновацію; грн.

КВі – одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в і -му році, грн.;

ЛВі – залишкова (ліквідаційна) вартість основних засобів, що вибувають у і -му році, грн.

Для оцінки економічного ефекту від створюваних технічних (нововведень) можна застосувати показник прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистого прибутку.

З метою глибшого економічного аналізу ефективності технічних нововведень варто обчислювати та оцінювати також інші похідні показники – коефіцієнт ефективності (прибутковості) одночасних витрат на строк окупності останніх тощо.

Результати реалізації технічних та організаційних нововведень суттєво впливають на господарські показники роботи підприємств – споживачів нововведень.

Такими показниками можуть бути:

1. Приріст обсягу виробленої продукції:

(8.8)

де Чв.п. кількість вивільнених працівників за рахунок технічних та організаційних нововведень, осіб;

ПП2 продуктивність праці в розрахунковому році (періоді) грн. осіб;

ОВП – обсяг виробленої продукції.

2. Приріст продуктивності праці:

(8.9)

де ІПП – загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %; Чпф – фактична чисельність персоналу, осіб; ПП1 продуктивність праці у базовому році (періоді).

3. Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (ΔП):

ΔП = (Ц2 – В2) х ОВ2 – (Ц1 – В1) х ОВ1, (8.10)

де В1, В2 ; Ц1, Ц2; ОВ1, ОВ2 – витрати, віднесені на одиницю продукції (грн.); ціна одиниці продукції (ціна продавця), грн; обсяг виробництва продукції (натур. одиниці), виготовленої при використанні базової і нової техніки.

4.Умовне вивільнення працюючих у зв’язку із впровадженням нової техніки (ΔЧ):

(8.11)

де ПП1, ПП2 – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн.

1. Економія капітальних вкладень (ΔКВ):

(8.12)

де КВ1, КВ2 питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн.;

ПТ1, ПТ2 – продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур. од. або грн. за одиницю часу.

5. Зниження матеріальних витрат (ΔМВ) розраховується за формулою:

ΔМВ = (МВ1 – МВ2) х ОВ2, (8.13)

де МВ1, МВ2 – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.

Основні показники, які характеризують ефективність інноваційної діяльності підприємства наступні:

Рентабельність інноваційної діяльності, показує який прибуток підприємство отримує з 1 вкладеної гривні в інновації та розраховується за наступною формулою:

(8.14)

де: ПІД прибуток від інноваційної діяльності;

ВІД витрати на інноваційну діяльність.

Частка прибутку від інноваційної діяльності показує, яку частину від чистого прибутку підприємства становить прибуток отриманий від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.

(8.15)

ПІП прибуток від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг

П – чистий прибуток підприємства.

Частка витрат на інноваційну діяльність показує, як багато коштів від загальної суми витрачається на розвиток нових продуктів. Для цілей зростання всього підприємства цей показник повинен плануватися на достатньому рівні й відповідати структурі інноваційного портфелю, встановлюючи необхідне співвідношення між різними напрямками інвестицій. Він розраховується як:

  (8.16)

де: ВН – витрати, вкладені в нові продукти до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін; ВЗ – загальні витрати на інноваційну діяльність до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін.

Коефіцієнт персоналу зайнятого в інноваційні діяльності, характеризує професійно-кадровий склад підприємства. Він показує частку персоналу, зайнятого безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг, відносно середньоспискового складу всіх постійних і тимчасових працівників підприємства. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

(8.17)

де Ч1 – кількість зайнятих у сфері НДР і ДКР, осіб;

ЧП – загальна чисельність працівників підприємства, осіб.

Інноваційний прибуток на одного працівника є своєрідним критерієм продуктивності праці людей, які займаються інноваціями. Цей показник також дає уяву про ефективність розміщення додаткових ресурсів:

  (8.18)

де ПІД – прибуток від інноваційної діяльності,

загальне число працівників, повністю зайнятих інноваційною діяльністю.

Частка витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю показує скільки припадає витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю та розраховується за наступною формулою:

(8.19)

де ФЗпІД – розмір фонду заробітної плати працівників, що займаються інноваційною діяльністю;

ФЗп – розмір фонду заробітної плати

Коефіцієнт оновлення продукції відображає частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції підприємства. На основі даного показника можна зробити висновок про доцільність фінансування інноваційної діяльності, оскільки нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і проблем з її збутом, як правило немає, при умові, що ефективно працює маркетингова служба. Його можна розраховувати за наступною формулою:

(8.20)

де КОП – коефіцієнт оновлення продукції;

ОВНП – кількість видів нової продукції, од.;

ОЗОП – загальна кількість товарної продукції, од.

Коефіцієнт освоєння нової продукції дає можливість оцінити здатність підприємства до впровадження інноваційної або підвладної технологічним змінам продукції та розраховується за формулою:

(8.21)

де ВРНТ – виручка від реалізації нової або удосконаленої продукції та продукції, виготовленої за допомогою нових або удосконалених технологій, грн.; ВР З – виручка від реалізації всієї продукції підприємства, грн.

Коефіцієнт освоєння нової техніки показує спроможність підприємства до освоєння устаткування новітніх виробничо-технологічних ліній. Визначається співвідношення знову введених за останні три роки в експлуатацію новітніх основних виробничо-технологічних засобів у порівнянні з іншими засобами, включаючи будівлі, споруди, транспорт. Розраховується за формулою: (8.22)

де ОЗН – вартість нововведених новітніх основних засобів, грн.;

– середньорічна вартість виробничих засобів підприємства, грн.

Коефіцієнт оновлення технології відображає частку вартості нових технологій у загальному обсязі вартості технологій, розраховують за формулою: (8.23)

де К ОТ – коефіцієнт оновлення технології;

NНТ – кількість впроваджених нових технологічних процесів;

SТП – сумарна кількість технологічних процесів.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Організаційні структури для реалізації інновацій | Питання для обговорення і контролю. 1. Дайте визначення поняттям «інновація, яка їх роль розвитку суспільства?
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 595; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.029 сек.