Суть та значення ліцензування. Види ліцензійних договорів

Найбільш поширеною формою міжнародної співпраці у процесі обміну результатами науково-дослідної роботи та передачі прав на використання ОІВ є ліцензування. Концентрація виробництва і застосування ліцензій в еконо­мічному сенсі є обґрунтуванням шляхів збільшення сукуп­ної споживчої вартості за допомогою зміни техніко-економічних показників суспільного виробництва. Розкриємо сутність основних понять даної сфери.

Теорія і практика світового промислового виробництва свід­чить про те, що темпи науково-технічного прогресу і підви­щення ефективності виробництва неабияк залежать не від кі­лькості, а від техніко-економічного рівня застосовуваної новіт­ньої техніки і нових технологічних процесів. Купівля ліцензій на науково-дослідні досягнення, що відповідають світовому рівню науки і техніки, є одним зі шляхів прискорення тех­нічного прогресу і підвищення ефективності виробництва в тих галузях техніки, які відстають від рівня, досягнутого в ін­ших країнах.

Ліцензія – дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір – договір, відповідно до якого надається право на використання об’єкта інтелектуальної власності.

Ліцензуванням називається процес видачі дозволу на певну діяльність, наприклад, виробництво відомої продукції. Ліцен­зія наділяє одержувача правом, якого він до цього не мав.

Ліцензіар – продавець ліцензії. л іцензіат – покупець ліцензії.

Існує загалом 2 види ліцензій.

Перший вид — це ліцензії, видавані урядом особам чи підприємствам, які займаються специфічною (ліцензованою) виробничою діяльністю. Система ліцензування існує стосовно регулювання робо­ти засобів зв'язку (радіо і телебачення), професійної діяльності (лікарі), сфери послуг (банківська справа, продаж алкоголь­них напоїв тощо). Умови видачі ліцензій не скрізь однакові, і зазвичай, видача ліцензій супроводжуєтеся накладенням об­межень на підприємство-одержувача. Ці обмеження стосують­ся ціни, якості або обсягу наданих послуг.

Другий вид ліцензій, за­стосовується у сфері авторського права і патентів. Дозвіл (у формі ліцензії) видається власником права іншій стороні з ме­тою видання, відтворення або купівлі (продажу) інтелектуаль­ної власності. Власники ОПВ ліцензують інших осіб на вико­ристання або виробництво того чи іншого предмета в обмін на фіксований гонорар або пайку від отриманого прибутку.

Значення, переваги та недоліки ліцензування

Прикладом ефективного використання зарубіжного досвіду може служити Японія, яка на базі придбаних ліцензій вивела ряд галузей промисловості на одне з провідних місць у світі, а в подальшому розвинула власні дослідження і відтоді продає велику кількість ліцензій. При цьому в Японії високими темпами зростає експортування власних науково-технічних знань.

Теорія і практика світового промислового виробництва свід­чить про те, що темпи науково-технічного прогресу і підви­щення ефективності виробництва неабияк залежать не від кі­лькості, а від техніко-економічного рівня застосовуваної новіт­ньої техніки і нових технологічних процесів. Купівля ліцензій на науково-дослідні досягнення, що відповідають світовому рівню науки і практики, є одним зі шляхів прискорення тех­нічного прогресу і підвищення ефективності виробництва в тих галузях техніки, які відстають від рівня, досягнутого в ін­ших країнах.

Придбання ліцензій дає змогу, крім цього, заощаджувати час, відмовившись від проведення власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, і спрямувати зекономлені трудові та матеріальні ресурси на інші потреби, дістаючи до­датковий економічний ефект від виробництва і експлуатації продукції.

Ліцензійна торгівля спричиняє необхідність оцінки еконо­мічної ефективності продажу ліцензій і закупівлі результатів чужих досліджень та розробок замість проведення власних НДДКР чи освоєння власного виробництва.

Для виявлення економічного ефекту технічні показники приводять до порівняльного вигляду. Визначається економіч­на доцільність придбання ліцензії натомість власної розробки з виявленням можливості ліцензії в необхідному обсязі у зада­ний термін за наявної структури ділянок виробництва забезпе­чити потоковість і безперервність виробництва тощо.

Дані вибіркового обстеження критеріїв оцінки ефективнос­ті ліцензійних договорів іноземних фірм свідчать про ті фак­тори, яким надається особливого значення за оцінки переваг того чи іншого ліцензійного договору.

Серед найпоширеніших критеріїв у практиці, наприклад, американських фірм особли­ве значення мають такі, як: зміна тенденцій в обсязі продажів, розмір ліцензійної винагороди, ступінь проникнення на ри­нок, частка продажу на даному ринку, а також якість продук­ції, виготовленої на підставі ліцензійного договору. Тобто ті показники, які мають економічне підґрунтя.

Договори купівлі-продажу патентів і ліцензій постають од­ними з найприбутковіших форм комерційних операцій.

Попри такі суттєві позитивні фактори використання ліцензій існують і значні негативні наслідки їх застосування. Отже, існують такі основні позитивні та негативні сторони застосування ліцензій для ліцензіата (покупця).

Переваги (позитивні наслідки):

- Економія часу за рахунок скорочення термінів створення, освоєння і впровадження нової техніки

- Додатковий економічний ефект при виробництві й експлуатації продукції за рахунок більш раннього одержання необхідного нововведення.

- Задоволення потреби в новій продукції на рівні останніх досягнень науки і техніки.

- Економія трудових і матеріальних ресурсів.

- Скорочення виплат за рахунок відмови від імпорту однорідної продукції.

- Підвищення загальної культури виробництва і кваліфікації фахівців.

Недоліки (негативні наслідки):

- Уповільнення темпів НТП через відмову від власних НДВКР.

- Втрата можливості надбання власного технологічного і організаційного досвіду.

- Скутість умовами ліцензійного договору.

- Можливість контролю з боку продавця ліцензії за діяльністю підприємства при виробництві ліцензійної продукції.

Типові умови ліцензійних договорів полягають у тім, що ліцензіар зобов'язується передати технічну документацію на ліцензійну продукцію і допомогти в налагодженні виробницт­ва, скажімо, через відрядження фахівців. Ліцензіат зобов'язу­ється виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапля­ється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом ці­лого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

Основні особливості ліцензійних договорів, що відрізняють їх від інших видів внутрішніх і зовнішньоторговельних опера­цій, є наступними (рис. 3.1).

Рис.8.1. Особливості ліцензійних договорів

Як видно з рис. 8.1. однією із особливостей ліцензійних договорів види ліцензійних платежів.

Ліцензійні платежі

У ліцензійній практиці часто застосовується змішана сис­тема, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потому, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Паушальний платіж – установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Роялті – платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції. Як правило, роялті визначаються у відсотках до обсягу виробленої продукції у грошових одиницях на рік.

На сьогоднішній день найчастіше використовують змішану систему платежів за ліцензійними договорами, яка полягає у частковому розрахунку паушальним платежем та частковому - за методом роялті. Представимо середні ставки роялті для ліцензійних платежів за окремими галузями промисловості (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Стандартні ставки роялті за галузями промисловості

№ з/п	Галузі промисловості	Ставки роялті, %
	Електронна	4-10
	Електротехнічна	1-5
	Хімічна	1,5
	Фармацевтична	2-5
	Приладобудівна	4,5-7,5
	Автомобілебудівна	1-3
	Авіаційна	6-10
	Металургійна	5-8
	Текстильна	3-6
	Виробництво споживчих товарів тривалого користування
	Виробництво споживчих товарів масового попиту з малим терміном використання	0,2-1,5

Класифікація видів ліцензійних договорів

Міжнародні і внутрішні ліцензійні договори залежно від: особливостей законодавства країн щодо способів охорони предметів зовнішньоеко­номічних угод, предмета, і обсягу прав, що передаються, можна розбити на три групи:

1) За способом охорони предметів угод:

· Патентні ліцензії – захищені патентом або свідоцтвом

· Безпатентні ліцензії: непатентноздатні рішення, послуги типу «інжиніринг», ноу-хау, в тому числі секрети виробництва

2) За предметом:

· Ліцензії на винаходи

· Ліцензії на промислові зразки

· Ліцензії на право використання винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг

· Ліцензії на ноу-хау

3) За обсягом прав, що передаються:

1) Ліцензія повна. Надає ліцензіату усі права на використання об’єктів промислової власності (ОПВ) без обмеження території на весь термін їхньої чинності.

2) Ліцензія виключна. Надає ліцензіату право на узгоджених умовах і території протягом обумовленого терміну використовувати ОПВ. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензію на цей ОПВ іншим особам.

3) Ліцензія невиключна (звичайна). Надає ліцензіату право на узгоджених умовах і території протягом обумовленого терміну використовувати ОПВ. При цьому за ліцензіаром зберігається право надавати ліцензію іншим особам.

4) Ліцензія перехресна (кросс-ліцензія). Передбачає взаємне надання патентовласниками ліцензії на об’єкти ОПВ у випадку, якщо вони можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не порушуючи прав один одного.

5) Ліцензія поворотна. Надає ліцензіару право на використання об’єктів техніки або технології, розроблених ліцензіатом на базі знань, отриманих останнім з основного ліцензійного договору між даними особами.

6) Ліцензія відкрита. Надає право на використання ОПВ третіми особами на підставі офіційної заяви власника патенту про готовність надати будь-які зацікавленій особі дозвіл на використання його ОПВ.

7) Ліцензія примусова. Дозвіл на використання ОПВ, що надається компетентним державним органом зацікавленій особі у випадку, якщо власник патенту не використовує свою розробку без поважних причині при цьому відмовляється надавати ліцензію іншим особам. Такі ліцензії стосуються виключно ОПВ, що не містять державної таємниці. Дана процедура, як правило, вирішується шляхом розв’язання судових спорів.

8) Ліцензія одинична (одноособова). Надається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром ОПВ у певній сфері та видачі ним ліцензій іншим особам.

9) Ліцензія разова. Дозвіл на разове використання ліцензії за конкретною комерційною операцією терміном, що необхідний для реалізації даної операції (експортно-імпортні операції, разовий виробничий цикл тощо).

10) Опціонний договір. Попередній ліцензійний договір, що передбачає умови, за якими одній із сторін надається право вибору між альтернативними елементами ліцензійного договору або зміни її первинних умов.

11) Субліцензія (залежна ліцензія). Надає право ліцензіату надавати ліцензію на використання ОПВ третім особам за згодою ліцензіара і на умовах, які обумовлені в основному ліцензійному договору.

Показники об’єкта ліцензії:

· Новизна. Залежно від ступеня новизни об’єкта змінюється значення фактора часу функціонування техніки до настання морального старіння, залежить вартість об’єкту.

· Наявність відомостей про використання. Дана інформація дає можливість дійти попереднього висновку про можливість практичного використання пропонованого технічного рішення.

· Технічна готовність. Ступінь технічної готовності об’єкта визначає можливі терміни його впровадження у виробництво, вказує на зв’язок наукового досягнення із можливістю практичного застосування.

· Серійність очікуваного виробництва. Визначає межі впровадження результатів дослідження у виробництво, здійснює вплив на величину очікуваного економічного результату. Зазвичай, при несерійному виробництві більш доцільним є придбання готової продукції замість її виробництва за ліцензією.

· Патентна чистота. Показник, що визначає можливість створення, використання та продажу об’єкта техніки без порушення прав за чинними патентами.

· Терміни одержання і підготовки документації з предмета ліцензії. Завершення робіт за короткі терміни забезпечує додатковий економічний ефект, однак як короткі терміни від розроблення до впровадження об’єкту гарантують захист від морального старіння останнього.

· Можливість і терміни освоєння. Результати ліцензійного договору залежать від таких факторів як: кваліфікація та досвід виконавців, забезпеченість сировиною тощо. Необхідним є передбачення можливості впровадження результатів з мінімальними виробничими затратами ще у процесі укладання договору ліцензування.

· Фірма-ліцензіар. Віддзеркалює рівень науково-технічного потенціалу, що використовується у процесі створення нововведення.

· Політичний фактор (враховується у випадку придбання ліцензії у іноземної фірми). Визначає можливості та ефективність придбання науково-технічного досягнення в певній країні.

Дата добавления: 2014-01-04