До постклітинних структур у людини відносять

План

Лекція № 1

Тема: Вступ. Тканини. Орган і системи органів А,с

Перевірила копія

1.Предмет анатомії, методи дослідження. Основні сучасні напрямки розвитку анатомії.

2. Тканина – визначення, класифікація.

3. Епітеліальнатканина, розміщення в організмі, будова, функції.Класифікація епітелію.

4. Сполучна тканина, розміщення, будова, функції,класифікація, види.

5. М’язова тканина:види,розміщення, будова, функції,класифікація

6. Нервова тканина:розміщення, будова, функції;будова нейрона, види,

Нервове волокно - визначення, види, будова,закінчення нервових волокон(рецептори, ефектори)

7. Орган. Система органів - визначення. Принципи будови органів

Самостійне вивчення тем:

Видатні вчені –анатоми.

Клітина,будова,склад.

Виконайте завдання №1,2 збірника позааудиторної самостійної роботи

Анатомія - це наука про форму і будову організму людини і його складо­вих - органів та систем, а також про їх розвиток і функції.

Розрізняють:

• анатомію описову (опис органів, які вивчали під час розтинів трупів),

• системну (вивчення організму за системами - кісткова, м’язова, внутрішні органи тощо),

• топографічну (вивчення взаємозв’язків між органами в певній ділянці тіла) і пластичну (вивчення пропорцій тіла і його форм). Остання має назву прикладної анатомії для художників і скульпторів,

• функціональна анатомія вивчає окремі органи і системи органів у зв’язку з їх функцією,

• динамічна анатомія займається вивченням не лише будови опорно- рухового апарату, але й динаміки рухів, і має значення для правильного розуміння фізичного розвитку людини,

• вікова анатомія, яка висвітлює вікові зміни органів і тканин,

• порівняльна анатомія порівнює будову тварин різних класів і людини.

Досить тісно з анатомією пов’язана антропологія, яка вивчає будову тіла людини в історичному аспекті.

Основні методи дослідження в нормальній анатомії:

розтин і препару­вання,ін’єкцій,рентгенографія,макро-мікроскопіі,тощо

В сучасній анатомії застосовують багато інших методів дослідження з використанням сучасної оптики, рентгенівських променів, пластичних матеріалів та досягнень хімії і фізики(метод корозії,

Нормальну анатомію вивчають за системами:

• Опорно-руховий апарат

• Спланхнологія (вчення про нутрощі)

• Травна система

• Дихальна система

• Сечова система

• Статева система

• Серцево-судинна система (кардіоангіологія)

• Нервова система (неврологія)

• Органи кровотворення та імунна система

• Органи внутрішньої секреції (ендокринологія)

• Органи чуття (естезіологія)

Анатомія людини є абсолютно фундаментальною наукою для пізнання людського організму,всі зв’язки, які існують в організмі, можуть бути зрозумілими лише при зіставленні даних анатомії з даними суміжних дисциплін.

Людина є вищим продуктом розвитку живої матерії. Тому, щоб зрозуміти її будову, необхідно користуватися даними:

Біології - науки про закони виникнення і розвитку живої природи. Як людина є частиною живої природи, так і наука, що вивчає її будову, тобто анатомія, є складовою біології.

Фізіології,щоб зрозуміти будову організму з точки зору взаємозв’язку форми тканини.

Гістології, яка вивчає закономірності будови і розвитку тканин та органів, Цитології,яка досліджує закономірності будови, розвитку і діяльності клітин, з яких побудовані тканини й органи.

Ембріології,якавивчає розвиток зародка.

Отже, анатомія, гістологія, цитологія та ембріологія разом становлять науку про форму, будову і розвиток організму, яка має назву морфологія.

Тканина- це сформована в процесі філогенезу система організму, що складається із клітин і неклітинних структур, які мають спільне походження, будову та функції.

Структурними компонентами тканин є

• клітини,

• клітинні похідні (симпласт, синцитій)

• міжклітинна речовина.

Клітини - головні елементи будь-якої тканини, які зумовлюють їх основні властивості.

Постклітинні структури - похідні клітини, які в ході свого розвитку втратили окремі компоненти клітин (ядро, деякі органели), але набули ряд властивостивостей, які необхідні їм для виконання спеціалізованих функцій

• еритроцити і тромбоцити (формені елементи крові)

• рогові лусочки епідермісу,

• волосся та нігті.

Симпласт - багатоядерна структура, що складається з великого об’єму цитоплазми з численними ядрами. Вона утворюється внаслідок злиття клітин або поділу ядер без поділу цитоплазми клітини. Прикладом симпласту може бути скелетне м’язове волокно.

Синцитій - структура, яка сформована внаслідок незавершеного цитокінезу при поділі клітин (розвиток чоловічих статевих клітин, пульпа емалевого органа).

Міжклітинна речовина складається з:

• основної речовини. Основна речовина за фізико-хімічним станом являє собою гель певної в’язкості та складу і може бути мінералізована (скелетні тканини).

• волокон (кола­генові, еластичні, ретикулярні).

Протягом усього життя організму в тканинах відбувається зношування та відмирання клітин і неклітинних елементів і заміна їх новими (фізіологічна регенерація). Відновлення тканин після ушкодження називається репаративною регенерацією.

Організм людини містить різноманітні тканини,принципи класифікації:

• Тканини об’єднують у групи за ознаками подібності їх будови та функцій

(морфо-функціональний принцип)). Роз­різняють наступні морфо-функціональні типи тканин: 1) епітеліальна; 2) тканини внутрішнього середовища (сполучна, кров і лімфа); 3) м’язова; 4) нервова.

• Тканини об’єднують на основі спільного джерела їх розвитку (гістогенетичний принцип)

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА

Епітеліальна тканина знаходиться на поверхні, на межі із зовнішнім середо­вищем. Вона вкриває тіло (епідерміс шкіри) і вистеляє слизові оболонки внут­рішніх органів, а також утворює більшість залоз.

Епітеліальну тканину поділяють на дві великі групи:

• покривний епітелій

• залозистий епітелій.

• Покривний епітелійзаймає бар’єрне положення і виконує такі функції: розмежувальну (на межі із зовнішнім середовищем і тканинами, що лежать під ним),

• захисну (від механічних, фізичних, хімічних, інфекційних факторів),

• транспортну (обмін речовин, їх всмоктування і виділення),

• рецепторну (сприйняття подразнень, сигналів).

Ці функції властиві епітелію шкіри, шлунка, легень, нирок тощо.

Дата добавления: 2014-01-04