Поняття та класифікація суспільно-історичних ресурсів

Законодавство України про охорону культурної та архітектурної спадщини

Поняття та класифікація суспільно-історичних ресурсів

ТЕМА 9. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ

Курс лекцій

ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

О.В. Виноградова

для студентів денної і заочної форм навчання

напрями підготовки 6.140103 "Туризм"

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

2) Суспільно-історичні ресурси України – як складова світової спа́дщини

«... Архітектура - теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази, та коли вже ніщо не говорить про загиблий народ. Нехай же вона хоч уривками є серед наших міст …, щоб при погляді на неї осінила нас думка про минуле життя й занурила б нас у побут, звички й ступінь розуміння, і викликала б у нас подяка за його існування, що було щаблем нашого власного піднесення.»

Н. В. Гоголь

Українська історико-культурна спадщина величезна, і формувалася вона протягом багатьох століть завдяки різним народам.

Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси – об’єкти та явища антропогенного (соціально-економічного, суспільно-історичного) походження, залучені в сферу рекреації та туризму.

На відміну від природних рекреаційно-туристичних ресурсів, у більшості випадків, суспільно-історичні ресурси об’єктивно мають значно менший життєвий цикл, у т.ч. і за ознакою «автентичність»[1].

Суспільно-історичні ресурси включають історичні, археологічні, архітектурні пам'ятники, предмети матеріальної культури (знаряддя праці, предмети побуту, виробу народних промислів, одяг, національну кухню); елементи духовної культури (образотворче мистецтво, фольклор, народні традиції, вірування й т. ін.); твору монументального мистецтва; етнографічні особливості території. До цієї групи ресурсів віднояться також музеї, виставки, театри й т.д.

Статус суспільно-історичних ресурсів та їх життєздатність суттєво залежать від соціально-політичної ситуації, ці ресурси чутливі до туристсько-рекреаційної політики держави.

До складу суспільно-історичних ресурсів входять архітектурно-історичні, біосоціальні, подієві ресурси, які є складовою континуального ресурсно-рекреаційного поля України. Кожна із цих складових має свою специфіку, свій ексклюзивний пізнавальний потенціал, свою методику дослідження (рис.1).

Рис. 1. Структура суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів

Розглянемо основні складові цієї класифікації.

До складу суспільно-історичних РТР входять: архітектурно-історичні, біосоціальні і подієвї РТР. Кожна з цих складових має свою специфіку, свій неповторний пізнавальний потенціал, свою методику дослідження.

Історико-архітектурні рекреаційно-туристичні ресурси - специфічна складова рекреаційно-туристських ресурсів, яка об'єднує культурно-історичні і архітектурно-містобудівні споруди, залучені в сферу рекреації та туризму.

До складу архітектурно-історичних РТР входять шість основних типів архітектурно-містобудівних споруд: споруди громадської, промислової, військової, культової архітектури, садово-паркового мистецтва, архітектурні монументи і скульптурні пам'ятники.

Біосоціальні рекреаційно-туристичні ресурси - специфічна складова рекреаційно-туристських ресурсів, яка об'єднує культурно-історичні і інші об'єкти, пов'язані з певним життєвим циклом (епізодом) тієї або іншої видатної особи (народження, діяльність, місце перебування, смерть, поховання).

Подієві рекреаційно-туристичні ресурси - об’єкти або прояви об’єктів, які відображають історичні, суспільно-географічні явища і процеси та залучені в сферу рекреації та туризму.

До таких явищ можна віднести: політичні; військові, культурні, економічні, екологічні події.

2. Суспільно-історичні ресурси України – як складова світової спа́дщини

Україна є учасником престижного клубу країн світу, чиї культурні або природні пам'ятки внесені до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

Поняття культурної й природної спадщини формувалося протягом другої половини XX в. і оформилося прийняттям в 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної й природної спадщини.

Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства.

Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

1) Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

2) Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.

3) Сприяє популяризації включених у Список об'єктів

4) Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

5) Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження об'єктів.

Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді.

Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів. І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

Як культурна спадщина Конвенцією визначені пам'ятники історії й художньої творчості, їхні ансамблі й пам'ятні місця, які мають видатну універсальну цінність із погляду культури, науки й естетики.

Дата добавления: 2014-01-04