Обмеження. · здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують;

Переваги

· здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують;

· можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і реальному часі;

· можливість широкого охоплення події і опису взаємодії усіх її учасників (спостереження наводить характеристику об’єкта спостереження, описує місце проведення, типову поведінку членів групи, відхилення у ній, встановлює мету діяльності групи, описує соціально-психологічний клімат в групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників тощо);

· можливість встановлення частоти і тривалості елементів досліджуваної ситуації, її повторюваності, унікальності, типовості, і на цій підставі складання висновків щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, яка підлягає дослідженню;

· незалежність дій об’єктів спостереження від соціолога-спостерігача.

· обмеженість і частковий характер кожної ситуації, яку спостерігають. Це означає, що отримані висновки можуть бути узагальнені і поширені на масштабніші ситуації лише з великою обережністю;

· складність, а інколи й просто неможливість повторення спостережень. Соціальні процеси є незворотними; їх неможливо змусити повторити ще раз для потреб соціолога;

· вплив на якість отриманої інформації суб’єктивних оцінок спостерігача, його установок, стереотипів тощо.

Загалом соціологічне дослідження, в якому застосовують спостереження, планують і проводять у такій же послідовності, як і інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо програмного забезпечення й розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямованість кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежить від особливостей досліджуваної проблеми та самого методу спостереження.

2. Метод соціологічного експерименту.

Соціологічний експеримент – це метод отримання інформації про зміну соціального об’єкта в результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками (змінними). Соціологічний експеримент передбачає активне втручання у функціонування об’єкта та пошук причинно-наслідкових відносин між досліджуваними явищами.

В соціологічному дослідженні експеримент спрямований, головним чином, на доведення або спростування гіпотез дослідження. Проведення соціологічного експерименту припускає використання ряду інших методів (спостереження, опитування, аналізу документів), тобто в ході прикладного соціологічного дослідження експеримент може поєднуватися з усіма іншими методами.

Застосування методу соціологічного експерименту передбачає дотримання таких вимог:

1) Чітка орієнтація на гіпотези дослідження про наявність причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або про характер якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності.

2) Високий рівень пізнання та повнота опису об'єкту.

3) Строгий контроль за перебігом експерименту, забезпечення його чистоти.

4) Відтворюваність, можливість повторення як чинник підвищення надійності результатів експерименту.

5) Застосування методів, засобів спостереження і вимірювання, адекватних соціальному об'єкту.

Структура соціологічного експерименту може бути представлена наступним чином:

1. Експериментатор. Це зазвичай дослідник або група дослідників, які розробляють та проводять експеримент.

2. Експериментальний фактор (або незалежна змінна) – умова чи система умов, які вводяться соціологом. Незалежна змінна буде керованою, якщо її спрямованість та інтенсивність дії перебувають у відповідності з програмними установками. Така змінна буде контрольованою, якщо її якісні та кількісні характеристики розкриваються в межах програми експерименту (у випадку дослідження задоволеності учнів школи процесом навчання незалежною змінною може бути, наприклад, система оцінювання знань. Ця змінна є керованою, оскільки дослідник може змінювати систему оцінювання знань і робити після цього заміри задоволеності учнів процесом навчання)

3. Експериментальна ситуація – ситуація, яка створюється у відповідності з програмою дослідження для проведення експерименту. В умови експериментальної ситуації не включається експериментальний фактор (наприклад, сукупність інших факторів, які теоретично впливатимуть на рівень задоволеності учнів процесом навчання: стиль ведення уроку, структура викладу матеріалу, особистий інтерес до предмету і т.п.)

4. Експериментальний об’єкт – це група осіб, які беруть участь в експериментальному дослідженні (наприклад, учнівський клас).

Характерною ознакою соціологічного експерименту є виділення у ньому, як-правило, двох видів об'єктів (одиниць): контрольних та експериментальних груп.

Експериментальна група — це група, на яку здійснюють вплив за допомогою експериментального фактора (незалежної змінної). Крім загальної вимоги вибору об'єкту (репрезентативність у класі досліджуваних об'єктів), до експериментальної групи пред'являються вимоги відносної стабільності складу на період експерименту, можливості вести систематичне контрольоване спостереження; у ряді випадків потрібна згода групи на участь в експерименті.

Контрольна група — ідентична експериментальній за заданими параметрами, але не зазнає впливу експериментального фактора (незалежної змінної). За наявності контрольної групи підвищується чистота соціологічного експерименту внаслідок того, що дія побічних параметрів однаковою мірою вірогідна як в експериментальній, так і в контрольній групі.

Структура експерименту безпосередньо пов’язана з етапами його організації та проведення.

Перший етап має теоретичний характер. Під час нього соціолог формулює проблему дослідження, визначає об’єкт та предмет, експериментальні завдання та гіпотези дослідження.

На другому етапі здійснюється розробка програми проведення експерименту. Програма експерименту – це документ, в якому розроблені всі його процедури та елементи.

Третій етап являє собою реалізацію програми експерименту. Під час нього відбувається безпосереднє проведення запланованого експерименту, його етапів та усіх процедур, тобто реалізується експериментальна ситуація.

На четвертому етапі відбувається аналіз та оцінювання отриманих в ході експерименту результатів. В процесі такого аналізу з’ясовується, чи досягнута поставлена мета та чи підтвердилась дослідницька гіпотеза. Окрім основних результатів можна отримати і супутні результати, котрі можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях.

В методології соціологічних досліджень виділяють різні види соціологічних експериментів в залежності від критеріїв класифікації.

Основи класифікації	Вид експерименту
Область розташування експериментального об’єкта	Виробничий Економічний Власне соціальний Політичний Управлінський Педагогічний
Специфіка дослідницького завдання	Науковий Практичний
Ступінь представленості соціальної натури	Натурний Модельний Уявний
Характер експериментальної ситуації	Польовий Лабораторний
Структура експериментальної діяльності	Проективний (активний і пасивний) Експеримент «екс-пост-факто»
Характер логічної структури доведення гіпотез	Паралельний Послідовний
Тип суб’єкта	Самоексперимент Експеримент, де суб’єктом виступає орган управління Експеримент зі спеціально створеним суб’єктом

3. Метод аналізу документів.

Документи відображають духовне і матеріальне життя суспільства, передають не тільки ситуативну, фактологічну сторону соціальної дійсності, але й фіксують розвиток чітких засобів існування суспільства, і перш за все структуру мови. В них міститься інформація про результати діяльності окремих індивідів, колективів, великих груп населення і суспільства в цілому. У зв’язку з цим, документальна інформація становить великий інтерес для соціологів.

Соціологи в процесі дослідження вивчають велику кількість різного роду документів, які класифікуються за різними ознаками.

Дата добавления: 2014-01-04