Тема 3. Комплекс стандартів національної стандартизації України

В Україні розроблено комплекс стандартів національної системи стандартизації. Стандарти національної системи стандартизації позначають перед реєстраційним номером стандарту цифрою 1. Мета розроблення комплексу основоположних стандартів – установити вимоги до національної системи стандартизації та правила її функціонування.

Основні завдання комплексу основоположних стандартів національної стандартизації:

Ø розробити основоположні й організаційно-методичні стандарти національної стандартизації з огляду на Закон України «Про стандартизацію», нові доку міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації;

Ø сприяти впроваджуванню міжнародних і європейських стандартів;

Ø уточнити та докладніше подати правила, як розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати національні стандарти, забезпечивши відповідність цих правил «Кодексові усталеної практики щодо розроблення, затвердження та застосування стандартів». «Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі (СОТ)» і ISO/IEC Guide 59 «Кодексові усталених правил стандартизації»;

Ø врахувати вимоги директив Європейського Союзу «Про процедуру інформування щодо стандартів, технічних регламентів і правил з надавання послуг в інформаційному суспільстві».

Комплекс стандартів «Національної стандартизації» охоплює такі стандарти:

ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення. Цей стандарт установлює мету, принципи й основні завдання стандартизації, суб’єкти й об’єкти стандартизації, нормативні документи у галузі стандартизації та види стандартів, правила позначення НД і організацію робіт зі стандартизації.

ДСТУ 1.1–2001. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять. Цей стандарт установлює терміни та визначення основних понять у галузі стандартизації та тісно пов’язаній з нею процедурі встановлення відповідності продукції, процесів і послуг певним вимогам, яка полягає у випробуванні, оцінені відповідності, інспектуванні та нагляді за відповідністю, у декларуванні, сертифікації, реєстрації, затвердженні та акредитації.

ДСТУ 1.2:2003. Правила розроблення національних нормативних документів. Цей стандарт установлює правила, як розробляти, приймати, переглядати, змінювати, визнавати такими, що втратили чинність і поширювати національні стандарти України, кодекси усталеної практики, зводи правил, настанови, правила.

ДСТУ 1.3:2004. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов. Цей стандарт установлює правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов на продукцію (вироби, матеріали, речовини тощо), процеси, послуги та змін до ТУ.

ДСТУ 1.5:2003. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів. У цьому стандарті визначено правила, як будувати положення й оформлювати національні стандарти, а також вимоги до їхнього змісту та рекомендації щодо внесення змін до них. Цих правил треба дотримуватися, розробляючи інші нормативні документи національного рівня прийняття (кодексів усталеної практики, настанов, технічних умов тощо).

ДСТУ 1.6:2004. Правила реєстрації нормативних документів. Цей стандарт установлює правила, як подавати, перевіряти та реєструвати нормативні документи зі стандартизації: національні та міждержавні стандарти, кодекси усталеної практики (настанови, зводи правил, правила), державні класифікатори, зміни до них, прийняті Держспоживстандартом України та Держбудом України, а також стандарти наукових, науково-технічних або інженерних товариств чи спілок, і стандарти організацій (крім підприємств та їхніх об»єднань), стандарти громадських організацій, зареєстровані у Мін’юсті України, технічні умови, а також змін до них.

ДСТУ 1.7–2001. Правила та методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів. Цей стандарт установлює правила та методи прийняття міжнародних і регіональних стандартів як національних ідентичних і модифікованих стандартів, а також їх застосування. Положення цього стандарту застосовують у разі прийняття стандартів міжнародних організацій зі стандартизації, членом яких є Україна, а також інших міжнародних і регіональних організацій, за якими Генеральною угодою з тарифів і торгівлі та Світовою організацією торгівлі визнано право прийняття нормативних документів.

ДСТУ 1.10:2005. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, ведення національних класифікаторів. Положення цього стандарту призначені для застосування суб’єктами стандартизації, які розробляють, проводять державну експертизу, здійснюють роботи з ведення національних класифікаторів. Стандарт установлює організаційні засади та правила проведення робіт з розроблення, перегляду, внесення змін, оформлення, ведення, скасування національних класифікаторів.

ДСТУ 1.11:2004. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів. Стандарт установлює правила виконання робіт з експертування проектів національних стандартів, пробних стандартів, кодексів усталеної практики (зводів правил, правил, настанов), а також міждержавних стандартів, рекомендацій та правил з міждержавної стандартизації та змін до цих документів, якщо не зазначено інше), які приймає Держспоживстандарт України чи Держбуд України (у відповідних галузях діяльності).

ДСТУ 1.12:2004. Правила ведення справ нормативних документів. Стандарт установлює правила формування, оформлення, зберігання та ведення справ довгострокового зберігання стандартів, кодексів усталеної практики (настанов, правил), державних класифікаторів, змін до них та застосування цих справ у системі Держспоживстандарту України.

ДСТУ 1.13-2001. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України. Стандарт установлює основні положення та вимоги щодо опрацювання запитів надавання повідомлень торговим партнерам України стосовно технічних регламентів і стандартів чи процедур підтвердження відповідності НД, чинних або розроблюваних в Україні та які можуть впливати на торговельні відносини з іншими державами. Положення цього стандарту поширено також на готування органами державної влади та суб’єктами господарювання України запитів чи коментарів стосовно чинних або розроблюваних НД у державах-членах WTO. Стандарт визначає правила взаємодії національного центру міжнародної інформаційної мережі з інформаційними центрами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, уповноважених органів з сертифікації, організацій і технічних комітетів стандартизації у зазначеній діяльності.

Тема 4. Порядок розроблення, затвердження та впровадження національних стандартів

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів

Ці вимоги регламентовані ДСТУ 1.5. Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють:

Ø цілі, задачі, класифікаційні структури об’єктів стандартизації різного призначення, загальні організаційно-технічні положення щодо проведення робіт у певній галузі діяльності тощо;

Ø порядок (правила) розроблення, затвердження та впровадження нормативних, конструкторських, технологічних, проектних і програмних документів.

Основоположні загально-технічні стандарти встановлюють:

Ø науково-технічні терміни й їх визначення, що багаторазово використовують у всіх галузях народного господарства;

Ø умовні позначення (назви, коди, позначки, символи тощо) для різних об’єктів стандартизації, їхнє цифрове, літерно-цифрове позначення, у т.ч. позначення параметрів фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами), їх розмірність, замінюючі написи, символи тощо;

Ø вимоги до побудови, викладення, оформлення та змісту різних видів документів;

Ø загально технічні величини, вимоги та норми, що необхідні для технічного, в тому числі — метрологічного, забезпечення процесів виробництва.

На продукцію та послуги розробляють:

Ø стандарти загальних технічних умов, які повинні мати загальні вимоги до груп однорідної продукції, послуг;

Ø стандарти технічних вимог, які повинні вміщувати вимоги до конкретної продукції, послуги (групи конкретної продукції, послуг).

За доцільності стандартизації окремих вимог до груп продукції, послуг можуть розробляти стандарти, які встановлюють: класифікацію, основні параметри і розміри, вимоги безпеки, охорони навколишнього середовища, загальні технічні вимоги, методи випробувань, типи, сортамент, марки, правила приймання, маркування, пакування, транспортування, зберігання, експлуатації, ремонту й утилізації. Стандарти на продукцію, виробництво та використання якої може зашкодити здоров’ю або майну громадян, а також навколишньому середовищу, повинні обов’язково вміщувати розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони навколишнього середовища».

Методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу), що встановлюють у стандартах на продукцію і в стандартах на методи контролю, повинні забезпечувати об’єктивну перевірку всіх обов’язкових вимог до якості продукції, які встановлені в стандартах на неї.

Стандарти на процеси встановлюють вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконання різного роду робіт у технологічних процесах розроблення, виготовлення, зберігання, транспортування, експлуатації, ремонту й утилізації продукції (послуг), що забезпечують їх технічну єдність і оптимальність.

ДСТУ 1.5 регламентує також вимоги до позначення стандартів. Позначення державного стандарту України складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, та відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовують лише в атомній енергетиці, додають літеру А, яку проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту і не вміщує додаткові вимоги, складають з індексу (ДСТУ), позначення відповідно міжнародного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. Наприклад, міжнародний стандарт (ISO 15489-1:2001, MOD) позначають в Україні як ДСТУ 4423-1:2005.

Позначення галузевого стандарту складається з індексу (ГСТУ), умовного позначення міністерства (відомства) і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження стандарту.

Позначення стандарту організації складається з індексу (СОУ), реєстраційного номера, який надають у порядку, встановленому на підприємстві (в об’єднанні підприємств, спілці, асоціації, концерні, акціонерному товаристві, у міжгалузевому, регіональному й інших об’єднаннях), і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження стандарту.

Позначення стандарту наукового, науково-технічного й інженерного товариства чи спілки складається з індексу (СТУ), абревіатури науково-технічного й інженерного товариства та реєстраційного номера, який надають у порядку, встановленому в товаристві, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження стандартів.

Порядок розроблення та затвердження стандартів

ДСТУ 1.2 встановлює такі стадії виконання робіт:

Ø організація розроблення стандарту;

Ø розроблення проекту стандарту першої редакції;

Ø розроблення проекту стандарту остаточної редакції;

Ø затвердження та державна реєстрація стандарту;

Ø видання стандарту.

Порядок організації розроблення стандарту такий:

Ø технічні комітети, міністерства (відомства) або за їхнім дорученням головні (базові) організації зі стандартизації розглядають обґрунтовані замовлення на розроблення стандарту та подають пропозиції до плану державної стандартизації до Держспожив-стандарту України (Мінбудархітектури України);

Ø розгляд пропозицій, формування та затвердження річного плану державної стандартизації України й укладання договорів з розробником на розроблення стандартів;

Ø розроблення розробником технічного завдання на стандарт, яке повинно мати перелік організацій, яким потрібно розіслати проект на відгук, і перелік організацій, з якими потрібно його узгодити;

Ø затвердження технічного завдання з головою технічного комітету або керівником організації після погодження з Держспоживстандартом (Мінбудархітектури) України та зацікавленими міністерствами (відомствами);

Ø розроблення проекту стандарту (першої редакції) та пояснювальної записки і розсилання їх на відгук організаціям згідно з переліком;

Ø опрацювання відгуків і складання зведення відгуків;

Ø доопрацювання проекту стандарту та пояснювальної записки на підставі зауважень і пропозицій, які містяться у зведенні відгуків (розроблення проекту остаточної редакції стандарту);

Ø погодження розробником остаточної редакції проекту стандарту з погоджувальними організаціями, та подання її з супровідною документацією в Держспоживстандарт (Мінбудархітектури) України;

Ø державна експертиза проекту стандарту, до якої можуть бути залучені науково-дослідні організації Держспоживстандарту (Мінбудархітектури) України, технічні комітети, відомі вчені і фахівці;

Ø розгляд проекту стандарту після проведення експертизи та прийняття рішення про його затвердження або повернення на доопрацювання.

Під час затвердження стандарту визначають дату надання йому чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Стандарти затверджують, як правило, без обмежень терміну дії, державну реєстрацію їх здійснює Держспоживстандарт України.

Дата добавления: 2014-01-03