Функції, види, форми і методи контролю

Поняття про контроль у навчальному процесі. Вимоги до контролю

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів - невід'ємна складова частина навчального процесу. Він сприяє ішявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю причин недостатнього засвоєнню учнями певного матеріалу і пошуку шляхів ліквідації прогалин у знаннях. Шкільна оцінка є також певним [млулятором соціальних відносин у житті людини^[42].

У широкому розумінні термін „контроль" означає виявлення, вимірювання та фіксацію результатів у вигляді оцінного балу. Звідси, основними компонентами контролю є перевірка - виявлення знань і умінь, оцінка - вимірювання знань, умінь і навичок, встановлення їх рівня і облік - фіксація результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику, табелі, відомостях тощо.

Мета контролю - забезпечення ефективності навчання.

Об'єктами контролю у процесі навчання е знання учнями основних понять, правил, принципів і т. д., уміння учнів оперувати знаннями, навчальні навички, діяльність учнів, уміння працювати самостійно, сформований в учнів комплекс компетенцій.

Основними принципами контролю є:

- об'єктивність - оцінювання за встановленими критеріями;

- регулярність - контроль на всіх етапах навчання;

- індивідуальний характер - контроль за роботою кожного, недопущення групової оцінки;

- гласність - повідомлення учневі результатів перевірки його роботи, мотивація оцінки;

- всебічність - контроль за усіма темами і розділами програми;

- різноманітність форм контролю.

Розрізняють такі функції контролю:

- контролююча (контроль дає інформацію про рівень здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів);

- освітня (у процесі контролю вчитель стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє її результати);

- діагностична (вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, встановлює причини недоліків, визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності);

- виховна (систематичний контроль і оцінка успішності, залучення учнів до взаємоконтролю і самоконтролю сприяє вихованню у них таких моральних рис, як дисципліно­ваність, наполегливість, відповідальність, працьовитість, принциповість, справедливість і т.п.);

- розвивальна (обґрунтована оцінка, самооцінка і взаємооцінка сприяє розвитку в учнів логічного мислення, пам'яті, мовлення, уміння аналізувати, порівнювати тощо);

- стимулююча (добре вмотивована і справедлива оцінка успішності є важливим стимулом у навчанні);

- прогностична (дані контролю використовуються для прогнозування можливих результатів навчання, шляхів поліпшення роботи вчителя).

За місцем у навчальному процесі розглядають такі види контролю:

- попередній - перед вивченням нового матеріалу для виявлення якості опорних знань, умінь і навичок;

- поточний - в процесі вивчення нового матеріалу для виявлення якості засвоєння учнями знань і умінь з метою їх корекції;

- тематичний - після вивчення теми;

- підсумковий - наприкінці навчальної четверті, півріччя, року, при закінченні курсу;

- періодичний - здійснюється дирекцією школи або органами освіти за окремим планом.

Взаємоконтроль - взаємна перевірка учнями усних, письмових та інших завдань.

Самоконтроль - самостійна перевірка та оцінювання завдань учнями.

Рейтинговий контроль - оцінювання виконання учнями різного характеру завдань у залікових одиницях, виявлення підсумкової оцінки як суми залікових одиниць, визначення рейтингу кожного учня за кількістю набраних балів.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів здійснюється у таких формах:

- фронтальна (фронтальне опитування) - система питань до всього класу;

- групова - використовується у тих випадках, коли перевіряється виконання групового завдання;

- індивідуальна (індивідуальне опитування) - ґрунтовне ознайомлення із знаннями, уміннями і навичками одного учня; при індивідуальному опитуванні вчитель концентрує свою увагу на учневі, який відповідає; щоб залучити до активної роботи в цей час інших учнів, можна використовувати рецензування відповідей учнями, постановку ними запитань до опитуваного, організувати взаємоперевірку (коли учні задають один одному запитання із теми, коментують і оцінюють відповіді товаришів);

- комбінована (ущільнене опитування) - поєднання фронтального опитування з індивідуальним: кілька учнів виконують індивідуальні завдання біля дошки чи на місцях, з рештою проводиться фронтальне опитування.

Перевага цього виду опитування в тому, що воно дозволяє охопити контролем велику кількість учнів; недолік - знижується навчальна функція контролю. На думку педагогів, ущільнене опитування доцільне тоді, коли матеріал засвоєно і необхідно зафіксувати рівень його засвоєння окремими учнями^[43].

З методами контролю ми детально знайомились у темі „Методи навчання".

Дата добавления: 2014-01-04