Естетичне виховання

Естетичне виховання — це процес взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

Основою естетичного виховання, вважав видатний педагог В.О.Сухомлинський, є краса: " у світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною. з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу. Краса - це глибинне людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, в її душі - не було б нашої свідомості - не було б і краси... Краса - це радість нашого життя."¹

¹⁵ Сухомлинський 8.0. Як виховати справжню людину // Вибр. тв.: У 5т.- К., 1996. - Т.2. - С. 409.

Метою естетичного виховання є допомога учням у досягненні високого рівня естетичної культури особистості, здатності до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура - де сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здатності до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу. Вона виявляється у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості, таких, як: естетичні сприйняття (спостережливість), естетичні почуття (насолода), естетичні судження, естетичні смаки (ставлення), естетичний ідеал (зразок), а також у розвитку естетичної поведінки, тобто умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, людських взаєминах, праці, побуті. Таким чином, основними завданнями естетичного виховання є: створення умов для формування естетичної свідомості школярів, формування у них естетичних почуттів, формування правильної культурної поведінки і залучення до творення прекрасного.

Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче мистецтво, театр, кіно, засоби масової інформації, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителя, його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон, взаємини між учнями і учителями та ін.

До провідних напрямів естетичного виховання належать:

1) вивчення предметів та курсів художньо-естетичного циклу;

2) залучення учнів до педагогічно організованої художньо- творчої колективної діяльності у загальношкільних самодіяльних об'єднаннях і колективах, гуртках, студіях і клубах за інтересами, організація масових мистецьких заходів, колективна, групова та індивідуальна робота з учнями поза межами загально­освітнього закладу;

3) залучення батьків до естетико-виховного процесу;

4) створення педагогічних умов для художньо-естетичної самоосвіти школярів, стимулювання естетичного саморозвитку учнів.^[56]

Показниками естетичної вихованості учнів служать їхній зовнішній вигляд, манера поведінки, мовлення, стан їхніх підручників, зошитів, уміння розпізнати прекрасне в оточуючому житті.

Дата добавления: 2014-01-04